Рішення № 58576970, 21.06.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 915/414/16

За позовом: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруючу компанія Енергоатом

01032, м. Київ, вул, Назарівська, 3

в особі відокремленого підрозділу

Южно-Українська АЕС

55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, а/с 20

Відповідач: Комунальне підприємство Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство

55000, Миколаївська область, м. Южнуокраїнськ,

вул. Дружби Народів, 8

Про: стягнення заборгованості в сумі 96982,86 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю.

Від відповідача: Не зявився.

В судовому засіданні приймав участь економіст другої категорії ДП «НАЕК «Енергоатом» - ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруючу компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС 07.04.2016 року звернулось до господарського суду з позовом (уточнення вх. № 11139/16 від 21.06.2016 року) стягнути з відповідача заборгованість 78852,12 грн., інфляційні 11031,36 грн. та 3% річних - 7099,38 грн., всього 96982,86 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № 35098/83 від 06.08.2014 року; рахунків № РС, 15-182 від 31.01.2015 року, № РС, 15-371 від 28.02.2015 року, № РС, 15-557 від 31.03.2015 року, № РС, 15-729 від 30.04.2015 року, № РС, 15-865 від 31.05.2015 року, РС, 15-992 від 30.06.2015 року, № РС, 15-1018 від 31.07.2015 року, № РС, 15-1164 від 31.08.2015 року, № РС, 15-1354 від 30.09.2015 року, № РС, 15-1405 від 31.10.2015 року, № РС, 15-3626 від 30.11.2015 року, № РС, 15-3669 від 31.12.2015 року; листів № 05/2641 від 11.02.2015 року, № 05/4540 від 17.03.2015 року, № 05/5994 від 10.04.2015 року, № 05/7664 від 13.05.2015 року, № 05/9243 від 10.06.2015 року, № 05/11225 від 14.07.2015 року, № 05/12788 від 07.08.2015 року, № 05/14436 від 10.09.2015 року, № 05/16032 від 09.10.2015 року, № 05/17412 від 05.11.2015 року, № 05/19462 від 09.12.2015 року, № 05/474 від 15.01.2016 року; акту звірки взаємних розрахунків станом на 18.01.2016 року; рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2011 року по справі № 12/179/10; ухвали господарського суду Миколаївської області від 11.09.2014 року по справі № 12/179/10 ; норм ст. ст. 526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач рахунки, виставлені на оплату, не оплатив, у зв'язку з чим заборгованість по договору від № 35098/83 від 06.08.2014 р. на компенсацію сум втрат позивача у звязку зі знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в економіці в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України протягом погашення відповідачем заборгованості відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2011 року у справі № 12/179/10 складає 96982,86 грн.

Відповідач 24.05.2016 р. надав суду пояснення за вих. № 03/734 від 20.05.2016 року, в якому повідомив суд проте, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому стані через арешт коштів, що знаходяться на всіх розрахункових рахунках підприємства, на підтвердження цього надано постанову про арешт коштів боржника ВП № 50663862 від 19.04.2016 року та просить розглядати справу без участі представника відповідача.

21.06.2016 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників позивача, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд

встановив:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.04.2011 року по справі № 12/179/10 було стягнуто з Комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі ВП Южно-Українська АЕС 14278992 грн. 73 коп. боргу, 628330 грн. 62 коп. суму, на яку збільшився борг з урахуванням інфляційних процесів, 358518 грн. 02 коп. річних, всього 15265840 грн.37 коп., а також 25500 грн. 00 коп. держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10.05.2011 року на виконання рішення господарського суду від 27.04.2011 року було видано відповідний наказ.

Ухвалою господарський суд від 11.09.2014 року затвердив мирову угоду від 06.08.14 року, відповідно до умов якої сума заборгованості в розмірі 14849190,75 грн. підлягає погашенню згідно графіку погашення заборгованості, за змістом мирової угоди надано боржнику розстрочку з погашення заборгованості у виконавчому проваджені у справі № 12/179/10 строком на 17 років.

06.08.14 року був укладений договір № 35098/83 між позивачем та відповідачем, що є сторонами виконавчого провадження № 32621037, порушеного головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі про примусове виконання наказу, виданого господарським судом Миколаївської області 10 травня 2011 року на примусове виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2011 року у справі № 12/179/10, які домовились про укладення мирової угоди на стадії виконання рішення на умовах викладених в договорі.

Предметом цього договору виступила компенсація відповідачем (боржником) суми втрат позивача (стягувачу) в звязку із знеціненням грошових коштів на суму боргу 14490672,73 грн., внаслідок інфляційних процесів в економіці в порядку ст. 625 ЦК України протягом погашення відповідачем (боржником) заборгованості відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2011 року у справі № 12/179/10. Порядок погашення заборгованості визначений окремо мировою угодою, що погоджена сторонами та затверджена господарським судом Миколаївської області у встановленому законом порядку.

Відповідно до умов п. 2.1 договору сторони передбачили, що станом на 30.06.2014 року заборгованість за рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.04.2011 року у справі № 12/179/10 становила 14849190,75 грн., а станом на 31.07.2014 року заборгованість (з урахуванням 3% річних та інфляційних за період з 08.06.2011 року по 31.07.2014 року) становила 16189677,23 грн.

