Рішення № 58568033, 16.06.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/9341/14-ц

Пр. № 2/336/299/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради, публічне акціонерне товариство «Запоріжгаз», Запорізька міська рада, про усунення перешкод у здійсненні права власності, та обєднаним з ним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової і моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою під належним їм обєктом нерухомості.

В заяві зазначили, що є учасниками права спільної часткової власності на будинок № 28-в по вул. Молочній у м. Запоріжжі, ОСОБА_1 належить 5/6 частин вказаного нерухомого майна, а ОСОБА_2 1/6 його частина. Відповідач є власником 1/2 частини будинку № 30 по вул. Молочній в м. Запоріжжі, розташованого на земельній ділянці, яка є суміжною з ділянкою, де знаходиться житло позивачів. В 2010-2012 роках відповідач побудував на належній йому земельній ділянці з боку ділянки під будинком позивачів двоповерховий житловий будинок, який знаходиться на відстані 0,9-1 метр від межі, що є порушенням норм пожежної безпеки і державних будівельних норм, відповідно до яких відстань між жилими будинками П та Ш ступеня вогнестійкості не може бути меншою ніж 8 метрів. Крім того, всупереч вимог пункту 3.2 ДБН В.І.І-5-2000, згідно з яким забудова повинна передбачати максимальне збереження природних умов стоку поверхневих вод, будинок зведений по смузі природного стоку поверхневих вод. Окрім зазначеного будівництва, відповідач звів фундамент з цегляної стіною вздовж межі своєї ділянки з боку ділянки під будинком позивачів, а також збільшив планувальну відмітку території між будинком та огорожею в межах смуги стоку поверхневих вод, що зумовило порушення природного водовідведення з земельної ділянки під будинком позивачів, внаслідок чого під час опадів поверхневі води, природному витоку яких перешкоджає самочинне будівництво відповідача, у великій кількості накопичуються в куті земельної ділянки під будинком позивачів, що тягне просадку грунту і руйнування будинку № 28-в по вул. Молочній в м. Запоріжжі. Система водовідведення опадів з даху на будинку відповідача облаштована таким чином, що вода стікає прямо на паркан між будинками, а звідти на земельну ділянку позивачів, що поглиблює проблему з просадкою грунту. Крім того, відповідач на своїй ділянці побудував вбиральню, яка через збирання опадів сприяє утворенню під земельною ділянкою позивачів порожнечі і стійкого неприємного запаху. До самочинного будинку у відсутність дозволів уповноважених осіб підведені системи газо-, енерго-, водопостачння, що створює реальну загрозу вибуху газу та пошкодження належного позивачам майна, а також містить загрозу для їхнього фізичного благополуччя. Зведення самочинного будинку на невеликій відставні від межі земельної ділянки затіняє земельну ділянку під будинком позивачів ОСОБА_5 дії відповідача грубо порушують право позивачів на користування ними земельною ділянкою, тому позивачі просять усунути ці перешкоди шляхом визнання двоповерхового будинку на земельній ділянці за адресою: вул. Молочна, 30, самочинним будівництвом, зобовязання відповідача знести самочинно збудований будинок, знищити (засипати) вбиральню на земельній ділянці під будинком № 30 по вул. Молочній в м. Запоріжжі, а також зруйнувати фундамент з цегляної стіни вздовж паркану з боку межі з будинком № 28-в по вул. Молочній в м. Запоріжжі.

В позові, обєднаному ухвалою суду від 10.06.2016 року в одне провадження з цим позовом, позивачі зазначають, що внаслідок негативного впливу самочинного будівництва, здійсненого відповідачем, їхньому нерухомому майну, яке поступово руйнується, заподіяно майнову шкоду. Відповідно до складеного товариством з обмеженою відповідальністю «ВБК Перспектива» кошторису вартість відновлення зруйнованої частини будинку № 28-в по вул. Молочній в м. Запоріжжі становить 67765 грн. Крім того, для здійснення будівельних робіт з відновлення майна позивач ОСОБА_1 набула цемент ПЦ-П/БШ 400 на суму 2120 грн., а також лист ГК Knauf на суму 54 грн. 90 коп. Позивач ОСОБА_1 випробовує і моральну шкоду, яка полягає в глибоких емоційних переживаннях позивача, яка є літньою людиною, страждає на хронічне серцево-судинне захворювання, з приводу протиправного ушкодження її майна, неможливості його відновлення через категоричне небажання відповідача вирішувати зазначені проблеми в позасудовому порядку, його зухвалої поведінки, побоювання, що продовження протиправної поведінки відповідача зробить її житло повністю непридатним для проживання. Моральну шкоду позивач ОСОБА_1 оцінює в 20000 грн., які просить стягнути з відповідача на її користь.

В судовому засіданні позивачі підтримали вимоги позовів. Просять про їх задоволення.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує.

В обгрунтування заперечень суду пояснив, що позивачам не належить земельна ділянка під будинком № 28-в по вул. Молочній в м. Запоріжжі, тому у них немає матеріальних передумов на висування вимог про захист будь-якого права на землю. Що стосується їхніх доводів про деформацію будинку, це руйнування почалося ще до початку будівництва спірного нерухомого майна, про що свідчать як наданий суду позивачами висновок про причини деформації житлового будинку № 28-в по вул. Молочній в м. Запоріжжі, так і висновок призначеної судом будівельно-технічної експертизи, які позивачі трактують на свою користь, обираючи в них лише ті умовиводи, які прийнятні для них і можуть обґрунтувати їхні доводи. Між тим в наданому позивачами висновку зазначено, що причиною утворення тріщин є нерівномірна просадка лесових грунтів в основі фундаментів внаслідок їхнього замочування; при будівництві будинку № 28-в не здійснювались конструктивні протипосадочні заходи та підготовка основи; основою фундаменту будинку є грунти грунтово-рослинного шару, а спеціальна підготовка (ущільнення) не проводилась. З цього ж висновку випливає, що тріщини на стіні будинку позивачів почали утворюватися ще в 2005 році, тобто задовго до початку будівництва відповідачем. У висновку судової будівельно-технічної експертизи зазначено, що серед можливих причин просадки грунтів може бути і відсутність водостічної системи з організованого відводу атмосферних опадів з покрівлі житлового будинку № 28-в за межі земельної ділянки.

Як зазначив представник, позивачу належало б організувати належну систему водовідведення, як це зробив його довіритель, за умови, що місцевість, на якій розташовані будинки сторін, характеризується природнім уклоном, коли атмосферні опади стікають на земельну ділянку під будинком № 28-в з вище розташованої земельної ділянки, а води з ділянки позивачів стікають на земельну ділянку під будинком № 30 по вул. Молочній в м. Запоріжжі.

Оскільки зведений відповідачем будинок, право власності на який зареєстроване у встановленому законом порядку, не порушує майнові права та інтереси позивачів, просить про відмову у задоволенні вимоги про його знесення.

Що стосується вбиральні, цього обєкту не існує, так як відповідач добровільно зніс її, а вигрібну яму закопав, тому підстав для задоволення позову і в цій частині немає. Цегляна стіна, про знесення якої просять позивачі, є нічим іншим, як фрагментами зруйнованого сараю на території позивача, тому і ці вимоги є необгрунтованими. Твердження про наявність загрози для майна та життя знаходить неспроможними, так як користування відповідачем газом, електроенергією, питною водою здійснюється на підставі відповідних договорів про надання послуг з газопостачання, про користування електричною енергією, про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення, а також акту обстеження технічного стану газової апаратури, акту допуску на підключення до електричної мережі електроустановки, акту пломбування приладу обліку, тобто це споживання є цілком правомірним.

У відсутність вини відповідача у руйнуванні будинку, вважає представник, належить залишити без задоволення і вимоги про відшкодування шкоди.

Представники третіх осіб, належним чином повідомлених про час та місце вирішення справи, до суду не зявилися. Повідомлення про згоду на участь у справі треті особи не надали. Зазначені обставини в силу ст. 36 ЦПК України є підставою для вирішення справи без участі представників третіх осіб.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2004 року позивачі стали учасниками права спільної часткової власності на будинок № 28-в по вул. Молочній у м. Запоріжжі, в якому ОСОБА_1 належить 5/6 частин вказаного нерухомого майна, а ОСОБА_2 1/6 частина (а. с. 13 т. 1). Відповідачу на підставі договору дарування від 11.06.2011 року належить право власності на 1/2 частину будинку № 30 по вул. Молочній в м. Запоріжжі, розташованого на земельній ділянці, яка є суміжною з ділянкою з тією, де знаходиться житло позивачів (а. с. 108-109 т. 1).

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із розясненнями пункту 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не повязаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не повязаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Виходячи з наведеної норми цивільного законодавства і розяснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, підставою для звернення особи, яка є власником, до суду за захистом права є наявність перешкод у здійсненні нею користування та розпорядження майном з боку відповідача (відповідачів).

В силу ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а згідно із ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 107 ЗК України основою для встановлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Відповідно до наведених в Законі України «Про Державний земельний кадастр» термінів Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Вирішуючи вимоги позову як способу захисту права користування земельною ділянкою, суд не вбачає підстав для ухвалення рішення на користь позивачів, оскільки, як встановлено судом, будь-яке речове право на земельну ділянку ними не оформлене і не зареєстроване, відомості про земельну ділянку у відповідності до ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» в земельно-кадастровій документації відсутні.

