Ухвала суду № 58579193, 23.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15447/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника позивача - Василькова В.М.,

представник відповідача - Михайлюк-Філімонової Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Групп Лімітед» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Групп Лімітед» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року,

У с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст Групп Лімітед» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2015 року №0000472202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення контролюючого органу є правомірним, встановивши обґрунтованість покладених в основу цього рішення тверджень відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача із контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Де Ля Понт» з приводу придбання у останнього товару, виходячи із того, що позивачем не надано жодних відомостей відносно осіб, якими здійснювалося постачання товару, транспортних засобів, якими він доставлявся, ким саме проводилося прийняття та перевірка товару, а також жодних пояснень щодо ділової мети здійснення закупівлі значної кількості товару саме у вказаного контрагента, який не відноситься ані до імпортерів, ані до виробників продукції, що придбавалась.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Де Ля Понт» за період з 01 по 31 серпня 2014 року, за підсумками якої складено акт від 02 лютого 2015 року №318/26-58-22-02-18/38050901 та виявлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1 411 215,00 грн.

Як убачається із акту податкової перевірки, виявленні факти порушення норм податкового законодавства обґрунтовані тим, що позивачем, на переконання контролюючого органу, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду суми податку у складі витрат на придбання товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «Де Ля Понт» за договором поставки. Такий висновок базується на аналізі відомостей, що містяться в АІС «Податковий блок», на основі яких контролюючим суб'єктом установлено, що ТОВ «Де Ля Понт» декларувало взаємовідносини із ПП «Інтертекс», яке є основним постачальником першого. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що ПП «Інтертекс», як постачальник ТОВ «Де Ля Понт», виписувало останньому податкові накладні за поставками на суми, які не перевищують 10 000,00 грн, що, на переконання контролюючого органу, свідчить про намагання уникнути обов'язку їх реєстрації в Єдиному реєстрі. Разом із тим, відповідач зазначає про те, що, за даними АРМ «Митниця», ані ПП «Інтертекс», ані ТОВ «Де Ля Понт», не являються імпортерами товарів, і ТОВ «Де Ля Понт» у дійсності не придбавало товар, щодо реалізації якого складено документи між ним і позивачем. Наведене, враховуючи також відсутність у податкового органу відомостей про достатні трудові ресурси і транспортні засоби у ПП «Інтертекс» та ТОВ «Де Ля Понт», стало підставою для висновків відповідача про те, що вказані підприємства, маніпулюючи податковою звітністю, формують незаконну податкову вигоду іншим особам, в тому числі це стосується позивача.

На підставі вказаного акту перевірки та у зв'язку із виявленими порушеннями, 17 лютого 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000472202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 2 116 823,00 грн, з них 1 411 215,00 грн - за основним платежем, 705 608,00 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, а також результатами його адміністративного оскарження до Головного управління ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для формування податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Натомість, відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товару чи послуги, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентами спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Колегією суддів установлено, що в період, за який проводилась податкова перевірка, позивач був суб'єктом господарювання і платником податку на додану вартість, перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві. До видів господарської діяльності позивача відносились: неспеціалізована оптова торгівля (основний), виробництво неметалевих мінеральних виробів н.в.і.у, оптова торгівля хімічними продуктами, інша роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, вантажний автомобільний транспорт.

01 серпня 2014 року між позивачем, як покупцем, і ТОВ «Де Ля Понт», як постачальником, укладено договір поставки №08-14, предметом якого є обов'язок постачальника поставити товар і передати його у власність покупця, а також обов'язок покупця прийняти товар і оплатити постачальнику його вартість у порядку та в строки, передбачені договором.

