Постанова № 58577562, 29.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 910/6240/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 29.06.2016 року по справі №910/6240/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2016р.

у справі №910/6240/16 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Торгово-промислової палати України

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "НТП Континет"

про визнання сертифікату недійсним.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2016 року Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Торгово-промислової палати України (далі-відповідач) про визнання недійсним сертифікату Торгово-промислової палати України від 10.12.2014р. №2142.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2016р. провадження у справі №910/6240/16 припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 11.05.2016р., позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу суду скасувати та передати матеріали справи до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду, обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідач та третя особа не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчить наявні в матеріалах справи докази. Однак, третя особа наданим їй процесуальним правом не скористалася та в судове засідання не з'явилася, своїх повноважних представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Вислухавши думку представників сторін та враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та те, що неявка зазначеного вище представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останнього.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 10.12.2014 року Торгово-промисловою палатою України було видано сертифікат №2142, яким підтверджено, що обставини які спричинили невиконання ТОВ "НТП Континент" обов'язків за Договором поставки №03-0/5029-13 від 15.11.2013 року, укладеного між ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" та ТОВ "НТП Континент" є форс-мажорними. Торгово-промисловою палатою України засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 14.04.2014 року, які продовжують діяти по теперішній час.

Дійсність сертифіката від 10.12.2014 №2142 є предметом позовних вимог.

Суд першої інстанції припиняючи провадження у справі виходив з того, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по своїй суті є лише результатом практичної діяльності торгово-промислової палати з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в господарському суді, оскільки такий сертифікат не є актом, який сам по собі тягне за собою виникнення, зміну, припинення прав та обов'язків у будь-яких сторін, породження певних правових наслідків. Сертифікат, дійсність якого оспорюється скаржником, не спрямований на регулювання суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів таких відносин.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Згідно із ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Як роз'яснило Міністерство юстиції України в листі від 30.05.2014 №6602-0-26-14/8.1 торгово-промислова палата (далі - ТПП) засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів (контрактів) на підставі чинного законодавства України, Методики про порядок засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин.

До ТПП зацікавлена сторона договору (контракту) подає письмову заяву, підписану її керівником. Заява прописується у довільній формі. В заяві вказуються початок виникнення подій (які віднесені в контракті/договорі до форс-мажорних обставин), період дії цих обставин та їх наслідки. Також у заяві вказується, які зобов'язання за договором не можуть бути виконані внаслідок настання форс-мажорних обставин, та контактна інформація для зворотного зв'язку.

До заяви додаються такі документи: належним чином засвідчена копія договору (контракту) з усіма додатками (змінами та доповненнями, якщо вони були). У ньому мають бути вказані обставини, що звільняють сторони від відповідальності, перераховані події, які сторони погодилися вважати форс-мажорними, вказані органи країн, що підтверджують факт настання обставин форс-мажору; інформація про обсяг виконаних (або невиконаних) зобов'язань по договору (контракту); документи компетентних державних органів, що підтверджують настання події.

Заявник несе відповідальність за достовірність наданих документів згідно з чинним законодавством України.

За результатами розгляду документів ТПП видає сертифікат (висновок) про форс-мажорні обставини. Сертифікат (висновок) про форс-мажорні обставини - це документ установленої форми, який є підтвердженням настання форс-мажорних обставин на території України, виданий ТПП згідно з нормами чинного законодавства.

Сертифікат (висновок) видається заявнику на бланку ТПП. У сертифікаті (висновку) вказуються сторони контракту (договору), дата його укладення, місце, час, період (якщо це можливо вказати на дату звернення), протягом якого мали місце надзвичайні та невідворотні події.

Сертифікат (висновок) підписується Президентом ТПП, Першим віце-президентом або Віце-президентами. На сертифікаті (висновку) ставиться печатка ТПП.

Порядок видачі сертифікатів визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 №40 (3) та новою редакцією Регламенту, затвердженою рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 (5).

Пунктом 7 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в редакції рішення Президії ТПП України від 15.07.2014 №40 (3) було передбачено порядок оскарження виданих сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), оскарження відмови у їх видачі.

Відповідно до п.п.7.1 - 7.7 Регламенту було визначено, що виданий Торгово-промисловою палатою України/регіональними торгово-промисловими палатами сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) може бути оскаржений в Регламентний комітет ТПП України з питань сертифікації форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який призначається рішенням Президії ТПП України.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) може бути оскаржено стороною по договору, контракту, угоді протягом трьох місяців з дати, коли стороні стало відомо про його видачу.

Заявник може оскаржити відмову у видачі сертифіката щодо висновку про відсутність форс-мажорних обставин або відсутність причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) і невиконанням зобов'язання протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання відмови.

Регламентний комітет зобов'язаний розглянути заяву про оскарження сертифіката або оскаржити відмову у його видачі протягом 30 календарних днів з дня її надходження до ТПП України. Рішення Регламентного комітету про залишення сертифіката/відмови в його видачі в силі або їх скасування приймається більшістю голосів його членів і є остаточним.

У разі скасування сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) про це робиться відповідний запис в єдиному Реєстрі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

При скасуванні відмови у видачі сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) розгляд заяви зацікавленої особи поновлюється і здійснюється відповідним уповноваженим органом у складі іншої уповноваженої особи.

У новій редакції Регламенту, затвердженій рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 (5), положення про можливість оскарження до Регламентного комітету виданих сертифікатів та відмови у їх видачі, не передбачено.

Отже, сертифікат засвідчує існування форс-мажорних обставин, якими в розумінні ст.ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", п.п. 3.1, 6.2, 6.4 Регламенту є обставини, що унеможливлюють виконання певного зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Перелік категорій справ, які підвідомчі господарським судам наведено у ст. 12 ГПК України, частиною першою якої визначено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сертифікат не є нормативно-правовим актом, так як він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується. Сертифікат не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує прав і обов'язків для позивача та йому не адресований.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відтак, враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що спір про визнання недійсним та скасування сертифіката не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому провадження у справі №910/6240/16 припинив.

Аналалогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема в постанові №910/11826/15 від 17.02.2016р. та №910/24738/15 від 18.02.2016р.

Крім того, судова колегія також вважає за необхідне зауважити, що сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України, не є актом державного органу чи його рішенням. Він є лише одним із видів доказів, який не має наперед визначеної сили та оцінюється судом при вирішенні спору нарівні із іншими доказами в поряду ст. 43 ГПК України.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та не спростовують вищевикладене.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80, 99, 103-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2016р. у справі №910/6240/16 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 року у справі №910/6240/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/6240/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

М.Г. Чорногуз