Постанова № 58566749, 17.06.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/933/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2016 р. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Сарай А.І.

при секретарі Струтинська Н.Ю.

з участю позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області про приведення у відповідність до постанови Ужгородського міськрайонного суду від 29.08.2014 р. по справі № 308/5349/14-а рішення виконавчого комітету Чопської міської ради за № 116 від 23.07.2015 р. та зобов'язати Чопську міську раду надати житло ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про прокуратуру», п. 10 ч. 1 ст. 45 Житлового кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області про приведення у відповідність до постанови Ужгородського міськрайонного суду від 29.08.2014 р. по справі № 308/5349/14-а рішення виконавчого комітету Чопської міської ради за № 116 від 23.07.2015 р. та зобов'язати Чопську міську раду надати житло ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про прокуратуру», п. 10 ч. 1 ст. 45 Житлового кодексу України.

Позов мотивує тим, що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 29.08.2014 р. (по справі № 308/5349/14-а) було задоволено повністю її позов, яким визнано незаконним рішення виконкому Чопської міської ради № 16 від 20.02.2014 р. «Про житлові питання» (пункт 1.6) в частині, що стосується зняття ОСОБА_1, мешканки гуртожитку у АДРЕСА_1 та членів її сім'ї з першочергового житлового обліку та вказано про надання ОСОБА_1 житла, відповідно до ст.ст. 47, 50 Житлового Кодексу України та ст. 49 Закону України «Про прокуратуру».

15.02.2015 р. нею рекомендованим листом у Чопську міську раду для виконання було надіслано постанову Ужгородського міськрайонного суду від 29.08.2014 р., ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 р. та виконавчий лист Ужгородського міськрайонного суду від 15.01.2015 р. по адміністративній справі № 308/5349/14-а.

Після 15.02.2015 р. нею неодноразово направлялися листи у Чопську міську раду щодо повідомлення її про результати виконання вказаної постанови суду та виконавчого листа.

Однак, Чопська міська рада впродовж декількох місяців відмовлялася виконувати постанову суду та направляла їй формальні відписки, які не вказували про її наміри виконувати дане рішення суду, та усно пояснювали їй те, що їх не зобов'язано вищевказаною постановою суду надавати їй житло.

Через незаконне зняття її з першочергової черги на житло, вона втратила 18 місяців перебування на такій черзі.

03.08.2015 р. нею отримано поштовий лист з новим рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області № 116 від 23.07.2015 р., яке посилається на нібито виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду від 29.08.2014 р. (по справі № 308/5349/14-а), де у п. 1 вирішено визнати незаконним рішення виконавчого комітету Чопської ради Закарпатської області № 116 від 20.02.2014 р. про зняття ОСОБА_1 (мешканки гуртожитку у АДРЕСА_1) та членів її сім'ї, з обліку осіб, які потребували поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Чопської міської ради. Другим пунктом даного рішення виконкому її та членів її сім'ї поновлено на черзі у першочерговому списку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Чопської міської ради під № 12. На вказане засідання Чопського міськвиконкому її запрошено не було та не було повідомлено про його призначення.

Вважає, що рішення виконавчого комітету Чопської міської ради № 116 від 23.07.2015 р. є незаконним та таким, що винесено з порушенням законодавства України, ст.ст. 21, 22, 24, 40 Конституції України, ст.ст. 6, 8, 255 КАС України.

Дане рішення виконавчого комітету Чопської міської ради не відповідає постанові Ужгородського міськрайонного суду від 29.08.2014 р. (по справі № 308/5349/14-а), оскільки даною постановою суд визнає незаконним рішення виконкому Чопської міської ради № 16 від 20.02.2014 р. «Про житлові питання» (пункт 1.6) в частині, що стосується зняття ОСОБА_1, мешканки гуртожитку у АДРЕСА_1 та членів її сім'ї першочергового житлового обліку та постановляє надання ОСОБА_1 житла, відповідно до ст. ст. 47, 50 Житлового Кодексу України та ст. 49 Закону України «Про прокуратуру». Щодо поновлення її на першочерговій черзі на житло під № 12, в даній постанові суду не йдеться.

