Рішення № 58575319, 21.06.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3236/16-ц

Провадження № 2/750/1343/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

Головуючого судді Литвиненко І.В.,

за участю секретаря Кравченко І. В.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за отримані послуги з теплопостачання

в с т а н о в и в :

30 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послуги з опалення місць загального користування, в якому, просив стягнути заборгованість в сумі 1453 грн. 98 коп., що виникла за період з 01.02.2009 року по 01.03.2016 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи власником житла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не оплачував послуг за опалення місць загального користування, в порушення п. 28 «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630.

У судовому засіданні, що відбулося 21.06.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, після оголошеної перерви в судове засідання не зявилась, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що між сторонами не укладений договір. Також представник відповідача посилався на пропуск відповідачем строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» надає населенню м. Чернігова послуги з теплопостачання у вигляді гарячого водопостачання і центрального опалення.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2, в якій встановлено індивідуальне опалення, та є споживачем послуг з опалення місць загального користування, які надає позивач.

Відповідно до ст.ст. 68, 162 Житлового кодексу України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач зобовязаний своєчасно сплачувати за спожиті послуги.

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Крім того, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, визначено, що розрахунковим періодом для оплати відповідних послуг є календарний місяць, а плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ч. 4 ст. 319, ст. 322 Цивільного кодексу України, власність зобовязує, а власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доводи представника відповідача стосовно того, що відсутність договору між сторонами є підставою для відмови в задоволенні позову не підлягають задоволенню. Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обовязок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобовязані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а.

28.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма ТехНова звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за послуги з теплопостачання.

16 січня 2014 року ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання з ОСОБА_2 В.(а.с 7).

Відповідач за послуги з опалення місць загального користування своєчасно та в повному обсязі не розраховувався, у звязку з чим за період з 01.02.2009 року по 01.03.2016 року виникла заборгованість в сумі 2141 грн. 02 коп., що підтверджується листом-розрахунком по особовому рахунку № 5.

Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обовязок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобовязані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно із правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015року у справі № 6-214цс14, частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Судовий наказ відповідно до частини першоїстатті 95 ЦПК Україниє особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Оскільки поданням заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості було перервано строк позовної давності, підлягає стягненню заборгованість за період з 28.12.2010 року по 01.03.2016 року в сумі 1851,47 грн, у задоволенні позову в сумі 289,55 грн за період з 01.02.2009 року по 27.12.2010 року поза межами позовної давності слід відмовити. Пропорційно задоволеним вимогам необхідно стягнути і судові витрати, відповідно до ст. 88 ЦПК України, в сумі 1191,56 грн

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» заборгованість за послуги з опалення місць загального користування за період з 28.12.2010 року по 01.03.2016 року в сумі 1851 (одну тисячу вісімсот пятдесят одну) грн. 47 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» судові витрати в сумі 1191 грн 56 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя