Ухвала суду № 58579574, 22.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 р. Справа № 876/1474/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М,

представників сторін Червонюка С.Л., Підгайного О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі за позовом приватного підприємства «Юрконс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю «Транстехпром», Державного підприємства «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання», Державної реєстраційної служби України про звільнення майна з податкової застави і виключення його з реєстру обтяжень,

встановив:

Приватне підприємство «Юрконс» (далі -ПП «Юрконс») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області(далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС України), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю «Транстехпром» (далі - ТзОВ «Транстехпром»), Державного підприємства «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» (далі - ДП «ЛДЕЗТО»), Державної реєстраційної служби України про звільнення майна з податкової застави і виключення його з реєстру обтяжень.

Вважає протиправними дії відповідача щодо складення акту опису майна від 29.11.2013 року в частині включення до нього виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв. м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові, оскільки частина приміщень вказаного цеху належить на праві приватної власності ПП «Юрконс» та ТзОВ «Транстехпром». Позивач вважає, що у відповідача не виникло права податкової застави на виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв. м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові, оскільки вказаний цех не перебуває у власності боржника - ДП «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 року позов задоволений.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що державна реєстрація права власності на приміщення виробничого цеху (літ. М-1) загальною площею 7019,7 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Зелена, будинок 115 б за ПП «Юрконс» відсутня. Тому вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ПП «Юрконс» є власником вказаного приміщення. Крім того, апелянт зазначає, що ТзОВ «Транстехпром» та ПП «Юрконс» є різними юридичними особами, а тому позивач не має жодного відношення до права власності, яке зареєстроване за ТзОВ «Транстехпром». Також апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що представником підприємства не подавалась заява про розгляд справи без участі представника підприємства, а також не надавались пояснення про те, що нерухоме майно перебуває у власності ТзОВ «Транстехпром» та ПП «Юрконс», на що звертає увагу суд першої інстанції. Більше того, в апеляційній скарзі ДП «ЛДЕЗТО» заперечує, що право власності на нерухоме майно - приміщення виробничого цеху (літ. М-1) загальною площею 7019,7 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Зелена, будинок 115 б належить ПП «Юрконс».

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим керуючим відповідача 04.11.2008 року складений акт №11 опису активів, на які поширюється право податкової застави, до якого включений виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові, як майно ДП «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання».

З метою перереєстрації обтяження вказаного майна відповідачем складений акт опису майна №31 від 29.11.2013 року, яким повторно описаний виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м, що стало підставою для державної реєстрації обтяження вказаного об'єкта нерухомого майна за №4300764 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що податковий керуючий порушив вимоги п. 89.4 ст. 89 ПК України і п.п. 3.5, 3.7 "Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого", затвердженого наказом Міндоходів України №578 від 10.10.2013 року, склавши акт опису від 29.11.2013 року без витребування необхідних для опису документів на майно та не оформивши за їх відсутності акт відмови платника податків від опису майна в податкову заставу. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій, зокрема, не надав жодних доказів належності виробничого цеху М-1 ДП "ЛДЕЗТО" чи неналежності даного спірного майна позивачу та третій особі - ТзОВ "Транстехпром".

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Окрім того, згідно п. 87.2 цієї статті, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктом 87.3.2 п. 87.3 ст. 87 ПК України передбачено, що не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на праві власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.

Пунктом 89.2 ст. 89 ПК України передбачено, що з урахуванням положень вказаної статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 вказаної статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Згідно з п. 91.3 ст. 91 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що опису, передачі у податкову заставу та продажу підлягає лише те майно, яке належить боржникові-платнику податків, а погашення податкового боргу відбувається лише за його рахунок.

Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова застава - це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Відповідно до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде права власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що майно, яке не належить платнику податків на праві власності та перебуває в його володінні або користуванні, не може бути використане для погашення податкового боргу такого платника і на нього не поширюється право податкової застави.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з акту опису майна № 31 від 29.11.2013 року, відповідачем описаний виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові як майно, що належить ДП "ЛДЕЗТО".

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, що рішенням Господарського суду Львівської області від 28.12.2010 року у справі №13/238 (2010) встановлено, що на підставі договору про спільну діяльність від 12.06.1992 року право власності на 40% виробничого корпусу літ. М-1 по вул. Зелена, 115-б у м. Львові перейшло до кооперативу "Єдність". З 06.08.2001 року право власності на це майно на підставі договору купівлі-продажу перейшло вже від кооперативу до ПП "Гребля".

