Постанова № 58577586, 22.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2016 року Справа № 912/1048/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Єгоров В.С. представник, довіреність №14-137 від 13.05.2014 р.;

від відповідача: Лукашевська Ю.А. представник, довіреність №10 від 04.01.2016 р.,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2016 року у справі № 912/1048/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради

про стягнення 292 491,63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради грошових коштів у сумі 292 491,63 грн., з яких 91 886,95 грн. пені, 186 399,09 грн. інфляційних втрат та 14 205,59 грн. 3% річних, нарахованих позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 року № 2265/14-КП-18.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2016 року (головуючий суддя Балик В.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 292 491,63 грн., з яких 91 886,95 грн. пені, 186 399,09 грн. інфляційних втрат та 14 205,59 грн. 3% річних, а також 4 388,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідачем виконано свої зобов'язання, але з простроченням строків, передбачених умовами договору, у зв'язку з чим з відповідача стягнуто на користь позивача пеню, інфляційні втрати та 3% річних. Виключність обставин, за яких відповідач був позбавлений можливості розрахуватись за переданий йому природний газ судом відхилена. Суд дійшов висновку, що розмір нарахованої пені є співрозмірним з періодами прострочення та вартістю фактично переданого природного газу, оплата якого прострочена, тому відсутні підстави для зменшення неустойки.

Не погодившись з зазначеним рішенням Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення пені та прийняти нове рішення, відповідно до якого зменшити розмір пені на 95 %.

При цьому скаржник посилається на те, що на державному рівні не врегульовано механізм відшкодування витрат, понесених теплопостачальними підприємствами, внаслідок застосування ПАТ «НАК «Нафтогаз України» безпідставно завищеної ціни на газ, для потреб населення, тому КП «Теплокомуненерго» не має фінансової можливості покрити ці витраті.

Ступінь виконання зобов'язань відповідачем по Договору дорівнює 100 %. Матеріали справи не свідчать, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором спричинило будь-які збитки позивачу.

Скаржник зазначає, що причиною неналежного виконання зобов'язання є скрутний майновий стан підприємства, що підтверджується довідкою про заборгованість за податковими зобов'язаннями, відповідно до якої заборгованість по податках станом на 01.04.2016 року становить 7 901 713,41 грн. Станом на 01.04.2016 року заборгованість перед КП «Теплокомуненерго» споживачів теплової енергії складає 38 459 917,47 грн., в т.ч. населення - 37 592 966,64 грн., комунальних та інших підприємств - 866 950,83 грн.

Крім того, судом не взято уваги майновий стан сторін і не оцінено співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій із розміром збитків кредитора.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, як таке, що було винесено з дотриманням всіх норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що господарський суд врахував особливі обставини щодо діяльності позивача, а саме: позивач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави; за спірним договором постачався імпортований природний газ, який закуповується за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також санкції за порушення цих строків; єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені.

В судовому засіданні 22.06.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

28.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2265/14-КП-18, з подальшим укладенням додаткових угод №№1-5 до нього (а.с. 8-18).

За умовами даного Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачеві протягом січня-квітня 2014 року та жовтня-грудня 2014 року природний газ на загальну суму 2269532,37 грн, що підтверджується актами приймання-передачі (а.с. 19-25). У названих актах визначено фактичні обсяги переданого газу, його ціна та остаточна вартість. Акти підписано без зауважень Постачальником, Покупцем, а також газорозподільною організацією.

Відповідно до п. 6.1 Договору у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється Покупцем до 14-го числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасної оплати природного газу за січень - грудень 2014 року, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача: 91 886,95 грн. - пені за порушення грошового зобов'язання за період з 14.02.2014 року по 25.02.2015 року; 14 205,59 грн. - 3% річних за період з 14.02.2014 року по 25.02.2015 року; 186 399,09 грн. - інфляційні втрати за період з лютого 2014 року по березень 2015 року, які відповідачем у добровільному порядку не сплачені, що стало причиною звернення позивача з позовом, який є предметом спору у даній справі.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору Відповідач своєчасно не розрахувався за поставлений природний газ, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовується Відповідачем.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач повністю розрахувався з позивачем за спожитий природний газ, але з порушенням строків передбачених п. 6.1 договору, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, який наявний в матеріалах справи (а.с. 26-32).

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Положення статей 216-218 Господарського кодексу України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Сторонами в п. 7.2 Договору № 2265/14-КП-18 від 28.01.2014 року передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору, який встановлює строки розрахунків за фактично переданий газ, Покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних і пені у зв'язку із простроченням відповідачем строку оплати зазначених обсягів природного газу позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки (а.с. 28-32).

За розрахунком позивача, підлягає стягненню пеня за порушення грошового зобов'язання за період з 14.02.2014 року по 25.02.2015 року, розрахована за кожним актом окремо, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, у загальному розмірі 91 886,95 грн.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 186 399,09 грн., на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції за період з лютого 2014 року по березень 2015 року та суму 14 205,59 грн. - 3% річних за період з 14.02.2014 року по 25.02.2015 року.

