Ухвала суду № 58589646, 14.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10263/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/3339/16 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 18 14.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Мережко М.В., Журби С.О.,

при секретарі Петленко І.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, посилаючись на те, що 05 березня 2015 року між нею та ТОВ «Євролізинг Україна» був укладений договір №000039 фінансового лізингу.

За умовами договору ОСОБА_2 зобов'язалась придбати предмет лізингу, а саме: транспортний засіб марки «Toyota Camry» в порядку та на умовах договору та інших погоджень між сторонами, а ТОВ «Євролізинг Україна» зобов'язався передати придбаний транспортний засіб ОСОБА_2

На виконання умов договору ОСОБА_2 перерахувала відповідачу 10% вартості предмета лізингу комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи у розмірі 59900 грн та послуги банку 539 грн. 10 копійок.

Позивачкою зазначено, що після укладення договору відповідач відмовився передати їй предмет лізингу з тих підстав, що договором передбачено передачу предмету договору в користування лізингоодержувача протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати авансового платежу, комісії за організацію і оформлення договору та комісії за передачу предмета лізингу, а сплачена сума в розмірі 59900 грн. є комісією за організацію та оформлення договору. При цьому, позивачка зазначала, що їй не було роз'яснено призначення платежу, який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору. ОСОБА_2 вважала, що даний платіж у розмірі 59900 грн. є частковою оплатою вартості транспортного засобу. В договорі дана умова була передбачена, але у позивача не було можливості детально ознайомитись з умовами договору до його підписання, так як представником відповідача не було надано достовірної інформації та завірено, що всі істотні умови договору вона пояснила. Таким чином, під час попередніх переговорів ТОВ «Євролізинг Україна» ОСОБА_2 введено в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань. Отже, після підписання і вивчення змісту договору ОСОБА_2 стало зрозуміло, що сплачені нею кошти не будуть повернуті і немає можливості розірвати договір, так як умови договору не передбачають можливості його розірвання з ініціативи лізингоодержувача без втрати коштів.

ОСОБА_2 просила суд визнати недійним договір №000039 фінансового лізингу від 05 березня 2015 року, укладений між нею та ТОВ «Євролізинг Україна», стягнути на її користь з ТОВ «Євролізинг Україна» 10% вартості предмета лізингу комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи сплачені у розмірі 59900 грн., а також комісію за прийом платежів в сумі 539 грн. 10 коп.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2016 рокупозов задоволено.

Договір №000039 фінансового лізингу від 05 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Євролізинг Україна» визнано недійсним.

Вирішено стягнути з ТОВ «Євролізинг Україна» на користь ОСОБА_2 10% вартості предмету лізингу комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи сплачені нею на рахунок ТОВ «Євролізинг Україна» в сумі 59900 грн., а також комісію за прийом платежів в сумі 539 грн. 10 коп., а також вирішено питання щодо стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 березня 2015 року ОСОБА_2 та ТОВ «Євролізинг Україна» уклали договір №000039 фінансового лізингу, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язалася придбати предмет лізингу, а саме: транспортний засіб марки «Toyota Camry» в порядку та на умовах, визначених договором та інших погоджень між сторонами, а ТОВ «Євролізинг Україна» зобов'язався передати придбаний транспортний засіб ОСОБА_2

На виконання умов договору ОСОБА_2 перерахувала відповідачу 10% вартості предмета лізингу - комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи у розмірі 59900 грн. та послуги банку в сумі 539 грн. 10 коп., що підтверджується квитанціями від 05 березня 2015 року.

Відповідно до п.3.2 договору вартість предмета лізингу на момент укладення даного договору та розмір авансового платежу вказується в додатку №1 до даного договору, який є невід'ємною частиною. Згідно Додатку №1 до договору вартість предмета лізингу становить 599 000 грн.

Але за вказаними у договорі умовами ТОВ «Євролізинг Україна» не забезпечив передачу транспортного засобу ОСОБА_2, пояснивши це тим, що договором передбачено передачу предмету договору в користування лізингоодержувача протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати авансового платежу, комісії за організацію та оформлення договору та комісії за передачу предмета лізингу, а сплачена позивачем сума в розмірі 59900 грн. є комісією за організацію та оформлення договору.

Відповідно до ст.ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізінгоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Законом України «Про захист прав споживачів» встановлено, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг віднесено до фінансових послуг.

Пунктом 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачу певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічна позиція висловлена Пленумом Верховного Суду України у судовій практиці з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів 2009-2012 р.р. від 01 лютого 2013 року, де визначено, що сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах «Про захист прав споживачів» та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» терміни «споживчий кредит», «фінансова установа», «фінансова послуга» дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають з кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів». Фінансові послуги можна поділити на банківський сектор і небанківський (кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії та ін.).

