Ухвала суду № 58573795, 21.06.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №588/1649/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1065/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 23

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І. ,

з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами відповідача ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4 міської ради Сумської області на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 міської ради Сумської області до ОСОБА_3 про зобовязання укласти договір оренди землі та стягнення збитків,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом , посилаючись на те, що ОСОБА_3 на підставі рішення суду є власником нерухомого майна, яке розташовано за адресою: м. Тростянець Сумської області, вул. Разіна, 32 на землях міськради. Як власник нерухомого майна, ОСОБА_3 фактично користується земельною ділянкою, загальною площею 1,67 га, кадастровий номер 5925010100:00:031:0567, однак у порушення вимог чинного законодавства відповідач не уклав із позивачем договір оренди цієї земельної ділянки, не сплачує плату за землю в формі земельного податку , у звязку з чим спричинив позивачу збитки у вигляді несплаченого земельного податку за період з 01.10.2015 року по 01.10.2015 року в сумі 15141,47 грн. Посилаючись на вказані обставини , позивач просить суд зобовязати відповідача укласти з ОСОБА_4 міською радою договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача на користь позивача збитки в сумі 15141,47 грн.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 04 травня 2016 року позовну заяву ОСОБА_4 міської ради задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 міської ради Сумської області завдані місцевому бюджету, внаслідок несплати податку на землю в сумі 15141 грн. 47 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 міської ради Сумської області судові витрати в сумі 609 грн. В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю (а.с.62-64).

Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку що відповідач користується усією земельною ділянкою, не зважаючи що фактично він користується лише 0,4 га землі, а також вважає, що суд безпідставно стягнув земельний податок, так як позивач не являється контролюючим органом по стягненню податків.

Не погодившись з рішенням суду позивач ОСОБА_4 міська рада Сумської області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що між сторонами виникли переддоговірні відносини, оскільки відповідач звернувся до позивача із заявою про передачу в оренду спірної земельної ділянки і Радою на сесії було прийнято відповідне рішення, яке повинно бути покладено в основу договору оренди земельної ділянки, який є типовим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України. Крім того зазначає, що суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин вимоги ст.. 187 ГК України , оскільки переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду, якщо спір виник при укладенні господарських договорів, укладення яких є обовязковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 як власник нежитлових будівель на земельний ділянці загальною площею 1,67 га, що належить позивачу , у період з 01.01.2015 року по 01.10.2015 року фактично користувався цією ділянкою без правовстановлюючих документів, внаслідок чого позивачу заподіяні збитки у вигляді несплати земельного податку, які підлягають з відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 03 вересня 2014 року за ОСОБА_3 визнано право власності на основні засоби «Хлібокомбінату» ОСОБА_4 райспоживспілки, а саме на: будівлю хлібзаводу, будівлю прохідної, електропідстанцію, вбиральню, насосну з артсвердловиною, огорожу та вагову (а.с.7-9).

Зазначені основні засоби знаходяться на земельній ділянці, яка відповідачу не належить, а отже, набувши за рішенням суду право власності на вищевказані основні засоби, ОСОБА_3, починаючи з часу вступу в законну силу рішення суду, набув право користування даною земельною ділянкою по вул. Разіна, 32, м. Тростянець.

20 травня 2015 року, 24 червня 2015 року відповідач звертався з заявами до ОСОБА_4 міської ради про розяснення процедури укладення договору оренди землі (а.с.12,14) на які позивач надав розяснення та пропонував звернутися до ОСОБА_4 міської ради з питання передачі в оренду земельної ділянки (а.с.13,15).

Рішенням ОСОБА_4 міської ради 53 сесії 6 скликання від 10 квітня 2015 року № 72 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі підприємству «Хлібокомбінат» ОСОБА_4 райспоживспілки за адресою Сумська область м. Тростянець, вул.. Разіна, 32. ( а.с. 102 )

Рішенням ОСОБА_4 міської ради 5 сесії сьомого скликання від 21 січня 2016 року № 23 , ОСОБА_3 на підставі його заяви від 12.01.2016 року , було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 1,67 га, кадастровий номер 5925010100:00:031:0567 строком на 49 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за рахунок категорії земель ОСОБА_4 міської ради. Крім того, зобовязано ОСОБА_3 укласти договір оренди земельної ділянки в місячний термін з дати прийняття даного рішення та зареєструвати право оренди. ( а.с. 71, 101)

Однак, в порушення вимог земельного законодавства , Закону України « Про оренду землі» такий договір оренди земельної ділянки не був укладений.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України), що зумовлювало, в даному випадку, виникнення у відповідача зобов'язання по оформленню документів, які посвідчують передачу земельної ділянки в оренду.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм чинного законодавства, міська рада, як суб'єкт права на землі комунальної власності, використовує земельні ділянки шляхом передачі їх в оренду зацікавленим особам з метою отримання орендної плати.

