Рішення № 58587321, 21.06.2016, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2943/16-ц

Провадження № 2/296/1460/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"21" червня 2016 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого-судді Галасюка Р.А.,

при секретарі Могилевець В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд із позовною заявою про визначення місця проживання неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_5 і ОСОБА_6. В обґрунтування позову зазначила, що з 21.10.2006 року вона з відповідачем знаходиться в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які мешкають з позивачкою, і на їх утримання відповідач добровільно допомоги не надає. Просила суд визначити місце проживання дітей разом з нею та стягнути аліменти на їх утримання.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимого підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на доводи приведені в позові та зазначені в судовому засіданні.

Відповідач в судовому засіданні з позовними вимогами погодився частково лише в частині сплати аліментів при цьому просив їх стягувати у твердій грошовій сумі, проте щодо визначення місця проживання старшого з синів разом із позивачем категорично заперечував.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Житомирської міської ради подав в судове засідання висновок затверджений рішенням виконкому щодо визначення місця проживання дітей сторін разом із матір'ю.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, перевіривши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка є матір'ю, а відповідач батьком неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно свідоцтва про народження (а.с.7-8), які мешкають з матір'ю. Спільне життя у сторін не склалося, спільне господарство припинено у лютому 2016 року. Розірвати шлюб на даний час через вік молодшого з синів не можливо. Батько дітей ОСОБА_5 весь цей час проживає окремо.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей від 24.03.2016 року (а.с.5), позивач ОСОБА_1 створила необхідні умови для проживання дітей, у квартирі наявні всі зручності, у дітей є окреме місце сну, відпочинку, розвитку та навчання.

З висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради (а.с.60), як органу опіки та піклування (додаток до рішення міськвиконкому від 15.06.2016 р. № 537) вбачається, що неповнолітні діти сторін на даний час проживають разом з матір'ю в комфортних умовах, виконавчий комітет Житомирської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання дітей з матір'ю ОСОБА_1.

Суд вважає, що обставини, які зазначив позивач є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються письмовими доказами по справі, а також показами свідків та допитаного неповнолітнього свідка ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Як свідчать матеріали справи, сторони намагалися через орган опіки та піклування вирішити питання щодо місця проживання малолітньої дитини.

Пунктом 72 Постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року « Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» встановлено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності) та після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною, служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

За правилами, передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання неповнолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом також досліджено надані сторонами письмові докази: відповідачем - довідку з навчального закладу (а.с.37), відповідно до котрої він займається вихованням сина, контролює навчання та поведінку, щоденно приводить на заняття, підтримує зв'язок з класоводом, відвідує батьківські збори; позивачем - акт обстеження умов проживання від 24.03.2016 р., характеристику № 198 від 10.05.2016 р., довідку № 204 від 10.05.2016 р., довідки ЦДМЛ №№ 776,777 від 31.05.2016 р.. (а.с.5,28,29,49,50)

Судом також враховується думка неповнолітнього ОСОБА_5, який в судовому засіданні, при видаленні батьків з залу судового засідання, у присутності шкільного психолога та представника органу опіки, який має педагогічну освіту, виказав суду свою прихильність продовжувати жити разом з мамою.

За правилами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у керівних роз'ясненнях п. 24 постанови від 12.06.1998 р. № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (у тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька і матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливості створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага у матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

У принципу 6 Декларації прав дитини, яка 20.11.1959 р. прийнята Генеральною Асамб-леєю Організації Об'єднаних Націй і ратифікована Україною, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучений зі своєю матір'ю.

З приводу зазначеного вище, з урахуванням встановленого в судовому засіданні, враховуючи, рівність прав та обов'язків сторін по справі, їх відношення до дитини, увагу та турботу до неї, вік та прив'язаність до кожного з батьків, особливі якості батьків, можливість утворення належних умов для виховання, а також інтереси фізичного і духовного розвитку, суд вважає за необхідне визначити місце проживання неповнолітній дітей сторін з їх матір'ю ОСОБА_1.

Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. При ухиленні від цього обов'язку, відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, кошти на утримання дитини за рішенням суду присуджуються у частці від доходу платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду з дня подачі позовної заяви.

Приймаючи до уваги те, що відповідач є батьком двох дітей, є фізичною особою-підприємцем, діти мешкають з матір'ю та знаходяться на її утриманні, позивачка перебуває у декретній відпустці та отримує відповідну державну допомогу (а.с.9,30), суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний здійснювати матеріальну допомогу на утримання дітей та вважає необхідним стягнути з відповідача на її користь аліменти у частці від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, з дня пред'явлення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,59,60,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.19,157,160,161,171 СК України, ст.29 ЦК України, Законом України «Про охорону дитинства», Декларацією про права дитини, Конвенцією про права дитини, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, для подальшого утримання і виховання, з матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на утримання їх спільних дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 до досягнення старшим сином повноліття ІНФОРМАЦІЯ_6, але не менше 30 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з подальшою відповідною індексацією, починаючи з 29.03.2016 року. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу дитину, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп..

Рішення в межах стягнення сум по аліментах за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Cуддя Р. А. Галасюк