Відповідно до п.8.13 договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, в період строку дії даного договору розмір лізингової плати може індексуватися в залежності, зокрема від: зміни законодавства, яке випливає на лізингову діяльність лізингодавця; збільшенням та/або зменшенням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з конвертацією гривні в іноземну валюту та змінами ситуації на грошовому ринку.

Аналізуючи вказаний пункт договору фінансового лізингу вбачається, що, сума, зазначена в договорі, може суттєво збільшитись.

Згідно з п.4.3.5 договору лізингодавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем умов договору (зокрема, п.4.3.2 даного договору). При цьому, лізингодавець не зобов'язаний завчасно повідомляти лізингоодержувача про розірвання даного договору.

Крім того, в п.5.4 договору зазначається, що розмір комісії за організацію та комісії за передачу предмета лізингу встановлюється в Додатку №1. У разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту повної сплати авансованого платежу лізингоодержувачем останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу, визначеного в Додатку №1 до цього договору фактичній вартості предмета лізингу на момент купівлі у продавця, а також одночасно сплатити різницю комісії за організацію до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію поверненню не підлягає. В такому випадку остаточна вартість предмета лізингу та поточні лізингові платежі будуть розраховані, визначені та встановлені в додатковій угоді до даного договору.

Відповідно до п.12 договору фінансового лізингу, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до підписання акта прийому передачі предмета лізингу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми авансового платежу. В такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається. Аналізуючи вказаний пункт договору фінансового лізингу вбачається, що, по суті, ним встановлюється одностороння відповідальність лізингоодержувача.

За ч.1 та ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, крім іншого, умови договору про: 1) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; 2) визначення товару на момент його поставки споживачу або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачу права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Тобто, враховуючи вищевказані положення, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у судовій практиці з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів 2009-2012 роки від 01 лютого 2013 року, судом першої інстанції вірно встановлено, що прикладами несправедливих умов угод у фінансовій сфері є: безповоротне зобов'язання споживача виконувати умови договору, з якими він не мав можливості ознайомитися до укладення договору; надання можливості продавцю чи постачальнику без вагомої причини змінювати в односторонньому порядку будь-які характеристики продукту чи послуги, які мають надаватися.

При цьому, за змістом ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, а згідно ч.3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Тобто, під добросовісністю слід розуміти належну поведінку при виникненні та виконанні зобов'язання - вчинення дій таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода третім особам, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою тощо. Принцип добросовісності передбачає чесну, сумлінну поведінку суб'єктів зобов'язання, вчинення ними всіх залежних від них дій щодо належного виконання зобов'язання та не порушення прав інших осіб.

Згідно з викладеними вище обставинами договір фінансового лізингу №000039 від 05 березня 2015 року має ознаки несправедливості, оскільки порушує принцип добросовісності та встановлює істотні обмеження прав лізингоодержувача щодо розірвання договору. Крім того, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, так як встановлює односторонню відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усуває відповідальність лізингодавця, не надає право споживачу вимагати дострокового розірвання договору із одержанням відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням договору ним договору, передбачає покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору і надає відповідачу право не повертати суму комісії за організацію договору у випадку дострокового розірвання договору споживачем.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позову в цій частині та необхідність визнання недійсним договору фінансового лізингу №000039 від 05 березня 2015 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ «Євролізинг Україна» на користь позивача грошових коштів у розмірі 59900 грн. то згідно з ч.12 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача. Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

Таким чином, вказаним нормами передбачено право споживача на відмову від договору про надання послуг без штрафних санкцій з боку виконавця у випадку можливого істотного зростання ціни послуг або інших обставин, які явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача.

В даному випадку, саме у зв'язку зі зміною вартості платежів, розмір предмету лізингу відповідач ставить позивача в залежність прийняття ним рішення щодо розірвання договору фінансового лізингу.

Таким чином, в порушення ч.12 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», ТОВ «Євролізинг Україна» не повідомив позивача про збільшення вартості платежів за використання предмета лізингу, як і не виконав умову про поставку транспортного засобу.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до правильного висновку, що договір №000039 фінансового лізингу від 05 березня 2015 року розірвано сторонами на підставі ч.12 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», що не передбачає будь-яких фінансових санкцій для споживача.

Зважаючи на те, що договір №000039 фінансового лізингу від 05 березня 2015 року визнаний судом недійсним, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що до позивача як лізінгоодержувача не можуть бути застосовані будь-які фінансові чи штрафні санкції, а тому підлягає поверненню сума, сплачена позивачем на рахунок ТОВ «Євролізинг Україна», а саме 10% вартості предмету лізингу комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи в сумі 59900 грн., а також комісія за прийом платежів в сумі 539 грн 10 коп.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Журба С.О.

ОСОБА_3