Рішення № 58576776, 16.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2016Справа №910/8106/16

За позовомКомпанії "Джаміка Лімітед" (Jamica Limited)доПублічного акціонерного товариства "Центренерго"простягнення 13799612,01 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

позивачНуралін М.В. - представниквід відповідачаЧечотка М.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія "Джаміка Лімітед" (Jamica Limited) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 13799612,01 грн. з яких: 7861450,98 грн. невиплачених дивідендів за 2012-2013 р.р., 507354,95 грн. 3% річних та 5430806,08 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем його обов'язку щодо перерахування дивідендів, належних позивачу за 2012-2013 р.р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/8106/16 та призначено розгляд справи на 02.06.2016.

В судовому засіданні 02.06.2016 оголошено перерву до 16.06.2016.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 16.06.2016 з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивачем невірно визначені суми дивідендів, інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають сплаті відповідачем на користь позивача, оскільки останнім не враховано суму податку на репатріацію у розмірі 15%, який підлягає вирахуванню під час виплати дивідендів, 3% річних та інфляційних втрат, які є доходом, що отриманий нерезидентом із джерелом походження в Україні та які підлягають оподаткуванню згідно зі ст. 160 Податкового кодексу України. Сплата такого податку є обов'язком нерезидента під час відповідної виплати, а отже за розрахунком відповідача сума дивідендів за 2012 - 2013 р.р., яка підлягає сплаті позивачу становить 6682233,35 грн., 3% річних - 430702,49 грн., а сума інфляційних втрат складає 4616185,18 грн.

Також, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішеннями Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (ПАТ "Центренерго"), оформленими п.п. 6, 7, 8 протоколу №1 від 21.03.2013 вирішено:

- затвердити річну фінансову звітність Публічного акціонерного товариства "Центренерго" за 2012 рік із чистим прибутком товариства у розмірі 233537 тис.грн.;

- затвердити наступний порядок розподілу чистого прибутку, отриманого ПАТ "Центренерго" у 2012 році: 30% спрямувати на виплату дивідендів, 5% - до резервного фонду, 65% - до фонду розвитку виробництва;

- нарахування та виплату дивідендів у розмірі 30% від чистого прибутку здійснити у термін до 01.07.2013 року в порядку, визначеному чинним законодавством та статутом товариства.

Листом від 10.07.2013 ПАТ "Центренерго" повідомило про розмір дивідендів на одну просту акцію, що склав 0,18965858665 грн.

Рішеннями Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (ПАТ "Центренерго"), оформленими п.п. 8, 9, 10 протоколу №1 від 25.04.2014 вирішено:

- затвердити річну фінансову звітність Публічного акціонерного товариства "Центренерго" за 2013 рік із чистим прибутком товариства у розмірі 487,0 млн.грн.;

- затвердити наступний порядок розподілу чистого прибутку, отриманого ПАТ "Центренерго" у 2013 році: 146285214,77 грн. спрямувати на виплату дивідендів акціонерам ПАТ "Центренерго", що становить не менше 30% від чистого прибутку, 24350794,03 грн. - спрямувати до резервного фонду ПАТ "Центренерго", що становить 5% від чистого прибутку, решту чистого прибутку у розмірі 316379871,72 грн. спрямувати до фонду розвитку виробництва ПАТ "Центренерго";

- затвердити загальний розмір дивідендів за підсумками діяльності ПАТ "Центренерго" у 2013 році - 146285214,77 грн. та розмір дивідендів за підсумками діяльності товариства у 2013 році з розрахунку на 1 просту іменну акцію товариства - 0,396 грн., здійснити нарахування та виплату дивідендів за підсумками діяльності ПАТ "Центренерго" у 2013 році у розмірі 146285214,77 грн. з чистого прибутку до 01.07.2014 року у відповідності до ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства" та ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Відповідно до повідомлення ПАТ "Центренерго" про виплату дивідендів за 2013 рік за вих.№11-09/2432 від 28.05.2014 розмір дивідендів на 1 просту іменну акцію товариства склав 0,396 грн., строк виплати - до 01.07.2014.

Станом на 21.03.2013 позивач був власником 13423266 простих іменних акцій ПАТ "Центренерго", що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах №41384001.

Станом на 25.04.2014 позивач був власником 13423266 простих іменних акцій ПАТ "Центренерго", що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах №41384001.

18.11.2015 ПАТ "Сітібанк" діючий від імені та в інтересах Jamica Limited надіслав на адресу відповідача лист за вих.№201511-03 від 17.11.2015, в якому звернувся до відповідача із заявою про виплату дивідендів за 2012-2013 року та просив здійснити виплату дивідендів за наведеними в листі реквізитами.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по виплаті на користь Jamica Limited, як акціонеру ПАТ "Центренерго", дивідендів за 2012, 2013 роки у розмірі 7861450,98 грн.

Статтею 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно із п. 8) ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Відповідно до ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування, а ч.7 цієї ж статті визначено, що прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Згідно із ч. 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

З огляду на викладені положення вбачається, що правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства (в т.ч. права на одержання дивідендів) є набуття права на відповідну акцію товариства.

Матеріалами справи (виписками про стан рахунку у цінних паперах №) підтверджується, що як станом на 21.03.2013, так і на 25.04.2014 позивач був власником 13423266 простих іменних акцій ПАТ "Центренерго", що в силу положень ст.ст. 2, 25 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 167 Господарського кодексу України та ст. 152 Цивільного кодексу України свідчить про існування у нього права на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів).

За змістом ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, відповідно до закону. Рішення про виплату дивідендів у розмірі більше 30 відсотків за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Наявним в матеріалах справи рішеннями підтверджується затвердження Загальними зборами акціонерів ПАТ "Центренерго" прибутку за 2012, 2013 р.р., визначення його розподілу, розміру, порядку та строків виплати дивідендів акціонерам, а саме: (2012 рік) в розмірі 0,18965858665 грн. на одну акцію із строком сплати до 01.07.2013, (2013 рік) у розмірі 0,396 грн. на одну акцію зі строком сплати до 01.07.2014.

Таким чином, з прийняттям наведених рішень ПАТ "Центренерго" взяло на себе зобов'язання із виплати в т.ч. на користь позивача дивіденди за результатами фінансово-господарської діяльності у 2012 році, у розмірі 2545837,66 грн. (13423266 (кількість належних позивачу акцій) х 0,18965858665 грн. (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію)) до 01.07.2013, у 2013 році у розмірі 5315613,33 грн. (13423266 (кількість належних акцій) х 0,396 грн. (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію)) до 01.07.2014.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та визначених рішеннями Загальних зборів акціонерів ПАТ "Центренерго" строків, грошове зобов'язання відповідача по виплаті на користь позивача дивідендів за 2012, 2013 роки у розмірі 2545837,66 грн. грн. мало бути виконано до 01.07.2013, а у розмірі 5315613,33 грн. до 01.07.2014 відповідно.

Пунктом 35 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання (а саме таким є виплата дивідендів), на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що в силу положень ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 152 Цивільного кодексу України та прийнятих ПАТ "Центренерго" рішень у останнього виникло зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів в якості виплати дивідендів.

Тобто, має місце правовідношення, в якому ПАТ "Центренерго" (боржник) зобов'язано вчинити на користь позивача (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до норм п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин", невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з якими настають правові наслідки передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Отже, нарахування позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті суми дивідендів, яке виникло із корпоративних відносин, є правомірним.

Відповідно до норм п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Судом перераховано належний до сплати розмір 3% річних та інфляційних втрат за періоди, які визначено судом з урахуванням норм чинного законодавства та по дату, яка самостійно визначена позивачем у розрахунку до позовної заяви, у зв'язку з чим за розрахунком суду за період з 01.07.2013 по 27.04.2016 стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 215875,37 грн. та 2254450,97 грн. інфляційних втрат по заборгованості за 2012 рік, а за період з 01.07.2014 по 27.04.2016 стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 291271,26 грн. та 3641584,11 грн. інфляційних втрат по заборгованості за 2013 рік.

