Рішення № 58576857, 21.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016р. Справа№ 914/1020/16

Господарський суд Львівської області в складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Львівський ізоляторний завод, м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Шольц Утилізатор АГ, м.Львів

про стягнення 21 290,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність 334-1 від 04.01.2016р.);

від відповідача не зявився;

Права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України розяснено. Заяви про відвід судді, клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством Львівський ізоляторний завод до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Шольц Утилізатор АГ про стягнення заборгованості в розмірі 21 290,00 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.05.2016р. Ухвалою суду від 10.05.2016р. розгляд справи відкладено на 07.06.2016р. У судовому засіданні 07.06.2016р. оголошено перерву до 13.06.2016р. Ухвалою суду від 13.06.2016р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 21.06.2016р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідч явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд,-

встановив:

01.09.2014р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Шольц Утилізатор АГ (покупець) та Публічним акціонерним товариством Львівський ізоляторний завод (постачальник) укладено договір №10914 поставки металобрухту та відходів чорних та кольорових металів, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити, а

покупець прийняти т оплатити брухт та відходи чорних та кольорових металів (товар), згідно вимог і класифікації ДСТУ 4121-2002 (метали чорні вторинні), ДСТУ 3211-95 (брухт і відходи кольорових металів і сплавів).

Ціни на товар встановлюються за домовленістю і вказуються станом на момент поставки у приймально-здавальному акті та накладній (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.3. договору сума договору складається з вартостей окремих поставок, що вказані у приймально-здавальних актах та накладних.

Згідно із п.4.4. датою поставки вважається дата передачі товару покупцю у відповідності з видатковою накладною та оформлення приймально-здавального акту.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що покупець сплачує постачальнику вартість поставленого металобрухту шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 5 (пяти) банківських днів з моменту отримання металобрухту і підписання відповідного приймально-здавального акту.

Як зазначено у позовній заяві, позивач на виконання умов договору здійснив поставу відповідачу товару на суму 102 078,00 грн. відповідно до накладної №23 від 27.02.2015р. та на суму 19 210,00 грн. відповідно до накладної №24 від 30.03.2015р. Тобто по вказаних накладних відповідачу було поставлено товар на загальну суму 121 288,00 грн.

Однак позивач стверджує, що відповідачем вказані накладні оплачено частково на суму 99 998,00 грн. Тобто, як зазначив позивач, заборгованість відповідача становить 21 290,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву. Зокрема відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що наведені у позовній заяві твердження суперечать долученим до матеріалів справи первинним документам, а саме, випискам з банківського рахунку, згідно яких на виконання умов договору №10914 від 01.09.2014р. відповідач сплатив позивачу 10.02.2015р. та 24.02.2015р. 121 585,00 грн. При цьому відповідач зазначив, що відповідно до матеріалів справи йому поставлено товар на суму 121 288,00 грн.

Представник позивача заперечив проти подаваного відповідачем відзиву на позовну заяву. Зокрема представник позивача зазначив, що по договору №10914 від 01.09.2014р. було здійснено інші поставки товару, крім тих, що зазначені у позовній заяві. А тому враховуючи всі поставки по договору та всі здійснені відповідачем оплати, заборгованість ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Шольц Утилізатор АГ перед Публічним акціонерним товариством Львівський ізоляторний завод по вказаному договору становить 21 290,00 грн. При цьому представником позивача в ході судових засідань було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи доказів інших поставок по договору №10914 від 01.09.2014р., а також доказ здійснення відповідачем часткової оплати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.09.2014р. між сторонами укладено договір №10914 поставки металобрухту та відходів чорних та кольорових металів, відповідно до умов якого позивач зобовязується поставити, а відповідач прийняти та оплатити брухт та відходи чорних та кольорових металів (товар), згідно вимог і класифікації ДСТУ 4121-2002 (метали чорні вторинні), ДСТУ 3211-95 (брухт і відходи кольорових металів і сплавів).

Інших договорів поставки металобрухту та відходів чорних та кольорових металів укладених між сторонами, матеріали справи не містять.

Ціни на товар встановлюються за домовленістю і вказуються станом на момент поставки у приймально-здавальному акті та накладній (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.3. договору сума договору складається з вартостей окремих поставок, що вказані у приймально-здавальних актах та накладних.

Згідно із п.4.4. датою поставки вважається дата передачі товару покупцю у відповідності з видатковою накладною та оформлення приймально-здавального акту.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що покупець сплачує постачальнику вартість поставленого металобрухту шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 5 (пяти) банківських днів з моменту отримання металобрухту і підписання відповідного приймально-здавального акту.

В матеріалах справи містяться наступні підписані обома сторонами накладні: №1 від 29.10.2014р. на суму 6 400,00 грн., №2 від 07.11.2014р. на суму 14 116,40 грн., №3 від 08.11.2014р. на суму 9 261,00 грн., №4 від 11.11.2014р. на суму 28 857,50 грн., №5 від 19.11.2014р. на суму 1 675,00 грн., №8 від 20.11.2014р. на суму 1 475,00 грн., №9 від 28.11.2014р. на суму 10 433,00 грн., №13 від 03.12.2014р. на суму 14 987,00 грн., №14 від 05.12.2014р. на суму 23 606,00 грн., №15 від 08.12.2014р. на суму 12 175,00 грн., №16 від 09.12.2014р. на суму 27 277,00 грн., №17 від 10.12.2014р. на суму 21 325,00 грн., №23 від 27.02.2015р. на суму 102 078,00 грн. та №24 від 30.03.2015р. на суму 19 210,00 грн. Тобто матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 292 875,90 грн.

Відповідачем на виконання умов договору №10914 від 01.09.2014р. було здійснено наступні платежі: 07.11.2014р. 150 000,00 грн., 10.02.2015р. 21 585,90 грн. та 24.02.2015р. 100 000,00 грн. Тобто загалом відповідачем на виконання умов договору було здійснено часткові оплати на суму 271 585,90 грн. Докази сплати решти суми, а саме 21 290,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача заборгованості в розмірі 21 290,00 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Доводи, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву не спростовують факту поставки товару по вказаному договору на загальну суму 292 875,90 грн. та про наявність заборгованості відповідача по оплаті за товар на суму 21 290,00 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №207 від 11.04.2016р. на суму 1 378,00 грн., які відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Шольц Утилізатор АГ (79069, м.Львів, вул.Шевченка, 317, код ЄДРПОУ 36992710) на користь Публічного акціонерного товариства Львівський ізоляторний завод (79066, м.Львів, вул.Зелена, 301, код ЄДРПОУ 00111159) заборгованість в розмірі 21 290,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 29.06.2016р.

Суддя Петрашко М.М.