Відповідач правом на подання суду доказів, які б спростовували позовні вимоги, не скористався, власний контррозрахунок сум, заявлених до стягнення, суду не подав, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 14 205,59 грн. та збитки від інфляції у сумі 186 399,09 грн., нараховані у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також, колегія суддів погоджується з розрахованим господарським судом розміром пені у сумі 91 886,95 грн., яка підлягала стягненню з відповідача.

Щодо доводів апеляційної скарги Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про необґрунтовану відмову у зменшенні місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 95%, колегія суддів з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів встановила наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як передбачено у п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Так, відповідно до роз'яснень, наданих у підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частина 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до укладеного між сторонами Договору, стягнення за яким є предметом спору, поставлений відповідачеві природний газ призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями, населенням.

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради є виконавцем послуги з виробництва, розподілення та постачання теплової енергії. Відповідно до частини 1 пункту 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» тарифи на послугу централізованого опалення затверджуються органами місцевого самоврядування.

Отже, відповідач самостійно не має право визначити вартість послуги централізованого опалення. Тариф, затверджений відповідними органами не відповідає обґрунтованим витратам на виробництво послуги в тому числі вартості спожитого відповідачем природного газу, доказом чого є розмір субвенції з різниці в тарифах Несвоєчасна сплата вартості спожитого природного газу пов'язана з заборгованістю держави з виплати відповідачу субвенції з різниці в тарифах, а також несвоєчасною сплатою споживачами вартості послуг централізованого опалення.

Дослідивши майновий стан відповідача та інші обставини господарським судом встановлено, що:

- відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно п.1.2 Договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживаєть ся іншими установами та організаціями, в тому числі і населенням;

- ступінь виконання зобов'язань відповідачем по Договору дорівнює 100 %;

- станом на 01.04.2016 року заборгованість перед КП «Теплокомуненерго» споживачів теплової енергії складає 38 459 917,47 грн., в т.ч. населення - 37 592 966,64 грн., комунальних та інших підприємств - 866 950,83 грн. Отже, у складі споживачів теплової енергії відповідача населення складає 96 %, однак діючим законодавством не надано право відповідачу нараховувати та стягувати пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг з населення;

- заборгованість відповідача по податках станом на 01.04.2016 року становить 7 901 713,41 грн. (а.с. 64);

- відповідач зазнав у 2014 році значних збитків через підвищення тарифів на газ, електроенергію та мінімальної заробітної плати без відповідного підвищення тарифу на теплову енергію, який є незмінним з жовтня 2008 року. Тобто, при підвищенні мінімальної заробітної плати, цін на газ та електроенергію тариф на теплову електроенергію залишався незмінним;

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, надані відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції вищезазначені докази, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором, причини несвоєчасного виконання зобов'язання, значимість підприємства відповідача для населення та держави, постачання відповідачем теплової енергії населенню та комунальним установам - містять об'єктивні відомості, які підтверджують доводи апеляційної скарги про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення неустойки.

Надаючи оцінку доводам представника позивача, які останній навів, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час розгляду апеляційної скарги не надано жодних у розумінні статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання збитків/понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

Як до господарського суду, так і до апеляційної інстанції не надано навіть звіту про фінансові результати діяльності та баланс Позивача.

Не приймаються до уваги і доводи скаржника про те, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за природний газ Позивач змушений залучати комерційні кредити, оскільки на підтвердження цього останнім до матеріалів справи не надано жодних доказів як отримання кредитів, так і доказів того, що заборгованість позивача по довгостроковим та короткостроковим кредитам банків виникла внаслідок заборгованості саме відповідача.

Будь-яких інших доказів на підтвердження своєї позиції позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду, який вважав, що даний випадок не можна визнати винятковим, а також беручи до уваги:

- поважні причини невиконання відповідачем зобов'язання (постачання теплової енергії за регульованим тарифом, який є збитковим для Відповідача; наявність збитків від підвищення тарифів на газ, електроенергії, мінімальної заробітної плати без відповідного підвищення тарифу на теплову енергію;

- поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення порушення та його наслідків;

- ступінь виконання зобов'язань відповідачем по Договору дорівнює 100 %;

- дотримання балансу інтересів обох сторін,

спираючись на роз'яснення, надані у підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, вважає, що є законні підстави для зменшення розміру стягнення з відповідача пені на 50% від належної до стягнення суми, а відтак вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача частину пені у сумі 45 943,48 грн. в решті вимог про стягнення пені необхідно відмовити.

Приймаючи до уваги викладені доводи Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про необхідність зменшення належної до стягнення пені на 95%, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що існують підстави для зміни рішення суду в частині стягнення пені, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за подання позовної заяви відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, рішення в частині стягнення судового збору зміні не підлягає, оскільки відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2016 року у справі № 912/1048/16 в частині стягнення пені - змінити.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 50 років Жовтня, 32-а, ідентифікаційний код 00185330) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 45 943,48 грн. пені.

В іншій частині рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2016 року у справі № 912/1048/16 - залишити без змін.

Видачу наказів доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 24.06.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя О.В. Березкіна