З урахуванням наведеного позивачка просить суд:

зобов'язати Чопську міську раду рішення виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області № 116 від 20.02.2014 р. «Про житлові питання» в частині поновлення її - ОСОБА_1 (мешканки гуртожитку у АДРЕСА_1) та членів її сім'ї у першочерговому списку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Чопської міської ради під № 12 привести у відповідність до постанови Ужгородського міськрайонного суду від 29.08.2014 р. по справі № 308/5349/14-а;

зобов'язати Чопську міську раду в першочерговому порядку надати житло ОСОБА_1 (мешканки гуртожитку у АДРЕСА_1), відповідно до ст.ст. 45 Житлового Кодексу України, ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» та постанови Ужгородського міськрайонного суду від 29.08.2014 р. по справі № 308/5349/14-а.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала посилаючись на викладені в позовній заяві обставини і просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, так як подав клопотання відповідного до якого просив перенести судове засідання даної справи на іншу дату та надати можливість висловити свою думку щодо поданого позову.

Відповідно до поданих до суду письмових заперечень на адміністративний позов представник відповідача просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити з тих підстав, що вимоги позивачки в частині зобов'язання відповідача привести рішення у відповідність до постанови суду не можуть розглядатися в порядку позовного провадження. Провадження у справі у частині розгляду вимог про надання позивачці житла відповідно до ст. 45 ЖК України, ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» підлягає закриттю та Чопська міська рада не є належним відповідачем по справі. Між сторонами відсутній публічно-правовий спір з приводу приведення рішення виконавчого комітету Чопської міської ради «Про житлові питання» у відповідність до постанови Ужгородського міськрайонного суду від 29.08.2014 р. по справі № 308/5349/14-а та вимога позивачки про надання їй житла без дотримання встановленої черговості не ґрунтується на нормах закону.

На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області від 20 лютого 2014 року № 16 «Про житлові питання» вирішено зняти з обліку ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) та членів її сім'ї, які потребували поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Чопської міської ради (п. 1.6) (а.с. 12).

У квітні 2014 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Чопської міської ради про визнання незаконним рішенням виконавчого комітету, в якому просила: винести рішення про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області № 16 від 20.02.2014 р. «Про житлові питання» про зняття її ОСОБА_1 (мешканки гуртожитку у АДРЕСА_1) та членів її сім'ї, з обліку осіб, які потребували поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Чопської міської ради та надання житла для неї та членів її сім'ї, відповідно до ст.ст. 47, 50 Житлового кодексу України, ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 13-17).

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 серпня 2014 року в справі № 308/5348/14-а вказаний позов ОСОБА_1 задоволено та згідно резолютивної частини даного рішення судом постановлено: визнати незаконним рішення ВК Чопської міської Закарпатської області № 16 від 20.02.2014 р. «Про житлові питання» (пункт 1.6) в частині, що стосується зняття ОСОБА_1 (мешканка гуртожитку АДРЕСА_1) та членів її сім'ї, з обліку осіб, які потребували поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Чопської міської ради та надання житла, згідно ст. 47, 50 Житлового кодексу України, ст. 49 ЗУ «Про прокуратуру» (а.с. 18-20).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Чопської міської ради на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 серпня 2014 року в справі № 308/5348/14-а (а.с. 22, 23).

Зазначена постанова від 29 серпня 2014 року в справі № 308/5348/14-а набрала законної сили 25 листопада 2014 року та на її виконання 15 січня 2015 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист (а.с. 24).

