Постанова № 58577425, 22.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2016 р. Справа№ 910/31396/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської міської митниці Державної фіскальної служба України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року

у справі № 910/31396/15 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД»

до 1. Київської міської митниці Державної фіскальної служба України

2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про стягнення збитків у розмірі 328 620, 82 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Шипіцин О.В., директор протокол №03-03/2015 від 03.03.2015 року

від відповідача-1: Добров О.І., довіреність б/н від 26.10.2015 року

від відповідача-2: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛДТ» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служба України (відповідач-1 у справі) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (відповідач-2 у справі) про стягнення збитків у розмірі 328 620, 82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок неправомірних дій Київської міської митниці ДФС, які полягають у прийнятті рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 27.05.2014 р. №100270001/2014/209432, позивач поніс збитки у розмірі 328 620,82 грн, які складаються із витрат (мита та податку на додану вартість), сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» у зв'язку із збільшенням загальної вартості товару через зміну курсу долара США; із витрат, сплачених у зв'язку з введенням додаткового імпортного збору, а також витрат, понесених у зв'язку із зберіганням товару на митному складі до закінчення його митного оформлення, обов'язок по відшкодуванню яких, на думку позивача, покладається на державу відповідно до ст. 1173 ЦК України, ст. 25 Бюджетного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» грошові кошти у розмірі 94 646 грн. 81 коп. та судові витрати у розмірі 1 419 грн. 70 коп.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки дії Київської міської митниці ДФС, які полягають у прийнятті рішення про коригування митної вартості товару, ввезеного ще у 2014 році та прийнятті рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 27.05.2014 р. №100270001/2014/209432 визнано Київським апеляційним адміністративним судом протиправними, то переплата позивачем у 2015 році ввізного мита, суми податку на додану вартість на підставі нової декларації №100270001/2015/222484 у зв'язку зі збільшенням курсу долара США та відповідно у зв'язку із збільшенням загальної вартості товару, з якого вираховуються вищезазначені суми, а також сплачений додатково імпортний збір, слід вважати збитками позивача, які підлягають до відшкодуванню згідно ст. 1173 ЦК України. При цьому, судом було відмовлено у стягненні 233 974,01 грн збитків, сплачених позивачем за послуги зберігання товару на митному складі, оскільки позивачем не доведено, що ці кошти стали його вимушеними збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, які повинні бути відшкодовані на підставі ст. 1173 ЦК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД», подало апеляційну скаргу (вх. № 06-29.2/1557 від 09.03.16), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі №910/31396/15 в частині відмови в стягнені з Державного бюджету України збитків, завданих протиправними діями Київської міської митниці ДФС в сумі 233 911, 01 грн та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-1, Київська міська митниця ДФС, подав апеляційну скаргу № 511/26-70-10-22 від 11.03.2016 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 по справі №910/31396/15 в частині задоволених позовних вимог, та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» у задоволені позову повністю.

У поданій апеляційній скарзі відповідач-1 стверджує, що процедура повернення платникам надмірно чи помилково сплачених митних та інших платежів, унормовано Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618, дотримання якого є обов'язковим для повернення сплачених позивачем коштів. Однак, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» не дотрималось зазначеної процедури, відповідач-1 вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2016 року апеляційні скарги Київської міської митниці Державної фіскальної служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі №910/31396/15 були прийняті до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Суховий В.Г., об'єднано в одне апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 25.05.2016 року.

18.04.2016 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 у справі надійшов відзив вих. №5-12/683-4539 від 14.04.2016 року на апеляційну скаргу позивача, в якому Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві підтримує позицію відповідача-2 та просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №910/31396/15 в частині задоволених позовних вимог та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» у задоволені позову в цій частині.

24.05.2016 року від позивача у справі надійшов відзив (вх. №09-11/10297/16) на апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому позивач стверджує про безпідставність доводів відповідача-1, оскільки вважає, що судові рішення, на які посилається Київська міська митниця в обґрунтування своїх доводів, стосуються інших правовідносин, ніж ті, які виникли між сторонами у даній справі, а тому зазначає, що вимоги апеляційної скарги відповідача-1 є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 25.05.2016 року на підставі клопотання позивача відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору у справі та відкладено розгляд справи на 08.06.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідачів.