Однак, при цьому, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (пп. "б" п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень п. 160.2 ст. 160 цього Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України, що набрали чинності, з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

Відповідно до ст. 10 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи, яка набрала чинності з 07.08.2013 дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати: а) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичний власник володіє не менш ніж 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або інвестував в придбання акцій чи інших прав компанії еквіваленті не менше 100000 євро; б) 15 відсотків загальної суми дивідендів в інших випадках

Положення вказаних пунктів ст. 10 Конвенції не можуть трактуватись як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох Договірних Держав (в Україні або в Республіці Кіпр) здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу у вигляді дивідендів. Цими пунктами встановлюється компромісне рішення двох держав, яке обумовлює оподаткування дивідендів у країні-резиденції, але залишає країні - джерелу доходу у вигляді дивідендів право оподаткування таких доходів, якщо це передбачено її податковим законодавством, але це право обмежується встановленою граничною ставкою (у даному випадку - 5 та 15%). Тобто відповідно до положень цих пунктів обидві країни і країна, що є джерелом доходу (у даному випадку - Україна), і країна, резидентом якої є особа, що одержує дивіденди (у даному випадку - Республіка Кіпр), мають право оподатковувати такий вид доходу.

Відповідно до п. 103.1, 103.2. та 103.4. ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п. 103.10. ст. 103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування в порядку положень ст. 160 Податкового кодексу України за ставкою в розмірі 15% від суми доходу за рахунок нерезидента.

Як встановлено судом, в матеріалах справи наявний сертифікат, апостильований відповідно до Гаазької конвенції від 05.10.1961, яким засвідчується, що позивач є резидентом Кіпру.

Таким чином, дивіденди, 3% річних та інфляційні втрати є доходом, який отриманий нерезидентом із джерелом походження в Україні, що підлягає оподаткуванню податком на репатріацію за ставкою 15% від його загальної суми згідно з п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, і сплата такого податку є обов'язком нерезидента (Компанії "Джаміка Лімітед" (Jamica Limited), який виконується резидентом (ПАТ "Центренерго", податковий агент) під час відповідної виплати.

Отже, суд зазначає, що позивач вірно розрахував загальну заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі основного боргу з виплати дивідендів у сумі 7861450,98 грн. Однак, на користь позивача підлягає стягненню 85% з вказаних сум дивідендів, оскільки 15% з вказаних сум є податком на доходи, який підлягає перерахуванню позивачем до Державного бюджету України.

Водночас, питання оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів України, оскільки стосуються публічно-правових відносин та не можуть бути вирішені в рамках розгляду приватноправового (в даному випадку корпоративного) спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.10.2014 №910/14601/13 та від 25.02.2015 № 910/15639/14.

Щодо твердження позивача у поясненнях по суті спору про стягнення судом всієї суми заборгованості без утримання податку на репатріацію та обов'язок органів державної виконавчої служби утримувати вказаний податок при виплаті стягнутих у виконавчому провадженні коштів, то суд зазначає про те, що дані твердження є безпідставними, оскільки господарський суд повинен виокремлювати суми стягнення, які підлягають стягненню на користь позивача та до Державного бюджету України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Повноважень державного виконавця для самостійної зміни способу та порядку примусового виконання виконавчого документа, який виданий на виконання рішення господарського суду, Закон України "Про виконавче провадження", не містить.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, з ПАТ "Центренерго" на користь позивача підлягає стягненню 6682233,34 грн. боргу з виплати дивідендів за 2012-2013 р.р., 431074,64 грн. 3% річних, 5011629,82 грн. інфляційних втрат, а в частині податку на репатріацію за ставкою 15% від загальної суми заборгованості невиплачених дивідендів, 3% річних та інфляційних втрат, слід відмовити.

Крім цього, у судовому засіданні 16.06.2016 судом розглянуто заяву відповідача за вих.№8-08/2163 від 26.05.216 про розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців шляхом сплати суми заборгованості рівними частинами щомісячно.

