Ухвала суду № 58568278, 22.06.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/1211/15-ц

Пр. № 4-с/336/1/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_2, заінтересована особа товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

ВСТАНОВИВ:

Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_2, який уточнила під час розгляду справи (а. с. 143).

У скарзі зазначила, що 03.02.2015 року на її адресу поштою надійшов лист Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ від 27.01.2015 року № 1040/10 з постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС ОСОБА_2 від 27.01.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 46223367.

Ознайомившись 12.02.2015 р. з матеріалами виконавчого провадження, заявник дійшла висновку, що головний державний виконавець Шевченківського ВДВС ОСОБА_2 всупереч приписів ст. 24 п.1, ст.26 ч. 1 п. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» безпідставно не відмовив у прийнятті вказаного виконавчого документу, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, та не виніс відповідну постанову, оскільки строк пред'явлення виконавчого листа №0827/1334/12, виданого 06.12.2012 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, визначений у один рік до 30.05.2013 року.

На звороті вказаного виконавчого листа є відмітка про те, що 24.01.2014 року даний виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі ст. 47 п.2 ЗУ «Про виконавче провадження». Скаржник зазначає, що ніяких відповідних постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження на її адресу як боржнику, не надходило, в повідомлені міститься не її підпис, оскільки вона є інвалідом і розписується лівою рукою, її підпис є специфічним, тому не можливо зробити висновок, що строк пред'явлення виконавчого документа переривався, оскільки виконавець міг відмовити у прийнятті цього виконавчого листа. Крім того, строк виконавчого провадження майнового характеру визначений у 6 місяців, а вказаний виконавчий лист був повернутий 24.01.2014 року, тобто майже через вісім місяців після зазначеного у документі кінцевого строку пред'явлення.

Також зазначила, що у єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень Міністерства Юстиції України міститься вичерпний перелік постанов державного виконавця у виконавчому провадженні №35888125, а саме: постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №35888125 від 06.01.2013 року та постанова від 06.01.2013 року ВП №35888125 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, інших постанов не має. Вищезазначені постанови державного виконавця, які не зазначені в даному реєстрі, заявник вважає такими, що не тягнуть за собою юридичних наслідків, оскільки постановлені поза законних вимог, норм і правил. Згідно даного реєстру є інформація, що виконавче провадження №35888125 закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження», ця виконавча дія датована 21 травня 2014 року, але всупереч вимог ч.3 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» відомості про відповідну постанову відсутні.

У звязку з викладеним просить суд визнати дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження неправомірними, зобовязати головного державного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2015 року ВП №46223367 та винести постанову про відмову у прийнятті виконавчого листа № 0827/1334/12, виданого 06.12.2012 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, ппросить про ухвалення рішення на користь своєї довірительки.

Посадова особа державної виконавчої служби, чиї дії оскаржуються, в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечуває та зазначає, що 6 січня 2013 року він виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, постанова була направлена сторонам виконавчого провадження та отримана ОСОБА_1 Оскільки стягувач у виконавчому провадженні не мав повний пакет правовстановлюючих документів на іпотечне майно, постановою державного виконавця від 24 січня 2014 року виконавчий лист було повернуто стягувачу і розяснено право повторного предявлення виконавчого листа до виконання у строк до 24 січня 2015 року. Повторно із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач звернувся до відділу виконавчої служби 22 січня 2015 року, тому 27 січня 2015 року ним було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки у звязку з поверненням виконавчого документа відновлюється перебіг строку предявлення виконавчого документа до виконання, він у відповідності до вимог закону про виконавче провадження розяснив право стягувача повторно звернутися до виконавчої служби у строк, встановлений законом для предявлення виконавчого документа до виконання, тобто до 24 січня 2015 року. Фінансова установа скористалась цим правом, надавши до спливу вказаного строку заяву про відкриття провадження, у звязку з чим його дії з відкриття провадження 27 січня 2015 року є цілком правомірними, а підстав для відмови у відкритті провадження у нього не було.

Твердження про відсутність постанови про повернення виконавчого листа стягувачеві у державному реєстрі виконавчих проваджень знаходить хибними, так як ця постанова була розміщена в реєстрі, в противному випадку її не можна було б роздрукувати, але помилково в травні 2014 року до відомостей про це виконавче провадження було направлено постанову про завершення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з фактичним повним виконанням рішення, і ця обставина зумовила неможливість побачити в реєстрі відомості про постанову від 24.01.2014 року. Коли під час первісного розгляду цієї скарги судом першої інстанції було зясовано ці обставини, до реєстру було відправлено повторно постанову від 24.01.2014 року. Що стосується тверджень про наявність постанови від 21.05.2014 року, в якій зазначено про повне виконання рішення суду, саме ця підстава свідчить про її помилкове розміщення в державному реєстрі, оскільки рішення не є виконаним, що підтверджують дії стягувача, який звернувся з заявою про відкриття провадження в січні 2015 року.