Враховуючи повторну неявку у судове засідання 08.06.2016 року представників відповідачів у справі, ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 22.06.2016 року.

У зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, справу №910/31396/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я. Ухвалою від 21.06.2016 року справу №910/31396/15 прийнято до провадження визначеним складом суду.

У судовому засіданні 22.06.2016 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі №910/31396/15 в частині відмови в стягнені з Державного бюджету України збитків, завданих протиправними діями Київської міської митниці ДФС в сумі 233 911, 01 грн та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги Київської міської митниці ДФС та просить суд відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача-1, Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, у судовому засіданні 22.06.2016 року просить суд апеляційної інстанції, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №910/31396/15 в частині задоволених позовних вимог та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» у задоволені позову в цій частині, разом з цим представник заперечив проти вимог апеляційної скарги позивача та вважає рішення в оскаржуваній позивачем частині законним та обґрунтованим.

Представники відповідача-2, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, у судове засідання 22.06.2016 року втретє не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи визначені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги, надісланий відповідачем-2 відзив на апеляційні скарги,відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи №910/31396/15 за відсутності представників Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

На підставі контракту №091-2014 від 11.01.2014 року (а.с. 17-18), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» та Компанією SHANTOU YUPENG CIDIAN INDUSTRY CO., LTD (Китай), позивачем було придбано товар (футляри з листів пластмаси для зберігання DVD дисків).

Для здійснення митного оформлення придбаного товару в Київську міську митницю ДФС позивач подав вантажну митну декларацію №100270001/2014/209432 від 27.05.2014 р. (а.с.19), в якій митна вартість товару відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначена позивачем за першим методом (ціною договору), згідно з п. 2.2 контракту, та становила 19 656,00 доларів США, що за курсом НБУ (1 долар США= 11,660821 грн) становило 229 205,10 грн.

Виходячи із цієї суми, 26.05.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» сплатило мито в розмірі 28 650,54 грн з розрахунку 12,5% та суму податку на додану вартість у розмірі 51 571,15 грн з розрахунку 20%, що підтверджується наявним в матеріалах справи банківською випискою з особового рахунку позивача (а.с. 43).

Під час митного оформлення товару у відповідача-1 виникли сумніви щодо наданих документів, тому з метою контролю правильності визначення митної вартості товару у позивача було витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

З посиланням на те, що на момент митного оформлення позивачем не повністю надано додаткові документи, Київською міською митницею ДФС України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2014/300122/2 від 06.06.2014 р. (а.с. 20), та відповідно здійснено коригування митної вартості товару, визначено митну вартість товару за шостим методом (резервним) у зв'язку з тим, що подані декларантом документи містять розбіжності, а саме: порушено п. 4.1.2 контракту № 091-2014 від 11.01.2014 щодо передплати імпортованого товару.

Карткою №100270001/2014/00390 від 16.06.2014 року (а.с. 22-23) Київською міською митницею ДФС України відмовлено позивачу у митному оформленні (випуску) товарів за поданою ним митною декларацією №100270001/2014/209432 від 27.05.2014 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року у справі №826/15008/14 (а.с. 24-30) визнано протиправними дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та щодо прийняття рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 27.05.2014 р. №100270001/2014/209432, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 06.06.2014 №100270001/2014/300122/2, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2014 №100270001/2014/00390.

14.07.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» зверталось до начальника Київської міської митниці ДФС України із заявою вих №13/07-83 від 13.07.2015 (а.с. 92) щодо проведення митного оформлення товару.