У лютому 2015 року позивачка ОСОБА_1 надіслала на ім'я Чопського міського голови заяву в якій просила прийняти на виконання виконавчий лист Ужгородського міськрайонного суду від 15 січня 2015 року по справі № 308/5349/14-а та повідомити її письмово про результати його виконання. До даної заяви в якості додатків долучила виконавчий лист по справі № 308/5349/14-а, копію постанови Ужгородського міськрайонного суду від 29 серпня 2014 року та копію ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року (а.с. 25).

У березні 2015 року позивачка повторно надіслала на ім'я Чопського міського голови заяву в якій вказала, що станом на 30 березня 2015 року нею так і не отримано відповіді про скасування вищевказаного рішення виконкому Чопської міської ради та надання їй житлового приміщення (а.с. 26).

Листом відповідача від 20 травня 2015 року на заяву позивачки від 20 квітня 2015 року повідомлено, що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 29 серпня 2014 року по справі № 308/5349/14-а визнано незаконним рішення виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області № 16 від 20 лютого 2014 року «Про житлові питання» (п. 1.6) в частині, що стосується зняття ОСОБА_1 та членів її сім'ї з обліку осіб, які потребували поліпшення житлових при виконавчому комітеті Чопської міської ради. Відповідачем також зазначено, що позивачка вважається такою, що ніколи не була знята з обліку осіб, які потребували поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Чопської міської ради і у зв'язку з вищевикладеним, з урахуванням строків, визначених ЗУ «Про доступ до публічної інформації» щодо оприлюднення проектів рішень, на засіданні виконавчого комітету Чопської ради буде розглянуто питання про поновлення позивачки в списках осіб, які потребували поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Чопської міської ради (а.с. 27).

Іншим листом відповідача від 25 травня 2015 року на заяву позивачки від 12 травня 2015 року повідомлено, що у зв'язку з тим, що виконавчий лист Ужгородського міськрайонного суду від 29 серпня 2014 року по справі № 308/5349/14-а є виконаним, позивачка вважається такою, що ніколи не була знята з обліку осіб, які потребували поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Чопської міської ради, проте, при вивченні її житлової справи було встановлено, що деякі документи потребують оновлення, у зв'язку з цим їй було запропоновано надати перелік необхідних документів (а.с. 28).

Листом відповідача від 28 серпня 2015 року на адресу позивачки направлено витяг з рішення виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області від 23 липня 2015 року № 116 «Про житлові питання» (а.с. 29).

З витягу із рішення виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області від 23 липня 2015 року № 116 «Про житлові питання» вбачається, що відповідно до ст.ст. 15, 36 Житлового кодексу Української РСР, ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, на реалізацію постанови Ужгородського міськрайонного суду від 29 серпня 2014 року по адміністративній справі № 308/5349/14-а, заяву ОСОБА_1 від 23.02.2015 р. та беручи до уваги протокол комісії з житлових питань виконавчого комітету Чопської міської ради від 20.05.2015 р. № 8, виконавчий комітет Чопської міської ради вирішив: скасувати пп. 1.6 п. 1 рішення виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області № 16 від 20.02.2014 р. «Про житлові питання» в частині, що стосується зняття ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_1 та членів її сім'ї з обліку осіб, які потребували поліпшення житлових умов виконавчому комітеті Чопської міської ради (п. 1); поновити ОСОБА_1, мешканку АДРЕСА_1 та членів її сім'ї у першочерговому списку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при виконавчому комітеті Чопської міської ради за № 12 та в загальному списку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при виконавчому комітеті Чопської міської ради за № 33 з 13.06.2002 р. (п. 2) (а.с. 30).

У жовтні 2015 року позивачка надіслала на ім'я Чопського міського голови повторну заяву в якій зазначила, що станом на 20 жовтня 2015 року нею так і не отримано відповідного рішення виконавчого комітету Чопської міської ради про надання їй житлового приміщення, як зазначено у рішенні суду та виконавчому листі. Вказала, що рішення виконавчого комітету Чопської міської ради № 116 від 23 липня 2015 року - не є виконанням рішення суду, оскільки в постанові суду зазначено не про поновлення її на черзі, а про надання їй житла (а.с. 31).