Умовами цього договору передбачено, що асортимент, строки поставки кожної партії товару і їх вартість детально вказуються у заявках; право власності на товар переходить покупцю на складі постачальника за адресою: м. Київ, вул. Гайцана, 6; товар поставляється постачальником згідно письмової заявки покупця, яка може бути передана як особисто, так і по факсу та/або електронною поштою; в заявці вказується кількість товару, асортимент, дата поставки, а також точна адреса, за якою він має бути доставлений; поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця і входить у вартість поставленого товару; розвантаження поставленого товару виконується покупцем.

На виконання умов цього договору позивачем складено заявку вих. №21 від 04 серпня 2014 року, адресовану ТОВ «Де Ля Понт», в якій визначено асортимент (переважно інструменти, будматеріали, їх комплектуючі), кількість товару, строк поставки (протягом серпня 2014 року), а також адресу доставки: Київська область, Бородянський район, с. Блиставиця, вул. Нова, 23.

25 серпня 2014 року ТОВ «Де Ля Понт» виставлено позивачу рахунки на оплату товару за №№2508/006, 2508/007, 2508/008, 2508/009.

Цього ж дня між сторонами договору складено видаткові накладні за №№233, 235, 236, 245 щодо поставки товару, визначеного в рахунках на його оплату, і контрагентом виписано позивачу податкові накладні за №№ 217, 219, 220, 229.

Також, позивачем надано акт прийому-передачі товару за 25 серпня 2014 року, вказаного у вищезгаданих первинних документах (загалом 1963 найменування).

Із указаних документів слідує, що 24 серпня 2014 року ТОВ «Де Ля Понт» поставлено позивачу товар (різного роду інструменти, будматеріали, їх комплектуючі) (1963 найменування). Кількість деяких із указаних в документах товарів, що поставлялись, налічує понад 10 тисяч екземплярів (наприклад: пензлі флейцові, рукавиці бавовняні), у багатьох випадках товар поставлявся в кількості понад 1000 штук. Загальна вартість поставленого товару становить 8 467 289,63 грн (з ПДВ).

Тобто, згідно наданих позивачем документів протягом однієї доби відбулась поставка значного обсягу товару, транспортування якого, відповідно до умов договору та заявки №21 від 04 серпня 2014 року повинне було здійснюватись зі складу постачальника (ТОВ «Де Ля Понт») за адресою: м. Київ вул. Гайцана, 6, на склад покупця (позивач) за адресою: Київська область, Бородянський район, с. Блиставиця, вул. Нова, 23. За загальнодоступними даними відстань між указаними точками становить близько 40 км.

На підтвердження оплати поставленого товару позивачем надано не засвідчені банком копії платіжних доручень від 23 вересня 2014 року №2792 на суму 1 084 713,40 грн, від 23 вересня 2014 року №2793 на суму 2 300 000,00 грн, від 30 вересня 2014 року №2852 на суму 5 082 576,23 грн.

Позивач пояснив, що реалізацією придбаного у ТОВ «Де Ля Понт» товару займався його контрагент за договором аутсорсингу від 20 лютого 2012 року - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст Груп».

Так, відповідно до цього договору клієнт (позивач) у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, надав виконавцеві (ТОВ «Віст Груп») права на здійснення його комерційного представництва перед третіми особами - підприємцями та підприємствами при укладенні між ними договорів у сфері підприємницької діяльності з метою реалізації товару. Крім того, згідно цього договору позивач придбав у ТОВ «Віст Груп» послуги по управлінню запасами товару, його транспортуванню, складуванню з усіма пов'язаними з цими операціями бізнес-процесами.

Разом із тим, позивачем надано суду докази продажу аналогічного придбаному у ТОВ «Де Ля Понт» товару контрагенту ТОВ «Віст Групп ЛТД», а саме: договір поставки №8 від 01 липня 2014 року, акт прийому-передачі товару (переміщення зі складу на склад), видаткові та податкові накладні від 25 та 29 серпня 2014 року на загальну суму поставок 15 563 501,59 грн та незасвідчені банком копії платіжних доручень щодо оплати контрагентом вартості товару на загальну суму 9 000 000,00 грн.