У відповідь на зазначену заяву листом №4961/10/26-70-63-01-07 від 12.08.2015 року (а.с. 93) Київська міська митниця ДФС України повідомила позивача, що скасування адміністративним судом картки відмови не змінює статусу митної декларації, поданої у 2014 році, а тому для проведення митного оформлення позивачу відповідно до ст. 257 Митного кодексу України потрібно подати нову митну декларацію за курсом валюти, що діє на день її подання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» оформило нову вантажну митну декларацію №100270001/2015/222484 (а.с.42-1), в якій митна вартість товару відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначена позивачем за першим методом (ціною договору), згідно з п. 2.2 контракту, та становила 19 656,00 доларів США, що за курсом долара США - 21,69865500 грн становила 426 508,76 грн (вартість товару в національній валюті значно збільшилась).

Виходячи із цієї суми, Товариством з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» визначено ввізне мито в розмірі 53 313,60 грн з розрахунку 12,5%, суму податку на додану вартість у розмірі 100229,56 грн з розрахунку 20% та додатковий імпортний збір у розмірі 21 325,44 грн з розрахунку 5%. У зв'язку із збільшенням вартості товару, яке пов'язано із зміною курсу долара США по відношенню до гривні та відповідно із збільшенням розміру митних платежів, та введенням Законом України «Про заходи стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» додаткового імпортного збору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» з метою здійснення митного оформлення товару доплатило 102 500,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах платіжним дорученням №153 від 26.08.2015 року (а.с. 44).

Позивач вказує, що внаслідок прийняття відповідачем неправомірного рішення про коригування митної вартості товару, яке було скасоване у судовому порядку, позивачем було переплачено мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 24 662,96 грн., податок на додану вартість у розмірі 48 658,41 гр. та сплачено додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, в розмірі 21 325,44 грн. Вказана переплата, яка є різницею між сплаченими позивачем у 2015 році та у 2014 році ввізного мита та ПДВ, виникла у зв'язку із тим, що вартість товару, з якої сплачувались ці платежі була визначена у доларах США, а у 2015 році (на момент подання нової декларації) порівняно з 2014 роком курс долара США по відношенню до гривні збільшився майже вдвічі з 11,660821 грн (у 2014 році) до 21,69865500 грн (у 2015 році), що, на думку позивача, є його збитками.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договір №МС-03/11-2014 про надання послуг по декларуванню та зберіганню товарів на митному складі тимчасового зберігання (а.с. 31-35), за наслідками виконання якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» було сплачено 93 264,68 грн, а також 140 646,33 грн. на підставі уніфікованої митної квитанції МД-1 серії КВ №480047 від 23.09.2015 року за зберігання товару під митним контролем.

Внаслідок визнання Київським апеляційним адміністративним судом дії Київської міської митниці ДФС, які полягають у прийнятті рішення про коригування митної вартості товару, ввезеного ще у 2014 році та прийнятті рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 27.05.2014 р. №100270001/2014/209432 протиправними, позивач, керуючись положеннями ст. 1173 ЦК України, звернувся з позовом до господарського суду про відшкодування збитків, які він зазнав, у зв'язку з неправомірними рішеннями Київської міської митниці ДФС.

Відповідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституція України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст. 25 Бюджетного кодексу України, державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, вищенаведені приписи Конституції України, Бюджетного кодексу України, Цивільного кодексу України свідчать про те, що фізичним та юридичним особам гарантується відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів (що також було зазначено у Рішенні Конституційного Суду України №12-рп/2001 від 03.10.2001 року).

Згідно п. 7 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 р. N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» за приписом статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою. Відшкодування такої шкоди органом державної влади, оскільки останній фінансується з державного бюджету України, здійснюється з відповідного бюджету. Відтак участь органів Державного казначейства України як іншого відповідача є ознакою, притаманною для всіх спорів про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади.

Враховуючи конструкцію ст. 1173 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що передумовою відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України, є визнання рішення органу державної влади або органів місцевого самоврядування незаконним та його скасування, наявність шкоди в особи, для якої таке рішення є обов'язковим, та причинний зв'язок між неправомірним рішенням органу та заподіяною шкодою.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно зі статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 р. у справі №826/15008/14 визнано протиправними дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та щодо прийняття рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 27.05.2014 р. №100270001/2014/209432, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 06.06.2014 №100270001/2014/300122/2, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2014 №100270001/2014/00390.

