Рішення № 58566775, 21.06.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3263/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 червня 2016 року Ужгородський міськрайонний суд

Закарпатської області

в складі: головуючого судді Семерак І.О.

при секретарі Віраг Е.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції, про припинення розшуку автомобіля, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що постановою державного виконавцяМВ ДВС Ужгородського МРУЮ у ході примусового виконання виконавчого листа про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, 15.08.2014 року було накладено арешт на його майно та заборону його відчуження, в тому числі на автомобіль марки ВАЗ 2103 легковий седан В, бежевого кольору, 1974 року випуску, кузов № НОМЕР_1, ДНЗ Е58040С, та автомобіль марки «ВАЗ 210994 20» легковий седан В, червоного кольору, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_2, ДНЗ А03874АМ.

У звязку з відсутністю відомостей про місцезнаходження вказаних автомобілів постановою державного виконавця від 23.09.2014 року вказані автомобілі оголошено в розшук.

У зв'язку із відсутністю заборгованості із сплати аліментів та відсутності підстав для накладення арешту майна, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29.01.2016 року знято арешт з його майна та заборону його відчуження, що були накладені вищевказаною постановою від 15.08.2014 року. Однак, підчас здійснення процедури зняття арешту, позивачу стало відомо, що залишаються не скасованими накладені постановою державного виконавця від 23.09.2014 року розшук вищевказаних автомобілів.

22.03.2016 року він звернувся до МВ ДВС Ужгородського МРУЮ із заявою про припинення розшуку автомобілів, проте йому було відмовлено, оскільки законодавством не передбачено право державного виконавця виносити постанову про зняття розшуку майна боржника, і рекомендовано звернутися до суду.

У звязку з цим, просить припинити розшук належних йому вищевказаних автомобілів, що був оголошений постановою державного виконавця від 23.09.2014 року.

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, не повідомив суд про причини неявки, а тому, в порядку ч.4 ст. 169 ЦПК України, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Представник третьої особи - МВ ДВС Ужгородського МРУЮ в судове засідання не зявився, однак від нього надійшло до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності в якій проти задоволення позову не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2014 року державним виконавцем МВ ДВС Ужгородського МРУЮ ОСОБА_4 було відкрито виконавче провадження №44212396 з примусового виконання виконавчого листа №712/17986/12, виданого 06.06.2013 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. на кожну дитину, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,починаючи з 01.10.2012 року і до досягнення дітьми повноліття.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2014 року державним виконавцем МВ ДВС Ужгородського МРУЮ ОСОБА_4, в ході здійснення вищевказаного виконавчого провадження, було винесено постанову, якою накладеноарешт на все майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

Також в ході здійснення вищевказаного виконавчого провадження, постановою старшого державного виконавця Василець І.І. від 23.09.2014 року оголошено розшук майна, що належить боржнику ОСОБА_1, а саме: автомобіля марки ВАЗ 2103 легковий седан В, бежевого кольору, 1974 року випуску, кузов № НОМЕР_1, ДНЗ Е58040С, та автомобіля марки «ВАЗ 210994 20» легковий седан В, червоного кольору, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_2, ДНЗ А03874АМ.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29.01.2016 року знято арешт з майна ОСОБА_1 та заборону його відчуження накладеного вищевказаною постановою державного виконавця від 15.08.2014 року, У зв'язку із відсутністю заборгованості із сплати аліментів.

У силу ч.3 ст.61 ЦПК України вказані обставини, що встановлені судовим рішенням, не підлягають доказуванню.

Однак, як встановлено судом, залишаються не скасованими накладені вищевказаною постановою державного виконавця від 23.09.2014 року розшуки вищевказаних автомобілів.

22.03.2016 року позивач звернувся до МВ ДВС Ужгородського МРУЮ із заявою про припинення розшуку автомобілів, проте йому листом №07-54/8163 від 22.04.2016 року було відмовлено, посилаючись на те, що чинним законодавством України не передбачено право державного виконавця виносити постанову про зняття розшуку майна боржника.

Відповідно до вимог ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які, зокрема, означають можливість належним чином використовувати річ для своїх потреб за її призначенням.

Право власності згідно із ч.1 ст.321 ЦК України є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається з листа МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 03.06.2016 року №14-44212396/16, станом на 01.06.2016 року заборгованість ОСОБА_1 по аліментах відсутня.

Таким чином судом встановлено, що відсутні підстави для розшуку вказаних автомобілів позивача. Наявність же на даний час розшуку вказаних автомобілів, що належать позивачу, обмежує його законні права, як власника майна, щодо вільного ним розпорядження.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що є обґрунтованими та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 5, 14, 60, 61, 88, 208, 209, 226, 227, 233, 294 ЦПК України, суд ,-

Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції, про припинення розшуку автомобіля. задовольнити.

Припинити розшук майна ОСОБА_1, оголошеного постановою старшого державного виконавця МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 від 23.09.2014 року, а саме: автомобіля марки ВАЗ 2103 легковий седан В, бежевого кольору, 1974 року випуску, кузов № BAЗ21030128277, ДНЗ Е58040С, та автомобіля марки ВАЗ 210994 20 легковий седан В, червоного кольору, 2008 року випуску, кузов №Y6D21099480060492, ДНЗ А03874АМ.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Ужгородського міськрайонного суду протягом десяти днів з моменту отримання рішення відповідачем.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги, передбачених ст. 294 ЦПК України.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5