Рішення № 58576451, 22.06.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.16р. Справа № 904/3134/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 9 914,43 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2 від 01.03.2016 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 14-168 юр. від 31.03.2016 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення заборгованості у сумі 9 914,43 грн., з яких: 6 593,18 грн. - основний борг, 2 155,97 грн. - інфляційні втрати, 199,34 грн. - 3% річних, 965,94 грн. - пеня. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 3615 SAP № НОМЕР_1 від 16.10.2014 року на поставку обладнання, матеріалів та запасних частин по Україні в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену продукцію, у звязку з чим, внаслідок зміни поточного курсу НБУ гривні до євро на дату оплати виникла заборгованість у сумі 6 593,18 грн. На цю заборгованість позивач нарахував пеню у сумі 965,94 грн. за період з 27.02.2015 року по 26.08.2015 року, 3% річних у сумі 199,34 грн. за період з 27.02.2015 року по 29.02.2016 року та інфляційні втрати у сумі 2155,97 грн. за період з березня 2015 року по лютий 2016 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що строк сплати курсової різниці не настав через недотримання позивачем своїх договірних зобов'язань щодо попереднього надсилання коригувального рахунку, який є підставою для сплати курсової різниці за поставлену продукцію. Посилаючись на вказане, зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат є неправомірним, а нарахування пені взагалі не передбачене ані договором, ані законом.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду від 22.04.2016 року з призначенням розгляду справи на 18.05.2016 року, після чого розгляд справи відкладався на 15.06.2016 року та 22.06.2016 року у межах продовженого за клопотанням представника позивача строку розгляду спору на 15 днів до 06.07.2016 року.

У судовому засіданні 22.06.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.10.2014 року між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі Покупець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані" (далі Продавець, Позивач) був укладений договір № 3615 SAP № НОМЕР_1 на поставку обладнання, матеріалів та запасних частин по Україні (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобовязується поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікації(цій) за договором, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

Загальна вартість продукції за договором складається з суми вартості всіх партій продукції, узгоджених за всіма специфікаціями до даного договору (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору ціна продукції, що поставляється покупцю, договірна і вказується для кожної позиції у специфікації(ях), що є невідємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що датою оплати вважається дата списання коштів з рахунка покупця на користь продавця. Оплата продукції покупцем здійснюється в національній валюті України за банківськими реквізитами продавця, зазначеними у договорі в наступному порядку.

Оплата продукції, поставленої на склад покупця, здійснюється після надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві у терміни, узгоджені відповідними специфікаціями (підпункт 4.1.1 договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору сторони, керуючись положеннями статей 524, 533 Цивільного кодексу України, встановили еквівалент вартості продукції за специфікаціями з ПДВ у іноземній валюті у євро, розрахований за обмінним курсом НБУ у розмірі, зазначеному у специфікаціях з урахуванням гривневого еквіваленту за 100 євро, встановленому на узгоджену дату.

Сторони домовились, що уразі зміни поточного обмінного курсу НБУ гривні до євро на дату оплати (більше ніж на 3%) відносно курсу до євро, зазначеного у даній специфікації, ціна продукції та сума даної специфікації підлягає пропорційній зміні. Така зміна буде відбуватися автоматично і не потребує додаткового узгодження сторін і буде обовязковою для сторін (у тому числі для оплати покупцем).

Сторони, у такому разі, проводять такий перерахунок ціни продукції та суми даної специфікації за формулою:

Ц1 = Ц0 х К1/К0,

Ц1 ціна продукції у гривнях, що підлягає сплаті;

Ц0 ціна продукції у відповідній специфікації;

К0 курс євро до гривні, зазначений у відповідній специфікації;

К1 курс гривні до євро у робочий день, передуючий дню оплати.

Сторони дійшли згоди, що оплата здійснюється наступним чином:

- при зменшенні курсу НБУ, встановленого на останній робочий день, що передує дню оплати, у порівнянні з курсом, встановленим на дату оформлення специфікацій, оплата здійснюється з урахуванням такої зміни. Коригувальний рахунок оформлюється продавцем після проведення платежу.

- при збільшенні курсу, встановленого НБУ в останній робочий день, що передує дню оплати, у порівнянні з курсом, встановленим у відповідній специфікації, оплата здійснюється без перерахунку зміни вартості продукції з подальшою доплатою на підставі коригувального рахунку протягом 15 (пятнадцяти) календарних днів з дати отримання покупцем коригувального рахунку після проведення 100% оплати згідно специфікацій.

Даний договір набуває чинності з 29.08.2014 року і діє по 31.03.2015 року або до належного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором залежно від того, яка із вказаних подій настане раніше (пункт 10.4 договору).

Сторони підписали специфікацію № 1 від 16.10.2014 року за умовами якої оплата здійснюється по факту поставки з відстрочкою платежу 20 календарних днів.

Крім того, керуючись положеннями статей 524, 533 Цивільного кодексу України, сторони встановили загальну вартість продукції за цією специфікацією у сумі 40 155,00 грн. без ПДВ (з ПДВ - 48 186,00 грн.), що станом на 29.08.2014 року становить еквівалент 2239,58 євро (2239,58 х 17,929693 = 40 155,00 грн.).

У межах специфікації № 1 від 16.10.2014 року на підставі договору та за видатковою накладною № 352 від 22.12.2014 року позивачем була поставлена відповідачеві продукція (перемикач 9001KS11K1R у кількості 90 шт. на суму 32967,00 грн. без ПДВ; блок контактів 90001КА1 1НО/Н3 у кількості 58 шт. на суму 3 886,00 грн. без ПДВ) на загальну суму 44223,60 грн. з ПДВ.

