Рішення № 58567604, 16.06.2016, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

16 червня 2016 рокуСправа № 322/184/16

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: Кредитної спілки «Запоріжжя»

до: ОСОБА_5;

ОСОБА_4

про: стягнення заборгованості за кредитним договором № 1651 від 16 лютого 2015 року,

та

за зустрічним позовом: ОСОБА_5

до: Кредитної спілки «Запоріжжя»

про: розірвання кредитного договору № 1651 від 16 лютого 2015 року та повернення суми кредиту.

24 лютого 2016 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просив суд: стягнути солідарно з боржника ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_4 на користь КС «Запоріжжя» суму боргу у розмірі 13 776,63 грн., у тому числі заборгованість за кредитним договором разом зі штрафом 12 398,63 грн.; судовий збір у сумі 1378,00 грн.

Позовні вимоги уточнялися позивачем неодноразово. В останній заяві від 24.05.2016 № 111, отриманій судом 25.05.2016 позивач просив стягнути солідарно з боржника ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_4 на користь КС «Запоріжжя» суму боргу у розмірі 12 922,75 грн., у тому числі: суму кредиту в розмірі 4 682,67 грн., суму процентів за користування кредитом у розмірі 4025,68 грн., суму штрафу в розмірі 4 214,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

16.02.2015 між Кредитною спілкою «Запоріжжя» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 1651 від 16 лютого 2015 року, відповідно до якого кредитна спілка надала їй кредит в розмірі 5000,00 грн.

Кредит був виданий під поруку ОСОБА_4 (договір поруки № 1651/П1 від 16.02.2015), згідно з п. 3.2. якого боржник і поручитель зобовязались нести солідарну відповідальність перед кредитною спілкою «Запоріжжя» в повному обсязі за зобовязаннями боржника, а також щомісячно вести контроль по виконанню зобовязань боржником перед кредитною спілкою (п.3.5. договору поруки).

Протягом часу дії договору до 17 вересня 2015 боржником було зроблено декілька платежів у рахунок погашення кредиту та сплати процентів, але з порушенням графіка та не в повному обсязі. За цей час сплачена сума основного боргу становить 317,33 грн.

У звязку з невиконанням відповідачем п. 2.1. Договору кредиту № 1651 від 16.02.2015 у нього утворилась заборгованість по кредиту та процентам. Кредитна спілка неодноразово зверталась до боржника та поручителя особисто, по телефону, та листами-попередженнями з вимогою погасити заборгованість за кредитом, але відповідачі від спілкування ухилялись, оплати у погашення боргу не здійснювали.

Станом на 31 травня 2016 року заборгованість ОСОБА_5 по договору кредиту № 1651 від 16.02.2015 становить 12 922,75 грн.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 6, 257, 525, 526, 530, 543, 553, 554, 612, 625, 629, 1048, 1054 ЦК України позивач просив задовольнити заявлені вимоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю.

18.05.2016 відповідач ОСОБА_5 предявила зустрічний позов до кредитної спілки «Запоріжжя», в якому просила:

- визнати неправомірним підвищення процентної ставки з 73% до 75% за договором № 1651 від 16.02.2016, укладеним Кредитною спілкою «Запоріжжя» та ОСОБА_5;

- розірвати договір № 1651 від 16.02.2016, укладений Кредитною спілкою «Запоріжжя» та ОСОБА_5 з 16.03.2015;

- внаслідок розірвання договору № 1651 від 16.02.2016, укладеного Кредитною спілкою «Запоріжжя» та ОСОБА_5, повернути суму кредиту, за вирахуванням сплачених грошових коштів, а саме кредит в розмірі 2 295,00 грн.

В обґрунтування зустрічного позову, відповідач зазначив наступне.

Згідно з п. 1.4 Договору кредиту № 1651 від 16.02.2015, який є основним договором за первісним позовом, плата за користування кредиту (проценти) є фіксованою та становить 0,2% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кількість днів у році приймається за 365.

365:0,2% = 73% річних. Тобто, процентна ставка за даним договором, згідно п. 1.4 Договору, становить 73% річних.

Натомість, позивач в порушення зазначеного пункту договору, на думку відповідача, в односторонньому порядку збільшив процентну ставку з 73% на 75%. В розрахунку заборгованості, який доданий до позову позичальником, процентну ставку зазначено в розмірі 75%.

Підвищення процентної ставки в односторонньому порядку, без письмового повідомлення позичальника, є порушенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 3 ст. 1056-1 ЦК України.

На думку відповідача, оскільки позивач незаконно підвищив процентну ставку з першого місяця погашення кредиту, відповідачі мають повернути основну суму кредиту без врахування процентної ставки взагалі.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 610, 611, 615, 1056-1 ЦК України, відповідач ОСОБА_5 просила задовольнити зустрічний позов та відмовити в задоволенні первісного позову.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні не визнав первісний позов та просив відмовити позивачу в задоволенні його вимог.

