Рішення № 58577461, 21.06.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 915/536/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40

Поштова адреса: 54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю

«Фірма «ОСОБА_1»

54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 95

про: стягнення заборгованості в сумі 3486,02 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_2, за довіреністю.

Від відповідача: Не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 05.05.2016 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача борг за активну електроенергію - 1042,49 грн., заборгованість за реактивну електричну енергію - 2021,08 грн., борг за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у лютому 2016 року - 85,83 грн., пеню - 315,14 грн. та 3 % річних - 21,48 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору про постачання електричної енергії № 44/6109 укладеного між сторонами від 15.08.2007р.; копії додатків № № 1,1а, 2, 4, 5, 10 до Договору; копії актів про використану електроенергію, рахунків за січень-березень 2016р.; копії акту контрольного огляду від 29.02.2016р.; копії рахунку № 44/6109/2/1 від 29.02.2016р., повідомлення № 04-23/2-1565 від 29.02.16р.; норм ст.ст. 526, 525, 625 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про електроенер-гетику», Правил користування електричною енергією, «Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між енергопостачальною організацією та її споживачами», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.02. № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.02. № 93/6381 та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобовязань, що створює негативне становище у енергетичній галузі та спричиняє суттєву шкоду державі.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив по суті спору не надав, свого представника в жодне судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать як відмітки канцелярії на зворотних сторонах судових ухвал так і поштові повідомлення про повернення кореспонденції з відмітками про закінчення терміну зберігання.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

21.06.2016 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2007 р. між ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» (правонаступником якого виступає ПАТ «Миколаївобленерго») та відповідачем був укладений договір № № 44/6109 «про постачання електричної енергії» згідно з предметом якого позивач, як постачальник, продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 900 кВт, а відповідач, як споживач, оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

В п. 2.1 договору зазначено, що при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ).

Відповідно до п. 2.2.2 договору позивач зобовязався постачати відповідачу (споживачу) електроенергію як різновид товару.

Згідно з п. 1 додатку № 4 до договору відповідач зобовязався своєчасно знімати та надавати по встановленій формі у Енергопостачальну організацію показання розрахункових лічильників 21 числа щомісячно, а також відповідно до п. 2.3.3 договору, додатку № 10 до нього оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, здійснювати інші платежі згідно з умовами договору. Видані постачальником рахунки на оплату за спожиту електроенергію має бути оплачені споживачем протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Відповідно до п. 6.11 ПКЕЕ затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 року (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики № 910 від 17.10.2005 року) позивачем здійснювався розрахунок споживача на підставі даних про фактичне споживання електроенергії, визначених за показами розрахункових засобів обліку споживача, про що свідчать рахунки за період лютий-березень 2016р., які були нарочно вручені представнику відповідача

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного договору позивач відпустив відповідачу, а останній використав активну електроенергію в період лютий-березень 2016р. в кількості 4228 кВт.г. на загальну суму 8063,98 грн., що підтверджується актами про використану електричну енергію, що були надані відповідачем та актом контрольного огляду від 29.02.2016р., в якому зафіксовані показання розрахункового приладу обліку.

З тверджень позивача та наданих суду доказів вбачається, що відповідач у вищевказаний період в порушення зазначених вище умов договору отримавши виставлені рахунки № 44/6109/2/1 від 29.02.2016 р., № 44/6109/3/1 від 30.03.2016 р. за спожиту активну електроенергію за спірний період сплатив частково у розмірі 7021,49 грн.,

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за активну електроенергію в період з лютий-березень 2016р. судом встановлена, перевірена та дійсно складає в розмірі 1042,49 грн. (8063,98 грн. - 7021,49 грн.).

Згідно з п. 6.33 ПКЕЕ та «Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між енергопостачальною організацією та її споживачами», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.02. № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.02. № 93/6381 (далі - Методика), споживач повинен розраховуватись за перетікання реактивної електроенергії з Енергопостачальною організацією.

На підставі Методики між відповідачем та Електропередавальною організацією 22.04.2011 р. був укладений Додаток № 5 до договору, який є його невідємною частиною.

З матеріалів справи вбачається, що на умовах договору та додатку № 5 до нього, Енергопостачальна організація відпустила споживачу реактивної електричної енергії в кількості і на умовах, вказаних в договорі. Дане підтверджується актами про використану електроенергію, які надавались відповідачем.

Так, на підставі п. 2.2.2 договору, Додатку № 5 відповідач спожив за період січень-лютий 2016 року, реактивної електроенергії у кількості 21067 кВар.год на загальну суму 2021,08 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується актами про використану електроенергію та виставленими позивачем рахунками на її оплату.

Відповідно до п.п. 2.3.4 договору та п. 6.11 ПКЕЕ, відповідач зобовязався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з додатком № 5 до договору.

Відповідач же отримавши рахунки № 44/6109/1/2 від 01.02.2016 р., № 44/6109/2/2 від 29.02.2016 р. оплату за спожиту реактивну електроенергію за визначений термін також не виконав.

Отже, заборгованість по реактивної електроенергії відповідача станом на день прийняття рішення за розрахунком позивача за період січень-лютий 2016 року цілком законно становить в розмірі 2021,08 грн.

