Рішення № 58577274, 16.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2016Справа №910/6981/15-гЗа позовом ОСОБА_1

до 1) Національного банку України

2) публічного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "КИЇВ"

про визнання недійсним рішення

Суддя Головатюк Л.Д.

Від позивача - Лев Р.В.(адв. посв. № 4044 від 29.06.2010)

Від відповідача-1 Залевський В.О.(дов. від 11.02.2015)

Від відповідача-2 не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року до господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного банку України та публічного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "КИЇВ", яким заявлено вимогу про визнання недійсним рішення тимчасового адміністратора ПАТ "АКБ "КИЇВ" Мироненка Віктора Петровича щодо зменшення статутного капіталу ПАТ "АКБ "КИЇВ" шляхом зменшення номінальної вартості акцій, що оформлене наказом від 04.06.2009 № 222.

Позивач вимогу мотивує тим, що станом на 04 червня 2009 року він був власником простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "АКБ "КИЇВ" у кількості 53324989 шт., номінальною вартістю однієї акції 1 грн, тобто загальною вартістю 53324989,00 грн, що становило 23,7 % статутного капіталу ВАТ "АКБ "КИЇВ".

Постановою Правління Національного банку України від 06.02.2009 № 53 "Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку "КИЇВ" призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (з 09 лютого 2009 року по 09 лютого 2010 року).

Постановою Правління НБУ від 23.03.2009 № 161 тимчасовим адміністратором АКБ "КИЇВ" призначено Степаненка Анатолія Івановича, якого в подальшому було змінено на Мироненка Віктора Петровича.

Так, рішенням Тимчасового адміністратора ВАТ "АКБ "КИЇВ" Мироненка В.П. від 04.06.2009 № 222 зменшено статутний капітал банку шляхом зменшення номінальної вартості акцій та обміну акцій старої номінальної вартості на акції нової номінальної вартості.

Вказаним рішенням встановлено номінальну вартість однієї акції в розмірі 0,01 грн.

Таким чином, станом на 10 лютого 2015 року позивач є власником простих іменних акцій Банку у кількості 53324989 шт., загальною номінальною вартістю 533249,89 грн, що становить 0,0149 % статутного капіталу ПАТ "АКБ "КИЇВ".

Позивач вважає рішення Тимчасового адміністратора ВАТ "АКБ "КИЇВ" Мироненка В.П. від 04.06.2009 № 222 прийнято з порушенням Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 369, Спеціального порядку здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків, затвердженого постановою Правління НБУ від 01.12.2008 № 405 (у редакції постанови Правління НБУ від 16.04.2009 № 225), та Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.02.2007 № 387, а тому просить суд задовольнити позов та визнати оспорюване рішення недійсним.

Найменування ВАТ "АКБ "КИЇВ" змінено на ПАТ "АКБ "КИЇВ".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2015 прийнято позов ОСОБА_1 до розгляду та порушено провадження у справі № 910/6981/15-г.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 23.10.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/6981/15-г у зв'язку із перебуванням судді Борисенко І.І. у відпустці.

За наслідками здійсненого розподілу справу № 910/6981/15-г передано на розгляд судді Карабань Я.А.

Ухвалою суду від 30.11.2015 провадження у справі № 910/6981/15-г припинено, у зв"язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, тобто в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі № 910/6981/15-г апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 30.11.2015 по справі № 910/6981/15-г залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2016 по справі № 910/6981/15-г касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 30.11.2015 по справі № 910/6981/15-г та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі № 910/6981/15-г скасовано, а справу № 910/6981/15-г передано на розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/6981/15-г передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.

З огляду на викладене, суд призначив розгляд справи у судовому засіданні з викликом представників сторін на 07.04.2016.

Представник відповідача-1 в судове засідання 07.04.2016 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 07.04.2016 прибули представники позивача та відповдіача-2, дали пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 19.04.2016.

Представник відповідача-2 в судове засідання 07.04.2016 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 07.04.2016 прибули представники позивача та відповдіача-1, дали пояснення по справі.

Представник позивача подав клопотання про витребування доказів. Суд задовольнив дане клопотання.

Представники позивача та відповідача-1 подали клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання та відклав розгляд справи на 24.05.2016.

В судове засідання призначене на 24.05.2016 прибули представники позивача та відповдіача-1, дали пояснення по справі.

Представник відповідача-2 в судове засідання призначене на 24.05.2016 не прибув, хоча через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду.

Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 09.06.2016.

В судове засідання призначене на 09.06.2016 прибули представники позивача та відповідачів, дали пояснення по справі.