У звязку з викладеним просить про відмову у задоволенні скарги.

Належним чином повідомлений представник стягувача до суду не зявився, що в силу ст. 386 ЦПК України, яка регламентує обовязковість явки лише заявника і державного виконавця, чиї дії оскаржуються, не є перешкодою для розгляду скарги.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані в справі фактичні дані, суд знаходить скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 6 січня 2013 року посадовою особою, чиї діїоскаржуються, винесено постанову про відкриття провадження з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а. с. 48). Копія вказаної постанови отримана боржником ОСОБА_1 17 січня 2013 року (а. с. 49). 24 січня 2014 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_2 на підставі п. 2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавча провадження» винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу (а. с. 189). Постанова містить розяснення про право стягувача повторно предявити виконавчий документ до виконання в строк до 24 січня 2015 року. 22 січня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», яке є правонаступником публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у виконавчому провадженні, звернулось до відділу виконавчої служби з заявою про відкриття провадження (а. с. 184). 27 січня 2015 року посадовою особою Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, чиї дії оскаржуються, винесено оскаржувану постанову (а. с. 5).

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, а згідно із ст. 1 Закону виконавче провадження це сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, зокрема, судових наказів (ст. 17 Закону).

Відповідно до ст. ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, забезпеченням чого є широкий спектр прав при здійсненні виконавчого провадження.

В силу ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, в спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Із змісту наведених положень закону випливає, що метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а посадові особи державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобовязані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В силу ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального Кодексу, порушено їх права чи свободи.

В основу тверджень про необхідність скасування постанови від 27.01.2015 року заявник покладає твердження про відкриття провадження поза межами виконавчої давності, проте суд не може погодитися з грутовністю цих доводів, виходячи з такого.

За змістом ч.3 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Як випливає із змісту постанови від 24.01.2014 року, виконавчий лист повернено стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону, тобто у звязку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, і це означає, що строк предявлення виконавчого документа до виконання обчислюється одним роком після поновлення цього строку, тобто після вчинення вказаної виконавчої дії. Саме з урахуванням вказаних положень закону державний виконавець і розяснив право повторного подання виконавчого документа до виконання в строк, що простирається до 24 січня 2015 року.

І так як протягом встановленого строку стягувач скористався своїм правом, суд не може кваліфікувати дії особи, яка призвана неупереджено і сумлінно виконувати рішення суду, як протиправні.

При цьому суд не вдається в оцінку тверджень представника заявника про те, що державним виконавцем в судовому засіданні зазначені інші підстави для повернення виконавчого листа ніж ті, що врегульовані нормою закону, на яку він послався, оскільки оцінка підстав для вчинення тієї виконавчої дії є неналежною до предмету цього судового розгляду.

Що стосується розбіжностей у відомостях про це виконавче провадження в єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, при оцінці тверджень представника стягувача суд погоджується з доводами державного виконавця про те, що постанова про повернення виконавчого провадження від 24.01.2014 року наявна у реєстрі виконавчих проваджень (а. с. 185-187), про що свідчить реєстраційний номер, зазначений в ній, що співпадає з реєстраційним номером, який міститься у держаному реєстрі (35888125), а також вважає ґрунтовними пояснення державного виконання про те, що у звязку з помилковим направленням до реєстру неналежної до цього провадження постанови про закінчення виконавчого провадження у звязку з фактичним виконанням рішення суду від 21.05.2014 року в реєстрі не відображалась постанова про повернення виконавчого листа від 24.01.2014 року.

Хоча заявник у звязку з твердженнями про те, що вона не отримувала постанову про відкриття провадження від 06.01.2013 року, тому взагалі не знала про відкриття виконавчого провадження, і не висуває ніяких вимог, проте вони спростовуються наданими державним виконавцем відомостями про отримання боржником постанови про відкриття провадження 17 січня 2013 року (а. с. 49).

Твердження заявника про те, що строк виконавчого провадження майнового характеру обчислюється шістьма місяцями, тоді як виконавчий документ був повернений стягувачу майже через вісім місяців після закінчення кінцевого терміну предявлення виконавчого документа до виконання, суд до уваги не приймає, так як вказаний строк призваний мобілізувати державного виконавця на вчинення максимальної кількості виконавчих дій з ефективного виконання рішення, а сплив цього строку не є підставою для завершення або закінчення виконавчого провадження, вичерпне коло підстав для чого передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, а відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки, як встановлено судом, право заявника діями або бездіяльністю головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції не порушено, суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 292-294, 383-387 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом пяти днів після її винесення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення ухвали, в той же строк з моменту отримання ними копії ухвали.

Суддя О.В. Щаслива