Також, позивачем надано докази на підтвердження взаємовідносин ТОВ «Віст Групп ЛТД» із іншими господарюючими суб'єктами з приводу поставок інструментів, будівельних матеріалів та комплектуючих.

Дослідивши надані позивачем документи, проаналізувавши пояснення позивача та доводи контролюючого органу, колегія суддів доходить висновку, що такі належним чином не підтверджують реальність спірних господарських операцій, і, як наслідок, правомірність задекларованого позивачем на їх підставі податкового кредиту, оскільки, з урахуванням даних податкової звітності контрагента позивача - ТОВ «Де Ля Понт», які відображені в акті податкової перевірки, це підприємство не має ані основних засобів, в тому числі складських, зокрема розташованих за адресою: м. Київ вул. Гайцана, 6, транспортних, ані достатніх трудових ресурсів для виконання поставки протягом однієї доби такого об'єму та кількості товару, щодо якого складено між позивачем і цим підприємством первинні документи. При цьому, колегія суддів враховує, що основним видом господарської діяльності ТОВ «Де Ля Понт», за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є діяльність у сфері телевізійного мовлення.

Відтак, залишається необґрунтованою економічна доцільність взаємовідносин позивача із контрагентом щодо придбання-продажу будівельних матеріалів та інструментів у підприємства, до звичайних видів діяльності якого не відносяться такі господарські операції.

Попри наведене, колегія суддів враховує, що під час податкової перевірки відповідачем не встановлено фактів придбання чи імпорту ТОВ «Де Ля Понт» товару, продаж ним якого був предметом угоди з позивачем.

Позивач стверджує, що товар було доставлено на орендований ним у ТОВ «Віст Групп» склад за адресою: Київська область, Бородянський район, с. Блиставиця, вул. Нова, 23. Однак, доказів отримання в оренду нежитлових приміщень за цією адресою позивачем не надано. Умови договору аутсорсингу від 20 лютого 2012 року також не передбачають передачі прав користування будь-якими нерухомими об'єктами виконавцем клієнту.

Пояснення позивача щодо подальшої реалізації, тобто використання у власній господарській діяльності, придбаного у ТОВ «Де Ля Понт» товару, є суперечливими, адже зі змісту позову та листа ТОВ «Віст Груп» від 11 вересня 2015 року, який міститься в матеріалах справи, слідує, що реалізацією товару споживачам та іншим господарюючим суб'єктам займалось ТОВ «Віст Груп» за обумовлену договором аутсорсингу винагороду. Однак, у той же час, позивач надає докази безпосереднього продажу даного товару контрагенту - ТОВ «Віст Групп ЛТД».

Документи, надані на підтвердження взаємовідносин ТОВ «Віст Групп ЛТД» з іншими господарюючими суб'єктами не стосуються спірних господарських операцій, адже ці господарські операції не є підставою для формування податкового кредиту позивача.

Тобто, позивачем належно не підтверджено факту використання у власній господарській діяльності відповідного товару та ділової мети спірних господарських операцій.

Не зважаючи на вимоги суду першої інстанції позивач не надав належних доказів, з яких можливо було б установити учасників транспортування, навантаження й розвантаження, перевірки товару в місцях його розміщення (на вказаних в документах складах позивача і ТОВ «Де Ля Понт») при спірних поставках.

Окрім того, позивач не надав належних доказів на підтвердження розрахунків із ТОВ «Де Ля Понт» за товар, щодо якого складені вищезгадані документи, позаяк надані копії платіжних доручень не містять банківських відміток.

Таким чином, позивачем не підтверджено руху активів та реальних змін його майнового стану внаслідок спірних господарських операцій, а також об'єктивної спроможності їх фактичного здійснення учасниками.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спірні господарські операції у дійсності не відбувались, а їх документальне оформлення здійснювалось лише з метою мінімізації податкового навантаження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення та про відсутність підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Групп Лімітед» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 29 червня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.