Представник позивача подав суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 16.06.2016.

Представник відповідача-2 в судове засідання 16.06.2016 не з'явився, але через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засіданні 16.06.2016 прибули представники позивача, відповідача-1 і дали пояснення по справі.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача-1 проти позову заперечував та просив задовольнити свою заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача. Суд прийняв дану заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, вислухавши представників позивача, відповідача-1, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) станом 04.06.2009 був власником простих іменних акцій публічного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "КИЇВ" (надалі відповідач-2 чи Банк) у кількості 53 324 989 шт., номінальною вартістю 1,00грн. кожна на загальну номінальну вартість 53 324 989 грн.. що становило 23,7% статутного капіталу відповідача-2.

Як зазначив позивач, станом на 10.02.2015 він є власником простих іменних акцій Банку у кількості 53 324 989 шт., номінальною вартістю 0,01 грн. кожна на загальну номінальну вартість 533 249,89 грн., що становить 0,0149% статутного капіталу Банку. Зазначена інформація підтверджується листом ПАТ «АКБ «Київ» від 12.02.2015 №19/224.

Постановою Правління НБУ від 06.02.2009 №53 «Про призначення тимчасової

адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Київ» призначено тимчасову

адміністрацію строком на 1 рік (з 09.02.2009 по 09.02.2010).

Постановою Правління НБУ від 23.03.2009 №161 тимчасовим адміністратором АКБ «Київ» призначено Степаненка Анатолія Івановича, якого в подальшому було змінено на Мироненка Віктора Петровича.

04.06.2009 Національним банком України(далі відповідач1) прийнято рішення, що оформлене було наказом №222 від 04.06.2009, про зменшення статутного капіталу АКБ «Київ» шляхом зменшення номінальної вартості акцій та обміну акцій старої номінальної вартості на акції нової номінальної вартості. Вказаним рішенням у сто разів зменшено номінальну вартість акцій з однієї гривні до 0,01 гривні за акцію, а відповідно і статутний капітал АКБ «Київ» зменшено з 225 млн. гривень до 2,25 млн. гривень.

Позивач вважає, дії відповідача-1 щодо зменшення статутного капіталу відповідача-2 незаконними, що вказане рішення прийнято безпідставно, без врахування фінансово-економічних показників діяльності банку та з грубим порушенням норм чинного законодавства України, внаслідок чого просить суд визнати його недійсним.

Суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Функції Національного банку України конкретизовані у статтях 6,7 Закону України «Про Національний банк України».

Суд зазначає, що Закон України «Про Національний банк України», не відносить (не відносив) до функцій Національного банку України участь у взаємовідносинах, які виникають між тимчасовим адміністратором та його акціонерами.

Повноваження Національного банку України та тимчасового адміністратора ПАТ АКБ «Київ» під час здійснення тимчасової адміністрації були чітко розмежовані нормами Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі-Закон про банки), в редакції, що діяла станом на 04.06.2009, Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (далі - Положення № 369), та Спеціального порядку здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 № 405 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 16.04.2009 № 225).

Відповідно до статті 7 8 Закону про банки з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора.

При цьому, Закон про банки не містить норм щодо можливості делегування вищезазначених повноважень іншим особам, у тому числі, Національному банку України.

Статтею 80 Закону про банки встановлено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами Закону про банки та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту вкладників та інших кредиторів, у тому числі, приймати рішення про зменшення розміру статутного капіталу (п.1.1 глави 1 розділу IV Спеціального порядку здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 № 405 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 16.04.2009 № 225).

З вищенаведеного вбачається, що оскаржуване рішення прийнято тимчасовим адміністратором ПАТ АКБ «Київ» (як особою, яка на момент прийняття цього рішення, виконувала функції органів управління та контролю ПАТ АКБ «Київ»), у межах своєї компетенції та у відповідності до положень законодавства України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, право на звернення до господарського суду виникає у особи у разі порушення або оспорювання її прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з положень статті 33 ГПК, доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів, покладається на позивача.

Судом встановлено, що у позовній заяві та доданих до неї документах не наводиться, яким чином прийняття оскаржуваного рішення порушує права та охоронювані інтереси позивача. Більш того, у позовній заяві взагалі не йдеться про факти порушення прав позивача з боку Національного банку України, ПАТ АКБ «Київ» або тимчасового адміністратора ПАТ АКБ «Київ».

Також позивачем не надано доказів в підтвердження своїх вимог.

Згідно до положень ч. 2 ст.4-3 ГПКУ, позивач має обґрунтовувати свої вимоги до відповідача поданими суду доказами.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПКУ, обставини справи, які відповідно до чинного законодавства України повинні бути підтверджені позивачем певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом відповідні докази були витребувані у відповідача-2, проте останній надав суду письмову відповідь, в якій зазначив, що документи по інвентаризації майна ПАТ «АКБ «КИЇВ» за 2009 рік були знищенні у зв'язку з закінченням терміну їх зберігання відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 601 від 08.12.2004, якою затверджено Перелік документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання.

Зазначена обставина підтверджується Актом № 3 від 14.07.2015 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду.

За таких умов, позовна заява позивача є необґрунтованою, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Більше того, суд зазначає, що відповідача у справі були подані заяви про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Позивач не заперечив проти пропуску строку позовної давності та подав клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними. В даній заяві позивач зазначив наступне:

Позивачем пропущено строк позовної давності з поважних на те причин, оскільки, як встановлено ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.01.2013 у справі №757/1045/13-к ОСОБА_1 в період з 16.12.2011 по 14.01.2013 перебував під вартою. Так, 16.12.2011 Шевченківським районним судом м. Києва ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - взяття під варту, а 13.11.2012 Апеляційний суд м. Києва продовжив строк тримання ОСОБА_1 під вартою до 13 місяців, тобто до 14.01.2013, і ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.01.2013 ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою до домашнього арешту.

Крім того, зважаючи на наявність кримінальної справи відносно позивача, останній, отримав ряд важких захворювань, що наявні і досі, і фізично не міг думати про порушення його прав як акціонера ПАТ «АКБ «Київ».

Проте, суд зазначає, що до моменту взяття ОСОБА_1 під варту - 16.12.2011, пройшло більше двох років з часу прийняття Національним банком України рішення, що оформлене наказом №222 від 04.06.2009, про зменшення статутного капіталу АКБ «Київ». Відтак, суд вважає, що позивач мав достатньо часу для вчасного звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Постанова Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначає, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Позивачем пропущений строк позовної давності, що є, відповідно до ч.ч. 3. та 4 ст. 267 ЦК України, підставою для відмови у позові.

При цьому, обовязок доказування викладених в позовній заяві обставин покладається на позивача.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальний строк позовної давності встановлений у три роки і не залежить від суб'єктивного складу відносин (ст. 257 ЦК). Отже, позивач має право подати позов до суду щодо правовідносин із відповідачем протягом трьох років з моменту початку перебігу строку позовної давності.

Згідно розділу 4 ПОСТАНОВИ ПЛЕНУМУ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", - Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України).

Як вже визначено вище, зменшення статутного капіталу акціонерного комерційного банку «Київ» до 2 250 000,00 грн. та на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 566 від 10.06.2009, держава в особі Міністерства фінансів України взяла участь у капіталізації акціонерного комерційного банку «Київ» шляхом придбання акцій додаткової емісії банку в сумі 3 565 294 000,00 грн. в обмін на облігації внутрішньої державної позики, з часткою у статутному капіталі банку в розмірі 99,936931402 відсотка.

Зазначена постанова офіційно опублікована 13.06.2009 в газеті «Урядовий кур'єр» № 104 та внесена до Єдиного державного реєстру нормативних актів.

Тобто, її було оприлюднено у встановлений законом спосіб до відома всіх заінтересованих осіб, в тому числі і позивача, а тому останній довідався або міг довідатись про порушення свого права 13.06.2009.

Згідно пункту 4.4. розділу 4 Постанови ПЛЕНУМУ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ від 29.05.2013 № 10 перебіг позовної давності може перериватися згідно ст.264 ЦК України. Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Позивачем не подано суду доказів, що свідчили б про переривання позовної давності.

У зв'язку з наведеним суд зазначає:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до частини 2 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, суд задовольняє клопотання відповідачів про застосування позовної давності до вимог позивача про визнання недійсним рішення тимчасового адміністратора ПАТ "АКБ "КИЇВ" Мироненка Віктора Петровича щодо зменшення статутного капіталу ПАТ "АКБ "КИЇВ" шляхом зменшення номінальної вартості акцій, що оформлене наказом від 04.06.2009 № 222 та відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення тимчасового адміністратора ПАТ "АКБ "КИЇВ" Мироненка Віктора Петровича щодо зменшення статутного капіталу ПАТ "АКБ "КИЇВ" шляхом зменшення номінальної вартості акцій, що оформлене наказом від 04.06.2009 № 222 відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

3. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 23.06.2016