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2015 р. у справі №К/800/21862/15.

Отже, факт протиправних дій зі сторони відповідача 1, яке полягає у прийнятті рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 27.05.2014 р. №100270001/2014/209432 підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем 1.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що скасувавши у судовому порядку рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 06.06.2014 №100270001/2014/300122/2, та скасувавши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2014 №100270001/2014/00390, Київський апеляційний адміністративний суд з висновком, якого погодився Вищий адміністративний суд України, підтвердив вірність визначення позивачем у поданій ним декларації митної вартості товару. З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в подальшому після визнання в судовому порядку вірності визначення декларантом митної вартості товару, та враховуючи підтверджений факт оплати позивачем всіх обов'язкових платежів, митний орган зобов'язаний був вчинити передбачені законом дії для митного оформлення товару на підставі раніше поданої позивачем митної декларації, однак таких дій не здійснив. Доказів оскарження в судовому порядку зазначеної бездіяльності митних органів позивач не надав.

Натомість для проведення митного оформлення товару, після отримання від Київської міської митниці ДФС України листа від 12.08.2015 року (а.с. 93), Товариство з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» подав нову митну декларацію, в якій визначив вартість товару 19 656,00 доларів США, що за курсом долара США на момент подання даної декларації (21,69865500 грн) становила вже 426 508,76 грн та відповідно позивач вказав більші суми обов'язкових для оплати платежів. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що приписами чинного законодавства не передбачено обов'язок декларанта після оскарження дій митного органу повторно подавати митну декларацію, в той час як первинно подана декларація судом адміністративної юрисдикції визнана вірно заповненою позивачем. Відсутність законодавчо визначеного обов'язку подання декларантом нової митної декларації після визнання в судовому порядку неправомірними дій митниці та скасування картки відмови в митному оформленні, підтверджено також представником Київської міської митниці ДФС України у судовому засіданні.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що фактично позивач 26.08.2015 року здійснив доплату суми ввізного мита, податку на додану вартість та імпортний збір на загальну суму 102 500,00 грн (а.с. 44) необґрунтовано, оскільки здійснив оплату на підставі декларації, необхідність подання якої чинним законодавством не передбачено, так як в судовому порядку було встановлено правомірність подання та заповнення декларації від 27.05.2014 р. №100270001/2014/209432, на підставі якої і повинно було здійснюватись подальше митне оформлення товару.

Відповідно до частини шостої статті 264 МК України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

При цьому суд зазначає, що повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів, в тому числі в якості збитків. Аналогічні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 року №21-1465а15, від 24.03.2015 року у справі №21-3а15, від 15.04.2014 року №21-29а14.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про існування підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» 94 646,81 грн збитків, які складаються із витрат (мита та податку на додану вартість), сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» у зв'язку із збільшенням загальної вартості товару через зміну курсу долара США, оскільки такі кошти не є збитками відповідно до ст. 22 ЦК України та не підлягають відшкодуванню в порядку ст. 1173 ЦК України.

Господарський суд міста Києва, приймаючи рішення у даній справі, відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» 233 974,01 грн збитків, понесених позивачем у зв'язку із оплатою послуг зберігання товару на митному складі, оскільки позивачем не доведено, що ці кошти є його вимушеними збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, однак суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з прийняттям митницею рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2014 №100270001/2014/00390, яке оскаржувалось позивачем у судовому порядку та в подальшому визнано незаконним, митне оформлення товару в період такого оскарження не закінчилось, а тому декларант, позивач у справі, не мав права перемістити товар через митний кордон України.

Зазначені обставини спричинили необхідність декларанта розмістити товар на склад тимчасового зберігання за єдиним уніфікованим документом та укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБО Груп» договір про надання послуг по декларуванню та зберіганню товарів на митному складі тимчасового зберігання (а.с. 31-35). На виконання укладеного договору, на підставі підписаних Актів надання послуг (а.с. 36-38), Товариством з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» було сплачено 93 327,68 грн. Факт оплати 93 327,68 грн підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №183 від 25.09.2015 року. Окрім того, відповідно до Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731, видача зі складу митного органу товарів, транспортних засобів їх власникам або уповноваженим особам здійснюється лише після митного оформлення зазначених товарів, транспортних засобів, відшкодування витрат митних органів за їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. Враховуючи дані приписи законодавства, Київською міською митницею 23.09.2015 року було оформлено уніфіковану митну квитанцію за зберіганням товару під митним контролем (а.с. 41) серії КВ№480047 від 23.09.2015 року на суму 140 646,33, повідомлення про прийняття від ТОВ «Енсайн ЛТД» 140 646,33 грн - плати за зберігання товарів на складі митного органу (а.с. 40), на підставі яких позивач у справі оплатив платіжним дорученням №180 від 23.09.2015 року (а.с. 42) 140 646,33 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами позивача, що сплачені ним кошти у загальному розмірі 233 974,01 грн за послуги зберігання товару є його збитками, оскільки сплачені ним саме у зв'язку із неправомірною (що визнано адміністративним судом) відмовою митного органу в митному оформлені товару, що і спричинило несвоєчасність закінчення митних процедур з оформлення вантажу та необхідність передання його під відповідне зберігання.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи митниці про те, що відповідно до ст. 55 Митного кодексу України позивач був вправі звернутись з заявою про випуск товару у вільний обіг при цьому, за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х кодексу. А відтак, сплачені позивачем кошти за зберігання не є його вимушеними витратами.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що хоча чинним законодавством і передбачено для декларанта певні варіанти дій у випадку оскарження рішень митного органу, однак вибір таких дій є виключно правом самої особи. При цьому, витрати особи, які вона додатково понесе при застосуванні того чи іншого способу дій, у будь-якому випадку є її збитками, оскільки таких витрат вона не зазнала, якби в даному випадку митницею не було прийнято протиправного рішення про відмову в митному оформленні товару, яке судом в подальшому скасоване.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.05.2001 року у справі №1-22/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов'язків держави.

При цьому вибір того чи іншого варіанту дій та понесених під час їх здійснення витрат, не можуть спростувати факт, що такі витрати стали наслідком саме неправомірної видачі митницею картки відмови в митному оформленні товару, та які (додаткові витрати) позивач не поніс би, у випадку прийняття митним органом декларації, яка була оформлена позивачем у відповідності до вимог законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що грошові кошти сплачені позивачем за зберігання товарів на митному складі та складі тимчасового зберігання в загальному розмірі 233 974,01 грн, розмір яких підтверджується наявними матеріалами справи, слід вважати прямими збитками у розумінні статей 22 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, які підлягають відшкодуванню ТОВ «Енсайн ЛТД» за рахунок держави відповідно до ст. 1173 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом неповно досліджено обставин справи та надано їм правову оцінку, відтак апеляційний господарський дійшов висновку про часткове задоволення апеляційних скарг Київської міської митниці Державної фіскальної служба України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» та часткове скасування рішення Господарського суду міста Києва з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» 233 974,01 грн збитків. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову та апеляційних скарг покладається на апелянтів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служба України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі №910/31396/15 задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі №910/31396/15 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі №910/31396/15 скасувати частково, прийняти нове рішення.

4. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва, 31-Г, код ЄДРПОУ 35035634) 233 974 (двісті тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 01 коп збитків.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служба України (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд.8 А, код ЄДРПОУ 39422888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва, 31-Г, код ЄДРПОУ 35035634) 3 509 (три тисячі п'ятсот дев'ять) грн. 61 коп судового збору.»

5. Стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служба України (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд.8 А, код ЄДРПОУ 39422888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва, 31-Г, код ЄДРПОУ 35035634) 3 860 (три тисячі вісімсот шістдесят) грн. 57 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва, 31-Г, код ЄДРПОУ 35035634) на користь Київської міської митниці Державної фіскальної служба України (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд.8 А, код ЄДРПОУ 39422888) 1 561 (одна тисяча п'ятсот шістдесят одна) грн. 67 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

8. Справу №910/31396/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська