Ухвала суду № 58564725, 24.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 131/1940/14-ц Провадження № 22-ц/772/2123/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 54Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Голота Л.О.,

суддів: Вавшка В.С., Іващука В.А.

при секретарі: Топольська В.О.,

з участю: позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Жорнище» та ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02.10.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Жорнище», за участю третьої особи ОСОБА_5 про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Жорнище» (далі - ПАТ «Жорнище») про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Вважаючи звільнення незаконним позивач просив скасувати рішення наглядової ради ПАТ «Жорнище», оформлене протоколомвід 14 серпня 2015 року № 25, поновити його на посаді директора ПАТ «Жорнище» та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, у відшкодування моральної шкоди стягнути 20 000 грн та судові витрати. ОСОБА_2 вважав своє звільнення незаконним, оскільки не допускав систематичного невиконання контракту та обов'язків директора підприємства, які були передбачені контрактом, розірвання контракту та звільнення відбулося з порушенням умов контракту та п. 8 ст. 36 КЗпП України. Моральна шкода, якої зазнав позивач полягає в глибоких психологічних переживаннях, які викликані безпідставним звільненням, порушенні нормальних ділових зв'язків та приниженні ділової та громадської репутації серед жителів с. Жорнище та Іллінецького району.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від02 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 звільненим з посади директора ПАТ «Жорнище» з 26 липня 2015 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Стягнуто з ПАТ «Жорнище» на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 44 493грн 16 коп. та судові витрати 4 800 грн, а всього 49 293 грн 16 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто із ПАТ «Жорнище» на користь держави судовий збір в розмірі 1 218 грн.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ «Жорнище» та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

У своїй скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції змінити: поновити його на посаді директора товариства та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.08.2014 року по 02.10.2015 року та моральну шкоду в сумі 20000 грн; в іншій частині рішення залишити без змін.

ПАТ « Жорнище» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_2 звільненим з посади директора з 26.07.2015 року на підставі п.2ч.1ст.36 КЗпП України, стягненні з ПАТ « Жорнище» на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу 44493 грн 16 коп та судових витрат. В іншій частині рішення залшити без змін.

Справа розглядалась судами різних інстанцій.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 20.04.2016 року касаційну скаргу представника ПАТ «Жорнище» задоволено часково та скасовано рішення апеляційного суду Вінницької області від 16.11.2015 року, а справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити, апеляційну скаргу відповідача заперечили.

Представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, у задоволенні апеляційної скарги позивача просив відмовити.

Третя особа в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02.10.2015 року частково відповідає цим вимогам.

Судом вірно встановлено, що 10 квітня 2013 року між позивачем та відповідачем ПАТ «Жорнище» було укладено трудовий договір - контракт, строк дії якого з 10 квітня 2013 року до 26 липня2015 року (а. с. 7-9).

Рішенням Наглядової ради ПАТ «Жорнище», яке оформлене протоколом від 14 серпня 2014 року № 25, вирішено припинити повноваження директора ПАТ «Жорнище» ОСОБА_2 та розірвати з ним контракт від10 квітня 2013 року (а. с. 11-12).

Наказом від 14 серпня 2014 року № 323 по ПАТ «Жорнище» ОСОБА_2 звільнено з посади директора ПАТ «Жорнище» на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України(а. с. 97).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що ні в наказі про звільнення від 14 серпня 2014 року № 323, ні в рішенні Наглядової ради ПАТ «Жорнище», яке оформлене протоколом від 14 серпня 2014 року № 25, не зазначено підстав для дострокового розірвання контракту, передбачених п. п. 6.2, 6.3 контракту, тому за відсутності визначення відповідачем підстав для дострокового розірвання контракту, суд не може дати оцінку його обґрунтованості, та дійшов висновку пронезаконність та безпідставність звільнення позивача.

Крім того, суд вважав, що Наглядова рада ПАТ «Жорнище», приймаючи рішення про припинення повноважень директора та розірвання з ним контракту, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки відповідно до п. п. 6.2, 6.3 контракту він може бути достроково розірваний лише за ініціативи вищого органу товариства, яким являються загальні збори товариства, наявність в Наглядової ради товариства повноважень обрання та припинення повноважень директора товариства, які визначені п. 6.23.10 статуту товариства не є тотожним поняттю дострокового розірвання контракту.

Вирішуючи питання щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі, суд першої інстанції вважав, що за відсутності згоди ПАТ «Жорнище» на продовження з ним трудових відносин, позивач не може бути поновлений на роботі, враховуючи те, що строк дії контракту закінчився, однак, враховуючи те, що звільнення відбулось безпідставно та незаконно позивача слід вважати звільненим з 26 липня 2015 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування рішення наглядової ради ПАТ «Жорнище», оформленого протоколом № 25 від 14 серпня2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що скасування цього рішення, жодним чином не може вплинути на поновлення порушених трудових прав позивача.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції відмовив з тих підстав, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували наявність моральних страждань, втрату нормальних життєвих зв'язків або необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя, внаслідок порушення його трудових прав.

Відповідно п. 4ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Висновок суду першої інстанції про те, що Наглядова рада товариства при прийнятті рішення про припинення повноважень директора та розірвання з ним контракту, вийшла за межі своїх повноважень є помилковим, оскільки дійшовши даного висновку судом не було надано належної правової оцінки положенням статуту товариства та не враховано, що органом акціонерного товариства до виключної компетенції якого належить обрання та припинення повноважень директора є наглядова рада товариства (п. 6.23.10 статуту), директор обирається та відкликається з посади наглядовою радою товариства (п. 6.36 статуту), не враховано, що статутом товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборівтовариства (п. 6.4 статуту).

Так, відповідно до ч. 5 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства» (далі - Закон) права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 цього Закону до виключної компетенції наглядової ради належить обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу.

Згідно із ч. 1 ст. 61 Закону повноваження голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) припиняються за рішенням наглядової ради, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 6.4 статуту визначено питання, що належать до виключної компетенції загальних зборів товариства (а. с. 104-105).

Відповідно до п. 6.23.10 статуту до виключної компетенції наглядовою ради товариства належить обрання та припинення повноважень директора(а. с. 110-111).

Згідно із п. 6.36. статуту директор обирається та відкликається з посади наглядовою радою товариства (а. с. 114).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що наглядова рада товариства мала повноваження на прийняття рішення про припинення повноважень директора та розірвання з ним контракту.

При дослідженні обставин, з якими відповідач пов»язував звільнення позивача, підстави звільнення та відповідність їх законові колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з протоколу № 25 засідання Наглядової ради ПАТ « Жорнище» від 14.08.2014 року, відповідно до п.6.23.10 Статуту ПАТ « Жорнище» та пунктів 6.2 та 6.3.3 контракту укладеного із директором товариства, підставами для припинення повноважень директора Товариства ОСОБА_2 та розірвання контракту було невиконання ним доручення, викладеного у протоколі № 23 від 29.05.2014 року щодо забезпечення неналежного виконання припису Держсільгоспінспекції у Вінницькій області. У звязку із зазначеним, вказано, що директором порушуються положення укладеного із ним контракту. При цьому зазначено, що вказане порушення є систематичним, адже директорові до цього також неодноразово вказувалось на необхідність виконання припису Держсільгоспінспекції у Вінницькій області. Так вказаними діями, директором вкотре порушено п.2.2.2 контракту. Відтак, має місце систематичне невиконання директором п.2.2.2 контракту. Крім того, вказано на систематичне невиконання директором п.2.2.4 контракту про щомісячне звітування перед Наглядовою радою Товариства про результати діяльності. Також вказано на систематичне невиконання директором п.2.2.5 контракту. / т.1 а.с. 11/

Так, однією з підстав, для розірвання контркту у протоколі № 25 було зазначено: систематичне невиконання припису, а відтак і систематичне невиконання п.2.2.2 контракту.

Відповідно п.2.2.2 Контракту директор зобовязаний серед іншого виконувати рішення Вищого органу товариства; виконувати рішення наглядової ради товариства та її комітетів,тощо.

З протоколу № 23 від 29.05.2014 року вбачається, що на засіданні Наглядової ради ПАТ «Жорнище» були прийняті рішення:

1. Доручити директору Товариства ОСОБА_2 до 29.06.2014 року забезпечити виконання вимог припису Держсільгоспінспекції у Вінницькій області щодо укладення та реєстрації відповідно до вимог законодавства України договорів оренди із власниками земельних ділянок, що використовуються Товариством для здійснення господарської діяльності.

2. Доручити директорові Товариства до 29.06.2014 року забезпечити укладення колективного договору із працівниками Товариства відповідно до вимог чинного законодавства України.

3.Вказано директору товариства та його заступнику на необхідність належного та своєчасного виконання доручень Наглядової ради Товариства. / т.1 а.с 85/

12.08.2014 року комісією у складі: голови Наглядової ради ОСОБА_5, члена Наглядової ради ОСОБА_6, заступника директора ОСОБА_7 складено акт про те, що 12.08.2014 року ОСОБА_2 відмовився надати письмові пояснення з приводу невиконання рішень протоколу наглядової ради № 23 від 29.05.2014 року . / т.1 а.с. 87/

У трудовому законодавстві під систематичністю невиконання обовязків працівником ( п.3 ст.40 КЗпП) допускається неодноразове, без поважних причин, навмисне невиконання (чи неналежне виконання) працівником, покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення. При цьому, як зазначено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 (далі ? Постанова ВСУ № 9), слід враховувати лише ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або внаслідок дострокового зняття (ст. 151 КЗпП), а також ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Доказів систематичного невиконання позивачем припису Держсільгоспінспекції у Вінницькій області від 01.06.2013 року відповідачем суду надано не було.

Як вбачається з протоколу № 21 від 22.04.2014 року на засіданні Наглядової ради директор ОСОБА_2 доповідав про дії вчиненні ним для виконання припису від 01.06.2013 року.

Доказів того, що існували інші приписи, які позивачем виконано не було суду не надавалось.

У судовому засіданні позивач пояснив, а відповідач не заперечив, що приписом від 01.06.2013 року на товариство було покладено обовязок продовжити договори оренди з орендодавцем, який у свою чергу відмовився від їх продовження.

Таким чином, з причин не залежних від відповідача рішення наглядової ради ухвалені протоколом № 23 не виконувались тривалий час, а не систематично.

Другою підставою для розірвання контракту було систематичне невиконання директором п.2.2.4 контракту про щомісячне звітування перед Наглядовою радою Товариства про результати діяльності.

Відповідно п.2.2.4 Контракту директор щомісячно, не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітнім подає наглядовій раді ПАТ « Жорнище» та Вищому органу товариства звіти про результати роботи за звітний період. Директор щомісячно зобов»язаний особисто звітувати перед наглядовою радою товариства про хід ліквідації заборгованості до бюджету, з виплатою заробітної плати, простроченої кредиторської та дебиторської заборгованості, у тому числі при проведенні експертно-імпортних операцій.

Згідно п.6.27 Статуту Товариства організаційною формою роботи наглядової ради є засідання, які скликаються за ініціативою голови наглядової ради або на вимогу члена наглядової ради, або на вимогу ревізійної комісії, директора, зовнішнього аудитора Товариства. