Рішення № 58566405, 23.06.2016, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/22196/16-ц

Провадження № 2/242/686/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Пирогової Л.В., при секретарі Козаковій Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 05.05.2016 року звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він у періоди з 22.06.2010 року по 08.04.2016 року перебував з відповідачем у трудових відносинах та був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Після звільнення відповідач заборгував йому заробітну плату за лютий, березень та квітень по 08.04.2016 року та вихідну допомогу у розмірі 13752,00 грн.. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, тому просив стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість по заробітній платі у розмірі 13752 грн. 00 коп., середній заробіток по день винесення рішення, моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн..

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не зявились, надали суду заяви про розгляд без їх участі, надали уточнені позовні вимоги, згідно яких просили стягнути з відповідача: заборгованість по заробітній платі за квітень 2016 року у розмірі 1646 грн. 70 коп., середній заробіток по день винесення рішення, моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн., оскільки відповідачем частково проведено розрахунок по заробітній платі, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно положень ст. 224 ЦПК України, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, згідно запису трудової книжки БТ-І №7810183, позивач у період з 22.06.2010 року по 08.04.2016 року перебував у трудових відносинах із ВП «шахта Україна» Д П «Селидіввугілля».

ОСОБА_1 звільнено 08.04.2016 року, про що свідчить відповідний запис трудової книжки БТ-І №7810183.

Згідно довідки №1-989, виданої 22.06.2016року ДП «Селидіввугілля» заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за квітень 2016 року складає 1646,70 грн..

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 60 ч. 2 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги довідку №1-989, видану 22.06.2016року ДП «Селидіввугілля», згідно якої заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за квітень 2016 року складає 1646,70 грн...

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає 1646,70 грн. та на час розгляду справи відповідачем зазначену суму заборгованості не сплачено.

Згідно вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обовязок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від звернення працівника. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Судом встановлено, що при звільненні позивача, відповідач свій обовязок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені

норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік,

премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, що строк розрахунку передбачений ст. 116 КЗпП не настав, оскільки позивач не предявив вимоги та в останній день звільнення перебував у відпустці, тому, що позивач скористався своїм правом та звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості та відповідач в ході розгляду справи сплатив частину наявної перед позивачем заборгованості, таким чином суд дійшов висновку, що відповідач визнав заявлені позивачем вимоги.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на нестабільну роботу ДП «Селидіввугілля», оскільки це не виключає відповідальності роботодавця за своєчасність розрахунку зі звільненим працівником.

Інших належних та допустимих доказів того, що невиплата заробітної плати спричинена не з його вини, відповідачем не надано.

Відповідно до розяснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогоПостановою КМУ від 08.02.1995 за № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ДП «Селидіввугілля» середнього заробітку за затримку розрахунку на день фактичного розрахунку підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З наданих позивачем копії трудової книжки БТ-І №7810183, вбачається, що ОСОБА_1 звільнено 08.04.2016 року.

Згідно довідки №1-989, виданої 22.06.2016 року ДП «Селидіввугілля» на час розгляду справи повного розрахунку з позивачем не проведено та відповідач перед позивачем має заборгованість.

Згідно довідки №1-829, виданої ДП «Селидіввугілля» розмір середньоденного заробітку позивача складає 256,39 грн.

Враховуючи лист Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2016 році» від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 , кількість святкових та вихідних днів, кількість робочих днів позивача по день ухвалення рішення виходячи із зазначеного листа за квітень 2016 року складає 15 днів, за травень 2016 року 19 днів, за червень 2016 року - 17 днів.

За період починаючи з дати звільнення 08 квітня 2016 року по день ухвалення судового рішення 23.06.2016 року підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку, як передбаченост. 117 КЗпП України.

Кількість робочих днів за вказаний період складає 51 день, тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 13075,89 грн. з розрахунку 256 грн. 39 коп.(середньоденна заробітна плата) Х 51 (кількість робочих днів з часу звільнення по день винесення рішення).

Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_1 стягненню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 13075,89 грн.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди за затримку виплати належної заробітної плати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 5 зазначеної вище Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат не майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає, що неправомірними діями відповідача, які полягали у не проведенні розрахунку при звільненні, позивачу заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, що належить стягнути, суд враховує розмір заборгованості, а також те, що під час розгляду справи відповідачем було частково сплачено заборгованість, обґрунтування самої моральної шкоди та з чого позивач виходив визначаючи розмір компенсації.

Враховуючи викладене та виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи, суд вважає, що вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди підлягають задоволенню частково - у розмірі 500 грн.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Як встановлено п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно дост.88 ЦПК Україниз відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору за ставкою судового збору передбаченої Законом України «Про судовий збір» в редакції на час звернення позивача до суду, в сумі 551,20 грн. за вимоги майнового характеру та 551,20 грн. за вимоги немайнового характеру, що складає 1102,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3,15,88,209,212,214-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта Україна» (код ЄДРПОУ 33621573, юридична адреса: 85490, Донецька область, м. Селидове, с. Курахівка, вул. Октябрська, 15) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 1646 (одна тисяча шістсот сорок шість) грн. 70 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 13075 (тринадцять тисяч сімдесят пять) грн. 89 коп. та моральну шкоду у розмірі 500 (п,ятсот) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта Україна» на користь держави судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.В.Пирогова