Підставою для сплати орендарем орендної плати є договір оренди, який набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації, відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. . Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Таким чином, фактичне використання земельної ділянки відповідачем без правових підстав, позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати.

Статтями 152, 156, 157 ЗК установлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

За змістом положень ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як вбачається з пояснень представника позивача, та не спростовано відповідачем, позивачем був підготовлений проект договору оренди земельної ділянки відповідно до рішення ради, який був направлений відповідачу 01.02.2016 року, однак відповідач жодних дій до укладення договору не здійснив. ( а.с. 97)

Із наведених відповідачем ОСОБА_3 доводів не вбачається, що у нього були об'єктивні перешкоди для укладення підготовленого договору оренду землі, а також того, що відповідач звертався до зазначеного у цьому рішенні органу з приводу укладення такого договору, як і не вбачається, що за наслідками звернення відповідач не міг укласти договір із незалежних від його волі причин.

Враховуючи вищевикладені норми закону та досліджені матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 міської ради є правильним та обґрунтованим, оскільки позивач набув право на відшкодування спричинених збитків у формі неодержаної орендної плати за землю, які підлягають стягненню з відповідача, як з винної особи, оскільки останній обовязки по укладанню договору оренди земельної ділянки не виконав .

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України в постанові від 28 січня 2015 року у справі № 3 -210гс14, а також у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 3-1160гс15, які відповідно до ст.. 360-7 ЦПК України є обовязковими для застосування судами України.

Розмір збитків вірно розрахований відповідно до Постанови КМУ від 19.04.1993 р. № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», враховуючи грошову оцінку земельної ділянки та відповідачем не спростований. ( а.с. 17).

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 щодо безпідставності стягнення судом першої інстанції збитків, оскільки позивач не являється контролюючим органом по стягненню податків, не заслуговують на увагу, оскільки правильність висновку суду першої інстанції не спростовують і підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять.

Доводи відповідача стосовно того, що позивач безпідставно прийняв рішення щодо зобовязання укласти договорі оренди сама на земельну ділянку розміром 1,67 га , а не на 0,4га , якою він фактично користується також до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки будь-яких доказів, які б свідчили про зміну технічної характеристики об'єкта нерухомості якою користується відповідач, відповідно до ст.. 60 ЦПК України суду відповідачем надано не було. Крім того, рішення ОСОБА_4 міської ради 5 сесії сьомого скликання від 21 січня 2016 року № 23 щодо передачі в оренду відповідачу земельної ділянки саме площею 1,67 га відповідачем оскаржено не було, на даний час є чинним і не позбавляє обов'язку відповідача укласти з ОСОБА_4 міською радою договір оренди земельної ділянки.

Крім того, відмовляючи у задоволені позову в частині зобовязання відповідача укласти з позивачем договір оренди землі, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем такий спосіб захисту своїх прав та інтересів не передбачений діючим законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно з вимогами ч.1 ст.16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа не звертається з усіма передбаченими вимогами до суду, а обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оскільки ст.16 ЦК України чи інший закон не визначають такого способу захисту права як зобовязання до укладення договору, тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.

Крім того, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача укласти вищевказаний договір суперечать загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (ст.3 ЦК України) та приписам ст.ст. 6, 627 ч.1 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ці положення цілком узгоджуються з нормами ч. ч. 1-2 ст. 14 ЦК України за якими цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Наведене свідчить про невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права та характеру цього порушення, тому доводи апеляційної скарги позивача стосовно невірного встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів не заслуговують на увагу.

Крім того, доводи апеляційної скарги позивача щодо можливості в судовому порядку зобов'язати відповідача укласти договір оренди на підставі ст..ст. 179,187 ГК України , колегією суддів відхиляються і до уваги не приймаються, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Можливість зобов'язання укласти договір за рішенням суду існує, як виняток, який може бути застосований лише у випадках, прямо передбачених законом.

Оскільки ні Земельний кодекс України, ні Закон України «Про оренду землі» не передбачає обовязок власника земельної ділянки ( органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) прийняти рішення про укладання договору оренди землі, то до спірних правовідносин не можна застосовувати положення ст.. 179,187 ГК України.

Примушування до спонукання відповідача укласти договір оренди землі ЦК України на відміну від ГК України не передбачено і може порушити принцип свободи волевиявлення сторін, оскільки укладення договору є волевиявленням сторін щодо досягнення всіх його істотних умов.

Інші доводи апеляційної скарги позивача висновку суду першої інстанції не спростовують і підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг немає, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 міської ради Сумської області - відхилити.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -