Рішення № 58576601, 21.06.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.2016 Справа № 905/1735/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.,

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-інжернерного центру "ЗТЗ-Сервіс" м.Запоріжжя

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" м.Краматорськ

про стягнення основного боргу в сумі 66039,25 грн., штрафних санкцій у розмірі 9804,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 01.06.2016 року

від відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В :

16.05.2016 року шляхом надіслання поштового відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-інженерний центр "ЗТЗ-Сервіс" м. Запоріжжя (далі - ТОВ Науково-інженерний центр "ЗТЗ-Сервіс") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" м.Краматорськ (далі - ПАТ "Енергомашспецсталь") про стягнення заборгованості в сумі 75843,86 грн., в тому числі 66039,25 грн. основного боргу, 9804,61 грн. штрафних санцій.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.05.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/1735/16. Розгляд справи відкладався.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору про надання послуг №09/607 від 17.08.2015 року позивачем належним чином виконані взяті на себе зобов'язання, факт виконання робіт за вищезазначеним договором підтверджується актом здачі-приймання робіт від 03.12.2013 року, проте оплата виконаних робіт у погодженому розмірі відповідачем здійснена не була, що стало підставою для звернення за захистом порушеного права до суду.

В обґрунтування зазначених у позові обставин і вимог позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору про надання послуг №09/607 від 17.08.2015 року, додатку №1 до договору, акту здачі-приймання робіт від 17.08.2015 року, листа №09/2654 від 16.12.2015 року, листа №10/1-30 від 13.01.2016 року, акту обстеження активної частини автотрансформатора, акту від 24.11.2015 року, акту здачі-приймання робіт від 03.12.2015 року, рахунку на оплату №70 від 25.08.2015 року, виписки з банківського рахунку від 08.10.2015 року, виписки банку від 07.10.2015 року, рахунку на оплату №129 від 03.12.2015року, претензії від 30.03.2016 року з доказами її направлення відповідачу, виписки банку від 12.04.2016 року, Статуту підприємства, виписки з ЄДРПОУ щодо позивача, витягу зЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, протоколу №7 від 17.05.2016 року.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 526, 527, 610, 611, 624, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статтями 54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

13.06.2016 року через канцелярію суду позивач надав заяву про часткову зміну предмету позову, у даній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 66039,25 грн., штрафні санкції у розмірі 9164,47 грн. та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 640,14грн., що відповідає мотивувальній частині позовної заяви.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У наданій суду заяві позивач просить змінити предмет спору, оскільки первісно за резолютивною частиною позовної заяви останній просив стягнути заборгованість та штрафні санкції, в які включав суму 3%річних, що не відповідало мотивувальній частині позовної заяви.

У судовому засіданні 07.06.2016року суд не розпочинав розгляд справи по суті, позивачем дотримано порядок подачі заяви, зокрема, остання за формою та змістом відповідає вимогам, що встановлені ГПК України, наявні докази її направлення відповідачу, здійснення доплати судового збору непотрібно.

Суд приймає дану заяву та розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

Представник позивача у судове засідання 21.06.2016 року зявився, підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову, через канцелярію суду надав витребувані ухвалою суду документи. Щодо нарахування штрафних санкцій письмово зазначив, що підставою для такого нарахування є п. 9.16 договору.

У судовому засіданні оглянуті оригінали доданих до позовної заяви документів.

Представник відповідача у судове засідання 21.06.2016 року, як і у попереднє судове засідання, не зявився, правової позиції не висловив, відзиву не надав, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу місцезнаходження підприємства, зазначену у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Адреса місцезнаходження ПАТ "Енергомашспецсталь", яка зазначена в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 84306, Донецька область, м. Краматорськ.

Повідомлення відповідача про розгляд справи господарським судом Донецької області підтверджується повернутим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, у справі наявне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволене, що також підтверджує факт його обізнаності про розгляд господарським судом Донецької області справи №905/1735/16.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За приписами статей 22, 75 ГПК України за обставинами справи суд визнає, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, тому вважає можливим розглянути справу без його участі.