Листом відповідача від 13 листопада 2015 року на заяву позивачки від 02 листопада 2015 року повідомлено, що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 29 серпня 2014 року по справі № 308/5349/14-а визнано незаконним рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради № 16 від 20 лютого 2014 року «Про житлові питання» (п. 1.6) в частині, що стосується зняття ОСОБА_1 та членів її сім'ї з обліку осіб, які потребували поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Чопської міської ради. На реалізацію даної постанови рішення виконавчого комітету Чопської міської ради від 23 липня 2015 року № 116 було скасовано (п. 1.6) в частині, що стосується зняття ОСОБА_1 та членів її сім'ї з обліку осіб, які потребували поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Чопської міської ради, поновлено ОСОБА_1 та членів її сім'ї у першочерговому списку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Чопської міської ради за № 12 та в загальному списку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при виконавчому Чопської міської ради за № 33 з 13.06.2002 р. Тобто, постанова Ужгородського міськрайонного суду була виконана у повній мірі, відновлено становище ОСОБА_1, яке існувало до зняття її та членів її сім'ї з обліку осіб, які потребували поліпшення житлових при виконавчому комітеті Чопської міської ради. Перебування на житловому обліку не передбачає негайне надання житла. Житло особам, які перебувають на житловому обліку, надається в порядку черговості відповідно до номеру у черзі та за наявності вільного житлового фонду в комунальній власності міста. Зазначено, що в першочерговому списку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Чопської міської ради ОСОБА_1 перебуває під № 12, тобто надання їй житла буде надаватися в порядку черговості, також інформовано, що станом на 13.11.2015 р. вільного житла в розпорядженні Чопської міської ради немає (а.с. 32).

Не погоджуючись із вказаним рішення відповідача від 23 липня 2015 року № 116, позивачка звернулася до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також перевірити вибраний спосіб захисту права.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту до правовідносин, що склалися між сторонами, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, набрання постановою суду законної сили породжує наступні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, постанова суду стає загальнообов'язковою, є незмінною та остаточною та може бути виконана примусово.

Як вбачається з матеріалів справи виконавчий лист, виданий 15 січня 2015 року Ужгородським міськрайонним судом на підставі постанови Ужгородського міськрайонного суду від 29 серпня 2014 року, позивачкою не пред'являвся до виконання в органи державної виконавчої служби.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, вчинення дій спрямованих на виконання рішень судів, в тому числі застосування заходів впливу в разі їх невиконання та/або неналежного виконання, є виключною компетенцією органів державної виконавчої служби, що виключає можливість задоволення позовних вимог щодо надання оцінки діям сторони виконавчого провадження - боржника в порядку судового розгляду.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання постанови суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчою листа.

Між тим, з постанови Ужгородського міськрайонного суду від 29 серпня 2014 року вбачається незрозумілість її резолютивної частини щодо надання житла для позивачки та членів її сім'ї згідно ст.ст. 47, 50 Житлового кодексу України та ст. 49 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КАС України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Суд зазначає, що за загальними нормами права, роз'яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Крім того, суд констатує, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості подати до суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення, заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, який встановлений ст. 267 КАС України.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачка під час звернення до суду за даним позовом обрала неправильний спосіб захисту порушеного права, а тому в задоволенні її позову слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 11, 128, 158-163, 170, 255 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області про приведення у відповідність до постанови Ужгородського міськрайонного суду від 29.08.2014 р. по справі № 308/5349/14-а рішення виконавчого комітету Чопської міської ради за № 116 від 23.07.2015 р. та зобов'язати Чопську міську раду надати житло ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про прокуратуру», п. 10 ч. 1 ст. 45 Житлового кодексу України - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови, протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Головуюча Сарай А.І.