На даний час право власності на вказану частину цеху літ. М-1 площею 2896,2 кв.м належить ТзОВ "Транстехпром", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.06.2014 року, згідно з яким дані приміщення перебувають у власності товариства на підставі виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради свідоцтва про право власності ЛР№1515 від 29.05.2012 року, зареєстрованого 08.06.2012 року за №34706818 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно ОКП "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

Таким чином, належність ТзОВ "Транстехпром" права власності на приміщення виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 2896,2 кв.м по вул. Зелена, 115-б у м. Львові підтверджено належними доказами і не спростовано відповідачем та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, з ухвали Господарського суду Львівської області від 25.06.2013 року у справі №13/238 (2010) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка набрала законної сили, судом першої інстанції встановлено, що ПП "Юрконс" належить право власності на всі приміщення деревообробного цеху площею 458,7 кв.м; складу за гаражем загальною площею 165 кв.м; складу металів загальною площею 900 кв.м. з кран-балкою та відповідними спорудами (підкрановий шлях); піднавісу для автомобілів площею 216 кв.м., розташованих у м. Львів, вул. Зелена, 115-б, а також усі не належні ПП "Гребля" приміщення виробничого цеху, зазначені у технічному паспорті літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б загальною площею 4123,5 кв.м.

Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що попередник ДП "ЛДЕЗТО" у встановленому порядку відчужив спірне майно у 1992 році. Згідно з ст. 128 ЦК УРСР в редакції, чинній на час існування відповідних відносин, перехід права власності на майно не пов'язувався із державною реєстрацією цього права, а пов'язувався із моментом передачі речі, якщо інше не встановлено у договорі. Господарським судом встановлено, що на підставі договору про спільну діяльність від 19.06.1992 року право власності на частину (60%) приміщення цеху літ. М-1 з 06.07.1992 року перейшло до Спілки наукових і інженерних об'єднань України. З 03.07.2000 року вказана частина цеху площею 4123,5 кв.м. та інше майно на підставі договору купівлі-продажу перейшла у власність ПП "Промзбут" і на даний час належить позивачу, як його правонаступнику.

При цьому, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2013 року частково задоволено заяву ДП "ЛДЕЗТО" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду Львівської області від 28.12.2010 року залишено без змін, а ухвалу від 29.07.2011 року про роз'яснення зазначеного рішення скасовано в частині п. 2 резолютивної частини та роз'яснено судове рішення про належність, зокрема, приміщень виробничого цеху літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б ПП "Юрконс" та ПП "Гребля" з розрахунку 60% та 40% відповідно.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищенаведене та положення статті 72 КАС України, апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність права власності чи права користування у ДП «ЛДЕЗТО» на приміщення виробничого цеху літ. М-1 по вул. Зелена, 115-б у м. Львові, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та, відповідно, спростовує доводи апелянта.

Таким чином, відповідачем безпідставно внесено до оскаржуваного акту опису приміщення виробничого цеху літ. М-1 із включенням площі, право власності на яку у встановленому порядку набуте іншими особами.

Тобто, при складенні акту опису від 29.11.2013 року відповідачем порушені вимоги п. 89.4 ст. 89 ПК України і п.п. 3.5, 3.7 "Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого", затвердженого наказом Міндоходів України №578 від 10.10.2013 року.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ПП "Юрконс", як власник частини виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 4123,5 кв.м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові, обліковує і декларує його, а також сплачує з даного майна встановлений законом податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується відповідними деклараціями і платіжними дорученнями.

Покликання апелянта на те, що представником ДП «ЛДЕЗТО» не подавалась заява про розгляд справи без участі представника підприємства, а також не надавались пояснення про те, що нерухоме майно перебуває у власності ТзОВ «Транстехпром» та ПП «Юрконс», колегія суддів вважає несуттєвими, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, зокрема, листом ДП «ЛДЕЗТО» № 03/07 від 03.07.2014 року (а.с. 29) та поясненнями представника ДП «ЛДЕЗТО» Ю.Є.Органіста № 27/11 від 27.11.2015 року (а.с. 49).

Також апелянтом не надано жодних інших доказів до апеляційної скарги, які не врахував суд першої інстанції при розгляді справи.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів Львівській області щодо складення акта опису майна №31 від 29.11.2013 року в частині включення в нього виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові та зобов'язання ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів Львівській області звільнити вказане майно з податкової застави та вчинити дії щодо виключення цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо обтяження вказаного майна).

Суд першої інстанції підставно задовольнив позов, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі № 813/6511/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Ухвала складена в повному обсязі 24.06.2016 року