Рішення № 58576866, 21.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016Справа № 910/7691/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту КиєвудоФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пророзірвання договору оренди, повернення майна та стягнення 73 851 грн 47 коп.Представники: від позивача: Гармашов Б.С. - представник за довіреністювід відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.04.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.01.2012 № 6086, про зобов'язання повернути державне нерухоме майно та про стягнення заборгованості за договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.01.2012 № 6086 у розмірі 73 851 грн 47 коп., в тому числі 55 343 грн 61 коп. орендної плати, 10 362 грн 64 коп. пені, 6484 грн 91 коп. інфляційних втрат та 1 660 грн 31 коп. штрафу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.01.2012 № 6086 не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 55 343 грн 61 коп., також позивачем нараховано 10 362 грн 64 коп. пені, 6 484 грн 91 коп. інфляційних втрат та 1 660 грн 31 коп. штрафу. Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.01.2012 № 6086 та повернути орендоване державне нерухому майно.

25.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 порушено провадження у справі № 910/7691/16, розгляд справи призначений на 30.05.2016, а також відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

27.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 розгляд справи відкладено на 21.06.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 21.06.2016 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

У судове засідання 21.06.2016 з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 21.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.01.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6086, відповідно до яких орендодавець передає, а орендар приймає в платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (далі - майно) загальною площею 62,12 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі рекреаційно-видавничого корпусу Типоргафії № 1, (фірмовий магазин площа 35,35 кв.м.; склад площею 22,27 кв.м., підсобні приміщення площею 3,2 кв.м. та 1,3 кв.м.), що перебуває на балансі Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.08.2011 і становить 433 148 грн 47 коп. без ПДВ.

Строк дії договору оренди сторони визначили у пункті 10.1. договору, а саме - договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 19.01.2012 до 19.01.2014 включно.

Договором № 6086/01 від 12.03.2015 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 6086 від 19.01.2012 сторонами продовжено договір оренди строк на 2 роки 11 місяців, що діє до 19.11.2017 включно.

Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об'єкту з продажу книг, газет і журналів, виданих іноземними мовами (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Згідно з пунктом 3.1 договору оренди в редакції договору № 6082/02 від 30.06.2015 про внесення змін, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2014 року - 6 776,33 грн. Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції грудень місяць 2014 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 договору оренди).

У відповідності до пункту 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно акту приймання-передавання орендованого майна за адресою: АДРЕСА_2 від 19.01.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення (далі - майно) загальною площею 62,12 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі рекреаційно-видавничого корпусу Типоргафії № 1, (фірмовий магазин площа 35,35 кв.м.; склад площею 22,27 кв.м., підсобні приміщення площею 3,2 кв.м. та 1,3 кв.м.), що перебуває на балансі Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної сплати орендних платежів, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.01.2012 № 6086 у розмірі 55 343 грн 61 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів на суму 55 343 грн 61 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних на загальну суму 55 343 грн 61 коп. вимоги позивача про стягнення з відповідача 55 343 грн 61 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.01.2012 № 6086, позивачем нараховано відповідачу 10 362 грн 64 коп. пені, 6 484 грн 91 коп. інфляційних втрат та 1 660 грн 31 коп. штрафу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом враховані рекомендації, викладену у пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо того, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до пункту 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягав індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості (пункт 3.8 договору).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано рекомендації, викладені в пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" стосовно того, що сплата інфляційних втрат та трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пунктів 3.7. та 3.8. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України позивачем неправильно визначено день початку періоду нарахування пені за кожним з прострочених платежів.

Суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно норм статті частини 6 статті 232 Господарського кодексу України в межах визначеного позивачем періоду часу та з урахуванням часткових оплат:

Місяць нарахування/Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період простроченнячервень 2015 1474.3530.07.2015 - 27.08.20152930.0000 %0.164 %*70.281474.3528.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*61.071474.3525.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*62.211474.3530.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*87.091474.3518.12.2015 - 27.01.20164122.0000 %0.121 %*72.87липень 2015 6607.6111.08.2015 - 27.08.20151730.0000 %0.164 %*184.656607.6128.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*273.723657.6125.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*154.323657.6130.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*216.053657.6118.12.2015 - 27.01.20164122.0000 %0.121 %*180.78серпень 2015 6554.7411.09.2015 - 24.09.20151427.0000 %0.148 %*135.766554.7425.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*276.566554.7430.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*387.186554.7418.12.2015 - 27.01.20164122.0000 %0.121 %*323.97вересень 2015 6705.5011.10.2015 - 29.10.20151922.0000 %0.121 %*153.586705.5030.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*396.086705.5018.12.2015 - 27.01.20164122.0000 %0.121 %*331.42жовтень 2015 6617.3311.11.2015 - 30.11.20152022.0000 %0.121 %*159.544118.3301.12.2015 - 08.12.2015822.0000 %0.121 %*39.722618.3309.12.2015 - 17.12.2015922.0000 %0.121 %*28.412618.3318.12.2015 - 27.01.20164122.0000 %0.121 %*129.41листопад 2015 6750.7011.12.2015 - 14.12.2015422.0000 %0.121 %*32.553750.7015.12.2015 - 17.12.2015322.0000 %0.121 %*13.563750.7018.12.2015 - 27.01.20164122.0000 %0.121 %*185.38грудень 2015 6797.9611.01.2016 - 14.01.2016422.0000 %0.120 %*32.694297.9615.01.2016 - 27.01.20161322.0000 %0.120 %*67.17 Всього:4 056,02З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6 484 грн 91 коп. та штрафу у розмірі 1 660 грн 31 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі, а вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 056 грн 02 коп. за розрахунком суду.

Положеннями пункту 10.7.8. договору сторони погодили, що договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар систематично/більше трьох раз/ порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Орендна плата є однією з істотних умов договору оренди (стаття 284 Господарського кодексу України), і зобов'язання відповідача щодо її сплати встановлено безпосередньо в договорі та закріплено статтями 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Отже, порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є істотним і слугує достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи, що сплата орендної плати є основним обов'язком орендаря, внаслідок невиконання якого орендодавець значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, а також враховуючи, що можливість дострокового розірвання договору у випадку несплати орендних платежів сторони прямо передбачили в договорі, вимоги позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності 19.01.2012 № 6086, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 10.9 договору визначено, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю / балансоутримувачу.

Майно вважається повернутим орендодавцю / балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору).

Відповідно до пункту 5.10. договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути орендодавцю / балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з розірванням договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.01.2012 № 6086 відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірним приміщенням не має, тому позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про зобов'язати повернути орендоване майно визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015, № 928-VIII, з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 378 грн 00 коп.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в 1 розмірі мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Судом враховано рекомендації, викладені у пунктах 2.10. та 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013, стосовно того, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру, крім того, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.01.2012 № 6086, про зобов'язання повернути державне нерухоме майно та про стягнення заборгованості за договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.01.2012 № 6086 у розмірі 73 851 грн 47 коп., позивач повинен був сплатити судовий збір за 2 немайнові вимоги та 1 майнову вимогу в розмірі 4 134 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що позивачу було відстрочено сплату судового збору та рішення прийнято на користь позивача, а також те, що позивачем до ухвалення судового рішення у даній справі не було сплачено судовий збір, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення суми судового збору у розмірі 4 016 грн 32 коп. безпосередньо у дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) заборгованість у розмірі 55 343 (п'ятдесят п'ять тисяч триста сорок три) грн 61 коп., пеню у розмірі 4 056 (чотири тисячі п'ятдесят шість) грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 484 (шість тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 91 коп. та штраф у розмірі 1 660 (одна тисяча шістсот шістдесят) грн 31 коп.

3. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.01.2012 № 6086, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (04111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (04111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (далі - майно) загальною площею 62,12 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі рекреаційно-видавничого корпусу Типоргафії № 1, (фірмовий магазин площа 35,35 кв.м.; склад площею 22,27 кв.м., підсобні приміщення площею 3,2 кв.м. та 1,3 кв.м.), що перебуває на балансі Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 4 016 (чотири тисячі шістнадцять) грн 32 коп.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 29.06.2016

Суддя Н.Б. Плотницька