Про зазначені обставини свідчить і відсутність впорядкування площі земельної ділянки під будинком № 28-в, яка за документами про надання землі у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва у 1960 році (а. с. 24 т. 4) становила 513 квадратних метри, тоді як протягом користування цією ділянкою збільшувалася її площа, яка у 2004 році обчислювалась 539 квадратними метрами (відомості в технічному паспорті на зворотному боці а. с. 188 т. 1), в 2016 році 546 квадратними метрами (відомості з технічного паспорту на а. с. 225 т. 2).

Проте з урахуванням змісту обох обєднаних в одне провадження позовів вони містять твердження про порушення права користування саме будинком, що перебуває на земельній ділянці, тому суд знаходить за необхідне розвязати ці вимоги як такі, що спрямовані на захист права власності на житло.

Вирішуючи вимоги про усунення перешкод у здійсненні користування житловим будинком, суд керується наведеними в статті 391 ЦК України і розясненнях постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передумовами для звернення до суду за захистом права власності.

При розвязанні вимоги про визнання будівництва самочинним, суд керується положеннями статті 16 ЦК України, яка містить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, і не вбачає такого способу, який обраний позивачами.

І хоча наведене коло способів захисту не є вичерпним і згідно із ч. 2 цієї статті суд може захистити право іншим способом, що встановлений договором або законом, проте ані стаття 376 ЦК України, ані розяснення постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України(про правовий режим самочинного будівництва)», в пункті 2 якої перелічені можливі спори щодо самочинного будівництва, такого способу захисту не містять.

Відмовляючи в задоволенні цієї вимоги, суд враховує і зміст наказу № 42 заступника директора департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області № 42 від 08.05.2015 року про скасування реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації від 12.12.2014 року № ЗП142143440345, яка зареєстрована на обєкт будівництва : «Будівництво житлового будинку, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Молочна, 30, замовником якого є ОСОБА_4» та розпорядження про те, що цей обєкт слід вважати самочинним будівництвом (а. с. 99 т. 2).

Зазначені обставини виключають задоволення позову в цій частині.

Як випливає із змісту ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо самочинне будівництво порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Вирішуючи вимоги позову про знесення самочинного будинку, суд виходить з того, що за позовом власника рішення про застосування наслідків самочинного будівництва, які передбачені ч. 4 ст. 376 ЦК України, може бути ухвалено на підставі ст. 391 ЦК України в разі доведеності ним відповідно до вимог ч.3 ст. 10 ЦПК факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення перешкод в інший спосіб.

Таким чином, для застосування вказаного способу захисту необхідна констатація сукупності трьох передумов: самочинного будівництва, факту створення цим будівництвом перешкод у здійсненні потерпілим права користування та розпорядження своїм майном, а також неможливості в інший спосіб усунути ці порушення.

Аналізуючи обставини справи, суд може констатувати наявність лише однієї з названих обставин, а саме: самочинного будівництва.

Що стосується перешкод для позивачів з боку цього будівництва, суд не може погодитися з доводами позивачів про те, що воно перебуває у прямому причинному звязку з деформацією їхнього будинку.

Наводячи ці доводи, позивачі посилаються на зміст висновку про причини деформації житлового будинку № 28-в по вул. Молочній в м. Запоріжжі і на висновок призначеної судом будівельно-технічної експертизи.

Разом з тим, ці дослідження не містять беззаперечних висновків про те, що причиною руйнування будинку позивачів є самовільний будинок, зведений відповідачем.

Із змісту обох досліджень випливає, що самочинний будинок є однією з причин порушення природного водовідведення поверхневих вод з ділянки під будинком № 28-в по вул. Молочній, що спричиняє просадку грунту під будинком № 28-в, а це явище, в свою чергу, впливає на руйнування будинку.

При цьому як в одному, так і в іншому дослідженнях зазначені й інші ймовірні причини просадки грунту: відсутність конструктивних протипросадочних заходів і відсутність спеціальної підготовки (ущільнення) основи будинку № 28-в (а. с. 32 т.1), замочування грунтів внаслідок збільшення планувальної відмітки території земельної ділянки між житловим будинком літ. К-2 і огорожею земельної ділянки з боку будинку № 28-в, зведення цегляної стіни вздовж огорожі земельної ділянки з боку будинку № 28-в, відсутність водостічної системи з відводу атмосферних опадів з даху житлового будинку № 28-в по вул. Молочній за межі ділянки (а. с. 164-166 т. 1).

У звязку з викладеним у суду немає підстав для беззаперечного висновку про негативний вплив самочинного будівництва на стан будинку позивачів, а відповідно і для ухвалення рішення про його знесення, яке відповідно до розяснень в пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Враховуючи, що однією з передумов руйнування будинку № 28-в по вул. Молочній в м. Запоріжжі є води, що накопичуються в районі кута будинку внаслідок порушення їх природного водовідведення, суд погоджується з тим, що адекватною альтернативою вимозі про знесення будинку є захист права позивачів шляхом облаштування погодженої у встановленому порядку системи водовідведення.

Вирішуючи вимогу про знесення цегляної стіни, влаштованої відповідачем вздовж паркану з боку земельної ділянки під будинком № 28-в, суд виходить з встановлених судом при зясуванні обставин справи геологічних і інженерних особливостей місцевості, на якій розташовані будинки № 28-в і № 30 по вул. Молочній, яка характеризується наявністю просідаючих грунтів і природним уклоном, за умови якого стік поверхневих вод відбувається з боку будинку № 28-в в бік будинку № 30, а на територію під будинком № 28-в води стікають з боку ділянки під будинком № 28-б (а. с. 33 т. 1).

Ураховуючи ці особливості місцевості, суд доходить висновку, що саме з метою перешкоджання вільному стоку поверхневих вод в смузі їх природного відведення відповідачем і був зведений фундамент з цегляною стіною в одну-дві цегли висотою на протязі паркану вздовж земельної ділянки з боку будинку № 28-в по вул. Молочній, і так як наявність цієї стіни суперечить вимогам п. 3.2 ДБН В.1.1-5-2000 «Будинки і споруди на підроблюваних і просідаючих грунтах. ОСОБА_6 Будинки і споруди на просідаючих грунтах» і перебуває у причинному звязку з просіданням грунту, вважає за можливе захистити право позивачів в цій частині в обраний ними спосіб і зобовязати відповідача знести фундамент з цегляною стіною вздовж паркану.

Задовольняючи цю вимогу, суд також виходить з того, що хоча представник відповідача в письмових запереченнях від 23.03.2015 року і висловила наміри про реалізацію проекту ПП «Дім» з благоустрою території, що забезпечить відвід води з кута будинку № 28-в (а. с. 214-217, 222-226 т. 1), проте відповідні заходи до теперішнього часу не вчинені, тому суд вважає застосування цієї міри такою, що сприятиме захисту прав позивачів до облаштування системи водовідведення.

При розвязанні цієї вимоги суд відкидає твердження представника відповідача про те, що цегляна стіна є фрагментом фундаменту зруйнованого сараю, що знаходиться на земельній ділянці під будинком № 28-в, оскільки встановлені як висновком про причини деформації житлового будинку № 28-в, так і висновком судової будівельно-технічної експертизи обставини свідчать на користь того, що ця стіна розташована на земельній ділянці під будинком № 30 вздовж паркану з боку будинку № 28-в.

Вимога про знищення, або засипання, вбиральні є необґрунтованою, оскільки суду не надано доказів як про існування цього обєкта, так і про його перешкоджання в реалізації позивачами права власності; згадування цього обєкту не містить і технічна документація з докладним описанням обєктів нерухомого майна на території земельної ділянки під будинком № 30 по вул. Молочній в м. Запоріжжі (а. с.182-187 т. 1).

Вимоги про відшкодування збитків і моральної шкоди позивачі спрямовують в русло деліктних правовідносин, що регулюють відшкодування шкоди, підстави для настання відповідальності за яку встановлені ст. 1166 ЦК України.

Не вбачаючи в поведінці відповідача ознак винної протиправної поведінки, що зумовила настання шкоди для позивачів, суд не вбачає підстав для ухвалення рішення на користь цих вимог.

З описаних міркувань виходить суд і при вирішенні вимоги про стягнення моральної шкоди.

Хоча позивачі і не висувають позовних вимог у звязку з твердженнями про незаконне облаштування будинку газо-, електро-, водопостачанням, проте в інтересах правильного встановлення обставин справи суд перевірив ці доводи і знаходить їх неспроможними, оскільки з наданих відповідачем фактичних даних випливає, що отримання цих послуг здійснюється ним у відповідності до закону (а. с. 115-125 т. 1).

Керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 376, 391, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст.10, 11, 59, 79, 88, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_4 знести фундамент з цегляною стіною вздовж паркану на межі земельної ділянки під будинком № 30 по вул. Молочній в м. Запоріжжі з боку будинку № 28-в по вул. Молочній в м. Запоріжжі.

Решту вимог залишити без задоволення

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі в суд першої інстанції заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги впродовж строку, встановленого для подачі заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Щаслива