Обґрунтовуючи вказану заяву відповідач зазначає про те, що знаходиться у важкому фінансовому стані внаслідок скорочення виробництва електроенергії на всіх ТЕС ПАТ "Центренерго", що спричинене дефіцитом паливозабезпечення, заборгованості за куплену у відповідача електроенергію, заборгованості за кредитами, завершенням реконструкції енергоблоку ст. № 2 Трипільської ТЕС, надзвичайних ситуацій на Трипільській, Зміївській та Вуглегірській ТЕС, у зв'язку з чим першочерговим для відповідача, за твердженнями останнього, є спрямування власних та залучених фінансових ресурсів на зазначені цілі. Крім цього, відповідач вказав про порушення щодо нього 09.02.2004 Господарським судом міста Києва справи № 15/76-6 (далі номер справи змінено на №15/76-б-43/624-б) про банкрутство, яка до цього часу не припинена та розгляд справи якої знаходиться у процедурі розпорядження майном на стадії попереднього засідання, а отже, стягнення з відповідача суми заборгованості за поточними виконавчими провадженнями, у тому числі і за рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8106/16, призведе до суттєвого зменшення конкурсної маси відповідача і, як наслідок, ускладнення розрахунків по заборгованості з кредиторами у справі про банкрутство.

Позивач надав суду заперечення на заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, в яких просив суд в задоволенні вищезазначеної заяви ПАТ "Центренерго" відмовити, у зв'язку з тим, що на його думку, відповідачем не наведено і не підтверджено належними та допустимими доказами конкретні обставини, що ускладнюють виконання ним рішення господарського суду у належний строк, а звернення відповідача із заявою про розстрочку виконання рішення суду є лише його намагання у будь - який спосіб уникнути чи затягнути строки виконання судового рішення та сплати боргу. Позивач посилався на той факт, що відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відповідача за 2015 рік чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) склав 6863846 тис. грн., загальна сума активів станом на 31.12.2015 складала 6582233 тис. грн., а на початок 2015 року - 5219077 тис. грн., тобто активи відповідача за 2015 рік зросли на 1363156000,00 грн., що свідчить про стабільність діяльності та беззбитковість відповідача. Також, позивач зазначив про те, що справа про банкрутство не може бути підставою для розстрочки виконання судового рішення, оскільки вказана справа була порушена 09.02.2004, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у справі вже 12 років триває підготовче засідання, а відповідно до абз. 6, абз 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла на момент порушення справи), вимоги позивача є поточним, оскільки вони виникли після порушення справи про банкрутство, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, а відповідно до ч. 5 ст. 19 вказаного Закону дія мораторію не розповсюджується на поточні вимоги до боржника.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, врахувавши можливі негативні наслідки для відповідача при виконання рішення у встановлений строк, стратегічну важливість відповідача для економіки України, а також позицію та заперечення позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача, а саме: про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 у справі №910/8106/16 на 6 місяців.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, будинок 1, ідентифікаційний код 00135390) на користь Компанії "Джаміка Лімітед" (Jamica Limited) (9 Гянну Кранідіоті, 2-й поверх, офіс 210 Нікосія, Кіпр, ідентифікаційний номер НЕ 226949) 6682233 (шість мільйонів шістсот вісімдесят дві тисячі двісті тридцять три) грн. 34 коп. боргу з виплати дивідендів за 2012 - 2013 р.р., 431074 (чотириста тридцять одна тисяча сімдесят чотири) грн. 64 коп. 3% річних, 5011629 (п'ять мільйонів одинадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 82 коп. інфляційних втрат та 181874 (сто вісімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) грн. 07 коп. судового збору, розстрочивши виконання рішення наступним чином:

до 31.07.2016 року 2051135,31 грн., до 31.08.2016 року 2051135,31 грн., до 30.09.2016 року 2051135,31 грн., до 31.10.2016 року 2051135,31 грн., до 30.11.2016 року 2051135,31 грн., до 31.12.2016 року 2051135,32 грн., а всього стягнути загальну суму 12306811,87 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.06.2016

Суддя Ю.М. Смирнова