Відповідно до вимог Закону України «Про електроенергетику», Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2002 р. № 475, Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31 липня 1996 р. № 28 зі змінами та доповненнями, Сторонами було узгоджено Додатки №№ 1, 1а від 15.12.2015р. (обсяги постачання на 2016 рік) до договору, якими було встановлено обсяги постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 2 та 3 додатку № 1 до договору сторони дійшли згоди про наступне: споживач самостійно контролює власне електроспоживання, прогнозує обсяги споживання електричної енергії та самостійно сплачує їх з урахуванням попередньої оплати (планових платежів) і роздрібних тарифів, що діють у розрахунковому періоді; споживач має право не пізніше ніж за пять робочих днів до закінчення розрахункового періоду звернутися із заявою до Постачальника щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник проводить коригування договірної величини електроспоживання поточного розрахункового періоду та не пізніше наступного робочого дня з дати отримання заяви приймає рішення щодо можливості та обґрунтованості такого коригування. За результатами розгляду споживачу надсилається (видається) повідомлення про рівні скоригованих договірних величин або обґрунтована відмова у здійсненні коригування. Право споживача на коригування електроспоживання передбачене також пунктом 4.4 ПКЕЕ.

Пунктом 5 Додатку № 1 до договору сторони визначили відповідальність за перевищення встановлених величин споживання електроенергії, керуючись статтею 26 Закону України Про електроенергетику, пунктом 6.16 ПКЕЕ.

Згідно умов додатку № 1а гранична величина споживання електроенергії на об'єкті відповідача у лютому 2016 р. складає 4000 кВт.год.

Однак, відповідач за вказаний розрахунковий період фактично спожив 4054 кВт.год., що підтверджується актом про використану електроенергію у лютому 2016р.

Згідно п. 4.4 ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутись до постачальника електроенергії із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії, але за твердженнями позивача, відповідач не скористався даним правом і не звертався із заявою до позивача про збільшення величин споживання електроенергії на лютий 2016 р.

Відповідно до п.п. 6.14, 6.16 ПКЕЕ, умов договору, додатків №№1,1а, згідно рахунку № 44/6109/2/1 від 29.02.2016 р. було визначено вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, в результаті чого обсяг спожитої понад договірну величину електроенергію у лютому 2016р. склав 54 кВт.год.

У звязку з вище викладеним, на підставі додатків 1 та 1 а, договору № 44/6109, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та п.6.16 ПКЕЕ, обсяг спожитої електричної енергії понад договірну граничну величину споживання був розрахований відповідачу у двократній вартості, різниця між фактично оплатою за цей період та двократною вартістю електроенергії у лютому 2016р. склала 85,83 грн.

У відповідності до вимог ПКЕЕ відповідачу 29.02.2016 р. було вручене повідомлення про перевищення договірної величини споживання електричної енергії у лютому 2016 р. на оплату різниці між фактично спожитою і договірною величиною електроенергії на загальну суму 85,83 грн. разом з рахунком № 44/6109/2/1 від 29.02.2016 р. Однак, зазначений борг відповідачем залишився несплаченим.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за лютий 2016 року дійсно становить 85,83 грн.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобовязання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна умов договору не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи викладені норми та обставини, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1042,49 грн. - боргу за активну електроенергію за період лютий-березень 2016 року по договору про постачання електричної енергії № 44/6109 від 15.08.2007 року, 2021,08 грн. - заборгованості по реактивної електроенергії за період січень-лютий 2016 року, а також вимоги про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за лютий 2016 року в сумі 85,83 грн., є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 315,14 грн. та 3% річних в сумі 21,48 грн., слід зазначити наступне.

Додатком №10 до договору про постачання електричної енергії №44/6109 від 15.08.2007 р. передбачено, що остаточний розрахунок за минулий період здійснюється споживачем самостійно в пятиденний строк після дати виписки рахунків. У випадку відсутності платежів в строк, обумовлений у п. 1 додатку №10 до договору № 44/6109, сторони керуються договірними зобовязаннями, вимогами ПКЕЕ, а на суму заборгованості, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» нараховується пеня за кожну добу по день фактичної оплати в розмірі, що обчислюється виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Крім цього відповідно до п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 до Договору, споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та індекс інфляції.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що вразі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, в звязку з вищенаведеними обставинами та нормами чинного законодавства позивачем цілком правомірно нараховано боржнику до стягнення пеню за несвоєчасне виконання грошових зобовязань (за спожиту активну та реактивну електричну енергію) у розмірі 315,14 грн. за період з грудня 2015 р. по лютий 2016 р.

Крім цього, згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, відповідачу нараховано суму до стягнення 3 % річних за період з грудня 2015 р. по лютий 2016 р., в розмірі 21,48 грн., яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з останнього.

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не скористався процесуальною можливістю спростувати заявлені вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про належне, своєчасне та повне виконання договірних зобовязань перед кредитором.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені договірні зобовязання, у звязку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_1» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 95, код ЄДРПОУ 19286039) на користь Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260383011001 в Державному ощадному банку України, МФО 326461, код 23399393 - борг за активну електроенергію у сумі 1042,49 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_1» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 95, код ЄДРПОУ 19286039) на користь Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) на поточний рахунок р/р 260303011353 в МОУ АТ Ощадбанк, МФО 326461, код 24789699 - борг за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у лютому 2016 р. у сумі 85,83 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_1» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 95, код ЄДРПОУ 19286039) на користь Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) на поточний рахунок №26002392418001 у МФ КБ Приватбанк, МФО 326610, код 24789699) заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 2021,08 грн., пеню - 315,14 грн., 3 % річних 21, 48 грн., судовий збір - 1378,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10 денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 29 червня 2016 року.

Суддя О.Г.Смородінова