Відповідно до положень статті 811ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані в порядку статті 43 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозвязку, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, зважаючи на таке.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

17.08.2015 року між юридичними особами: ТОВ Науково-інженерний центр "ЗТЗ-Сервіс" (Виконавець) та ПАТ "Енергомашспецсталь" (Замовник) укладено договір про надання послуг №09/607, за п.1.1 якого Замовник зобов'язується виконати роботи з обстеження активної частини автотрансформатора з демонтажем/монтажем з'ємної частини бака автотрансформатора АТДЦТН-200000/220/110/35 кВ. зав.№82633, інв. №8908, встановленого на території ПАТ "Енергомашспецсталь".

Ціна договору встановлена у п. 8.2 договору, а саме: ціна договору складає без ПДВ 165065,42 грн., крім того 20% ПДВ в сумі 33013,08 грн. Загальна сума договору складає 198078,50 грн.

Відповідно до п.12.2 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015 року.

Сторонами на виконання договору про надання послуг №09/607 від 17.08.2015 року підписано додаток №1: Таблиця розмежування надання технічного обладнання, пристроїв,облаштування, інструменту та матеріалів.

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обовязки, що складають зміст договірного зобовязання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зі змісту спірного договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договірного зобовязання, обєму робіт, а також їх вартості та строку виконання, відповідальності за порушення його умов.

Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсними не визнаний.

Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, оскільки результат їх виконання носить нематеріальний характер, вони нероздільно пов'язані з особистістю виконавця, у зобов'язанні, що виникло між сторонами, результат діяльності виконавця немає оречевленого змісту.

Тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 ГК України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами зобовязального права і глави 63 ЦК України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Приписами частини 1 статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити надану виконавцем послугу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником наданих послуг, підтверджене відповідними доказами.

Згідно з п. 3.1 договору Виконавець зобов'язаний надати послуги, передбачені даним договором в строк та на умовах, передбачених договором.

Розділом 5 договору встановлено, що після закінчення робіт Виконавець передає Замовнику технічний акт за проведеними роботами та перелік пошкоджених і таких, що потребують заміни деталей і вузлів активної частини автотрансформатора АТДЦТН-200000/220/110/35кВ. зав.№82633, інв. №8908, та два екземпляри акту приймання-передачі наданих послуг. Підрядник надає акт виконаних робіт безпосередньо в момент здійснення господарської операції, але не пізніше, ніж через два дні після її закінчення. Акт приймання -передачі наданих послуг повинен містити наступні обов"язкові реквізити: найменування підприємств, від імені яких складено документ, назву документу (форми), дату та місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю вимірювання господарської операції ( у натуральному або вартістному виразі), посади та прізвища осіб, що відповідають за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, які дадуть можливість ідентифікувати особу, яка приймала участь у здійсненні господарської операції. При необхідності до реквізитів акту можуть бути додані ідентифікаційний код підприємства, номер документу, підстава для здійснення операції, дані про документ, що посвідчує особу отримувача та ін. За відсутності обгрунтованих претензій Замовник зобов'язується підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом двох робочих днів.

Сторонами підписано у встановленому договором порядку акт обстеження активної частини автотрансформатора АТДЦТН-200000/220/110/35кВ. зав.№82633 та акт здачі-приймання робіт від 03.12.2015 року.

Вищевказаний акт здачі-приймання робіт від 03.12.2015 року підтверджує надання послуг, підписаний уповноваженими посадовими особами Замовника та Виконавця, завірений печатками юридичних осіб. Надані послуги прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та претензій щодо обєму, якості та визначеної вартості. акт містить застереження, що Замовник не має претензій до обсягу, якості, строкам виконаних Виконавцем робіт (послуг). Акт містить всі обов"язові реквізити, які передбачені п. 5.3 договору.

Тим самим позивачем у передбаченому умовами договору порядку за вказаним актом результати надання послуг передані відповідачу на загальну суму 198078,50 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У частині 1 статті 903 ЦК України наголошується, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами розділу 8 договору сторони встановили, що розрахунки за даним договором здійснюються банківським переказом на поточний рахунок Виконавця в національній валюті України - гривні. Передплата 50% в сумі 99039,25 грн. з ПДВ здійснюється протягом 15 банківських днів з моменту підписання договору та отримання від Виконавця рахунку на оплату.

25.08.2015 року позивачем виставлено відповідачу рахунок №70 на попередню оплату за договором про надання послуг №09/607 від 17.08.2015 року.

Як вбачається з банківської виписки, попередня оплата за вказаним договором здійснена відповідачем 07.10.2015 року в сумі 99039,25 грн.

За п. 8.4 договору кінцевий розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

03.12.2015 року позивачем виставлено відповідачу рахунок №129 на оплату вартості наданих послуг у розмірі 99039,25 грн.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 8.4 договору, строк кінцевої оплати настав 02.01.2016 року (30 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг).

Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання зі сплати заборгованості за договором до 02.01.2016 року (включно).

30.03.2016року на адресу відповідача позивачем направлена претензія від 30.03.2016року, яка відповідачем отримана 06.04.2016року, з вимогою про оплату заборгованості.

12.04.2016року заборгованість в сумі 33000,00грн. сплачена відповідачем, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за відповідну дату.Оплата здійснена з посиланням на рахунок №129, що опосередковано свідчить про факт отримання відповідачем вказаного рахунку.

Доказів оплати заборгованості у передбачений договором строк в сумі 66039,25 грн. відповідач суду не надав.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобовязань у відповідності до умов зазначеного вище договору, строк виконання зобовязання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобовязаний здійснити оплату вартості наданих послуг, але доказів оплати суду не надав, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 66039,25 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 03.01.2016 року по 30.03.2016 року, з 12.04.2016 року по 12.05.2016 року, що нараховані на суму заборгованості з урахуванням часткової оплати.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як виходить з наданого розрахунку, позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 03.01.2016 року по 30.03.2016 року на суму заборгованості у розмірі 99039,25 грн. - 427,12 грн., за період з 12.04.2016 року по 12.05.2016 року на суму заборгованості у розмірі 66039,25 грн. - 168,02 грн. Всього позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 640,14 грн.

Згідно розрахунку суду, здійсненого за вказані позивачем періоди за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга " та враховуючи, що позивачем вірно визначено дату початку нарахування, розмір 3% річних складає 884,60 грн.

Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог за відсутності клопотання про це зацікавленої сторони, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у заявленому позивачем розмірі - 640,14 грн.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 9164,47 грн. за аналогічні періоди суд зазначає наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.п.1,4 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ст. 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як виходить з тексту письмових пояснень, що отримані судом 21.06.2016 року, підставою для нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України позивач визначає приписи п. 9.16.

Відповідно до п.9.16 договору у випадку несвоєчасної оплати за надані послуги Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, включаючи день кінцевої оплати заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУчинної на момент виникнення заборгованості.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Отже, позивач мав право на нарахування пені за заявлені періоди.

Розрахувавши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга " суму пені за заявлений період, суд дійшов висновку, що розмір пені за період з 03.01.2016 року по 30.03.2016 року складає 10477,59 грн., за період з 12.04.2016 року по 12.05.2016 року - 2233,79 грн. Всього сума пені складає 12711,38 грн.

Позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 03.01.2016 року по 30.03.2016року у розмірі 6924,62 грн., за період з 12.04.2016 року по 12.05.2016 року - 2239,85 грн. Всього сума заявленої пені складає 9164,47 грн.

Приймаючи до уваги відсутність клопотання зацікавленої сторони, суд у відповідності до вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає законних підстав для виходу за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає сума пені в розмірі 9164,47грн., що заявлена до стягнення позивачем.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з наведеним, судовий збір у розмірі 1378,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 511, 525, 526, 528, 530, 610, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. ст.193, 231, 232 Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-інжернерного центру "ЗТЗ-Сервіс" м.Запоріжжя до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Енергомашспецсталь" м.Краматорськ про стягнення основної заборгованості у розмірі 66039,25грн., 3% річних в сумі 640,14 грн., пені в сумі 9164,47 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Енергомашспецсталь" м.Краматорськ (84306, Донецька область, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-інжернерного центру "ЗТЗ-Сервіс" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 11, ідентифікаційний код 13605770) основну заборгованість у розмірі 66039,25грн., 3% річних в сумі 640,14 грн., пеню в сумі 9164,47 грн., судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 21.06.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 23.06.2016 року.

Суддя А.М. Осадча