У судовому засіданні 16.06.2016 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та зясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

16 лютого 2015 року між кредитною спілкою «Запоріжжя» та ОСОБА_5 (позичальник) було укладено договір кредиту № 1651, відповідно до якого:

- спілка зобовязується надати позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобовязується повернути його спілці відповідно до умов, передбачених цим договором (п. 1.1);

- строк дії договору становить 12 місяців, з 16.02.2015 по 16.02.2016 і діє до повного виконання зобовязань позичальником, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 1.3);

- плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою та становить 0,2% від суми залишку кредиту, за кожний день користування кредитом, що складає 75% річних. Нарахування процентів здійснюється з урахуванням числа днів у календарному році (вихідних, святкових та неробочих днів включно). Кількість днів у році приймається за 365 (п. 1.4);

- у разі прострочення позичальником строків сплати, передбачених графіком розрахунків згідно з п. 2.1 цього Договору, або у випадку виникнення відповідно до умов даного договору зобовязання позичальника достроково повернути кредит, розмір процентів за користування кредитом становить 120% річних з наступного за днем сплати по кредиту дня і діє до повного погашення позичальником простроченої заборгованості по кредиту (якщо інше не буде встановлено рішенням кредитного комітету) (п. 1.5);

- погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється згідно з графіком розрахунків (п. 2.1);

- погашення кредиту, процентів та штрафу (за наявності) відбувається в такому порядку: в першу чергу сплаті підлягає штраф, в другу чергу проценти за користування кредитом, а в третю чергу сума кредиту (п. 2.2);

- у разі своєчасного ненадходження (прострочення), повністю або частково, планового платежу, встановленого графіком розрахунків, позичальник вважається таким, що прострочив, та зобовязаний сплатити суму боргу (яка включає сплату кредиту та проценти). Після прийняття спілкою рішення про стягнення процентів за користування кредитом та суми кредиту в судовому порядку внаслідок невиконання позичальником зобовязань, встановлених п. 2.6, до позичальника застосовується штраф у розмірі 90% від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття спілкою рішення про стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку ( п. 5.3).

Також 16 лютого 2015 року між кредитною спілкою «Запоріжжя» (кредитор), ОСОБА_4 (поручитель) та ОСОБА_5 (боржник) було укладено договір поруки № 1651/П1, відповідно до якого:

- поручитель бере на себе обовязок відповідати за зобовязаннями боржника (а також за будь-якого іншого боржника (правонаступника) у випадку переведення боргу на іншу особу або у випадку смерті боржника), що випливають із договору кредиту № 1651 від 16 лютого 2015 року між кредитором та боржником (п. 2.1);

- відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобовязання згідно з договором кредиту (п. 3.1);

- боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 3.2);

- порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобовязання, забезпеченого цією порукою, не предявить вимоги або позову до поручителя, а також в інших випадках, передбачених законом (п. 4.1).

Відповідач ОСОБА_5 отримала кредит за Договором кредиту від 16.02.2015 № 1651 в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 16.02.2015.

Проте, в порушення графіку розрахунків, передбаченого п. 2.1 договору кредиту від 16.02.2015 № 1651, ОСОБА_5 своєчасно не повернула суму кредиту, сплативши лише 317,33 грн. суми кредиту та 2 887,67 грн. процентів, внаслідок чого станом на 31.05.2016 розмір заборгованості за цим договором становить 8 708,35 грн., з яких: 4 025,68 грн. несплачені проценти; 4 682,67 грн. заборгованість за кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом станом на 31.05.2016.

Розмір штрафу, передбаченого п. 5.3 договору кредиту від 16.02.2015 № 1651 становить: 4 682,67*90% = 4 214,40 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення первісного позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поруки.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених положень чинного законодавства та зважаючи на відсутність у справі будь-яких доказів, які б спростовували вимоги позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову в повному обсязі.

Водночас, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, з огляду на таке.

За правилами частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження відповідача про односторонню зміну позивачем процентів за договором кредиту № 1651 від 16 лютого 2015 року з 73% на 75% є безпідставним та таким, що не відповідає вищенаведеним обставинам справи, оскільки з графіку розрахунків, передбаченого пунктом 2.1 цього договору, випливає, що проценти були обчислені сторонами договору під час його укладання, виходячи саме зі ставки 75% річних.

Таким чином, обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування зустрічного позову, не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду справи, у звязку з чим суд визнає зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

До позовної заяви додано платіжне доручення від 18.02.2016 № 84, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1378,00 грн., а також платіжне доручення № 212 від 24.05.2016, яким підтверджуються понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 800,00 грн., отже відповідні суми судових витрат підлягають стягненню на його користь з відповідачів.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов Кредитної спілки «Запоріжжя» до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки «Запоріжжя» заборгованість за договором кредиту № 1651 від 16 лютого 2015 року станом на 31 травня 2016 року в розмірі 12 922,75 грн. (дванадцять тисяч девятсот двадцять дві гривні 75 коп.), а саме: сума кредиту 4 682,67 грн.; проценти за користування кредитом 4 025,68 грн.; штраф 4 214,40 грн.

3. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Кредитної спілки «Запоріжжя» відмовити повністю.

4. Стягнути з солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки «Запоріжжя» судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя С.С. Гасанбеков