Оплату поставленої продукції у сумі 44 223,60 грн. відповідач здійснив 06.02.2015 року, стосовно чого у сторін спору немає.

Курсову різницю вартості поставленої продукції позивач визначив у сумі 6 593,18 грн., яку відповідач не сплатив, що і є причиною виникнення спору.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За частиною другою статті 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Отримання відповідачем продукції підтверджується доказами у справі, а саме видатковою накладною № 352 від 22.12.2014 року, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств позивача та відповідача (а.с. 39 том 1).

Відповідно до пункту 4.1 договору та специфікації № 1 від 16.10.2014 року, з урахуванням статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку за закінчення строків виконання зобов'язань, оплата мала бути здійснена відповідачем до 13.01.2015 року.

Станом на 06.02.2015 року - день оплати відповідачем продукції за видатковою накладною № 352 від 22.12.2014 року, офіційний курс гривні до євро становив 2639,1992 грн. за 100 євро, що відносно курсу, зазначеного у специфікації № 1 від 16.10.2014 року (1792,9693 грн. за 100 євро), свідчить про його зростання на 47,2% (26,391992 х 100/17,929693 = 147,2%; 147,2 - 100 = 47,2).

Станом на 05.02.2015 року офіційний курс гривні до євро становив 2060,2529 грн. за 100 євро, що відносно курсу, зазначеного у специфікації № 1 від 16.10.2014 року (1792,9693 грн. за 100 євро), свідчить про його зростання на 14,9% (20,602529 х 100/17,929693 = 114,9%; 114,9 - 100 = 14,9).

Згідно з абзацом 2 пункту 4.2 договору зазначена обставина є підставою для перерахунку ціни продукції за вказаною у цьому пункті формулою.

Здійснюючи перерахунок ціни продукції, позивач визначив доплату у сумі 6 593,18 грн., взявши за основу наступні базові величини: Ц0 44 223,60 грн. (ціна продукції у відповідній специфікації); К1 - 20,60253 грн. (курс гривні до євро у робочий день, передуючий дню оплати - 05.02.2015 року /20,602529 грн. за 1,00 євро/); К0 - 17,929693 грн. (курс євро до гривні, зазначений у відповідній специфікації станом на 29.08.2014 року /17,929693 грн. за 1,00 євро/).

При цьому позивачем допущено арифметичну помилку, а тому сума курсової різниці фактично буде складати 6 592,55 грн. (44 223,60 х 20,602529/17,929693 = 50816,15 грн.; 50816,15 44 223,60 = 6 592,55).

Зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої продукції з урахуванням зміни офіційного курсу гривні до євро на дату оплати передбачено умовами договору і не суперечить статті 533 Цивільного кодексу України.

За змістом пункту 4.2 договору така зміна буде відбуватися автоматично, не потребує додаткового узгодження сторін і буде обовязковою для сторін (у тому числі для оплати покупцем).

Для здійснення такої оплати відсутність коригувального рахунку не є перешкодою, оскільки, в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України.

Отже, підписання сторонами договору, специфікації до нього та видаткової накладної на узгоджену суму свідчить про виникнення у відповідача обовязку щодо оплати вартості поставленої продукції відповідно до встановлених умов та правил, які дозволяли відповідачеві самостійно визначити суму доплати і перерахувати її на банківський рахунок позивача, вказаний у розділі 11 договору.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі № 908/3165/15 та Верховного Суду України у справі № 37/405.

За умовами пункту 4.2 договору доплата у сумі 6 592,55 грн. за отриману продукцію мала бути здійснена відповідачем за фактом автоматичної зміни ціни, яка відбулася 06.02.2015 року.

Доказів щодо сплати вказаної суми відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача курсової різниці вартості продукції підлягають задоволенню частково у сумі 6 592,55 грн.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, окрім іншого, неустойкою.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами укладеного між сторонами договору та законом за неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань у спірних правовідносинах стягнення пені не передбачено.

Тому позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 965,94 грн. є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 199,34 грн. розраховані за період з 27.02.2015 року по 29.02.2016 року.

За результатом перевірки здійсненого розрахунку встановлено, що він здійснений невірно, а тому з урахуванням меж позовних вимог, передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, заявлені до стягнення 3% річних за вказаний період із суми заборгованості 6 592,55 грн. підлягають зменшенню і фактично будуть складати 199,31 грн.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у сумі 2 155,97 грн. розраховані за період з 27.02.2015 року по 29.02.2016 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 132,7%.

Перевіркою здійсненого розрахунку встановлено, що він здійснений невірно.

За період з березня 2015 року по січень 2016 року інфляційні втрати з урахуванням сукупного індексу інфляції 133,2% із заборгованості у сумі 6592,55 грн. фактично будуть складати 2 188,73 грн. Однак з огляду на передбачені статтею 83 Господарського процесуального кодексу України межі позовних вимог, задоволенню підлягає заявлена позивачем сума - 2 155,97 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 8947,83 грн., з яких: 6 592,55 грн. - основний борг, 199,31 грн. - 3% річних, 2 155,97 грн. - інфляційні втрати.

Заперечення відповідача спростовуються викладеним.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 243,65 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані" (50031, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 31, ідентифікаційний код 35005133) основний борг у сумі 6 592,55 грн., 3% річних у сумі 199,31 грн., інфляційні втрати у сумі 2 155,97 грн., судовий збір у сумі 1 243,65 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.06.2016 року.

Суддя ОСОБА_3