Пунктом 2.2 договору сторони обумовили, що сплата інфляційних втрат та 3% річних здійснюється відповідачем (боржником) щомісячно на суму боргу, що становить 14490672,73 грн., в тому числі: 13836606,11 грн. сума основного боргу, 628330,62 грн. інфляційні, 25500,00 грн. дермито, 236,00 грн. ІТЗ. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється позивачем (стягувачем) на суму щомісячного платежу відповідно до графіку погашення заборгованості, що є додатком № 1 до даного договору. Оплата інфляційних втрат та 3% річних здійснюється відповідачем (боржником) щомісячно, на підставі рахунку, протягом 5 днів з моменту його отримання. Зазначені рахунки направляються позивачем (стягувачем) відповідачу (боржнику) цінними листами з повідомленням про вручення. При розрахунках інфляційних втрат застосовуються індекси інфляції, які публікуються в офіційних друкованих виданнях. Відлік часу для нарахування інфляційних втрат ведеться з дати набрання законної сили рішенням суду у справі № 12/179/10 і до моменту сплати боргу.

Відповідно до п. 4.4 графік погашення заборгованості , підписаний відповідачем (боржником) та позивачем (стягувачем), є додатком № 1 до договору та є його невідємною частиною.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що даний договір діє з моменту його підписання та після затвердження господарським судом Миколаївської області мирової угоди від 06.08.2014 року по справі № 12/179/10 до повного виконання сторонами обовязків за договором. Дія договору припиняється у разі припинення дії мирової угоди від 06.08.2014 року затвердженої господарським судом Миколаївської області по справі № 12/179/10, а також у разі дострокового та повного погашення заборгованості відповідачем (боржником).

Відповідно до графіку (додаток № 1) погашення заборгованості за спожиті послуги по відпуску теплової енергії за рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.04.2011 року у справі № 12/179/10 сума боргу, на яку нараховано інфляцію та 3% річних (згідно мирової угоди від 06.08.14 р.) становить 14490672,73 грн., а нарахування інфляційних та 3% річних в період з 08.06.2011 року по 30.06.2014 року становить 1340486,48 грн.

Дослідивши надані учасниками процесу докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновків про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Так, матеріали справи свідчать, що на виконання умов п. 2.2 вищенаведеного договору позивачем були надіслані відповідачу рахунки на загальну суму 96982,86 грн., а саме:

- № РС, 15-182 від 31.01.2015 року на суму 9023,29 грн.,

- № РС, 15-371 від 28.02.2015 року на суму 9449,58 грн.,

- № РС, 15-557 від 31.03.2015 року на суму 10234,35 грн.,

-№ РС, 15-729 від 30.04.2015 року на суму 11105,62 грн.,

- № РС, 15-865 від 31.05.2015 року на суму 11172,95 грн.,

- № РС, 15-992 від 30.06.2015 року на суму 6571,01 грн.,

- № РС, 15-1018 від 31.07.2015 року на суму 6571,01 грн.,

- № РС, 15-1164 від 31.08.2015 року на суму 6571,01 грн.,

- № РС, 15-1354 від 30.09.2015 року на суму 6571,01 грн.,

- № РС, 15-1405 від 31.10.2015 року на суму 6571,01 грн.,

- № РС, 15-3626 від 30.11.2015 року на суму 6571,01 грн.,

-№ РС, 15-3669 від 31.12.2015 року на суму 6571,01 грн., що підтверджується супровідними листами з описами вкладень у цінний лист.

Станом на 01.04.2016 року відповідач вищезазначену заборгованість за вищенаведеними рахунками не сплатив.

Вказані факти та обставини також підтверджуються підписаним без заперечень обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 18.01.2016 року, в якому визначена та визнана відповідачем заборгованість перед позивачем в сумі 96982,86 грн. за договором № 35098/83 від 06.08.2014 року.

За приписами ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних доказів які б свідчили про вчасну та повну оплату позивачу за спожиті послуги по відпуску теплової енергії відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2011 року у справі № 12/179/12.

Отже, за перевіркою суду сума заборгованості у відповідача перед позивачем по спірним відносинам за період з січня по грудень 2015 року по графіку (з 08.06.2011 року по 30.06.2014 року), дійсно складає в розмірі 78852,12 грн. (6571,01 грн. *12).

Додатково позивач в позовній заяві, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України виходячи з розміру заборгованості, нарахував та просить суд стягнути з відповідача за період з січня по травень 2015 року інфляційні в розмірі 11031,36 грн. та 3% річних у сумі 7099,38 грн.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За загальними правилами цієї норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тобто він несе відповідальність і за відсутності вини.

За умовами частини другої ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Крім наведеного, за умовами норм ст.ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі вищенаведених норм та обставин, враховуючи наявність та встановлений в судовому порядку розмір боргу відповідача перед позивачем по спірним відносинам, суд перевірив нарахування позивачем відповідачу за невиконання останнім грошового зобов'язання розміру 3% річних та інфляційних, і дійшов висновку про законне та обґрунтоване стягнення з боржника інфляційних за період з січня 2015 року по травень 2015 року в сумі 11031,36 грн. та 3% річних за період з серпня 2014 року по травень 2015 року в розмірі 7099,38 грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позивачем цілком правомірно нараховано боржнику до стягнення інфляційні (за період з січня 2015 року по травень 2015 року) - 11031,36 грн. та 3% річних (за період з серпня 2014 року по травень 2015 року) 7099,38 грн., у звязку з чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (вул. Дружби народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, код 31948866) на користь державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (Промзона, а/с 20, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, код 20915546) 78852,12 грн. заборгованості, 11031,36 грн. інфляційних, 7099,38 грн. 3% річних та 1454,74 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 29 червня 2016 року.

Суддя О.Г.Смородінова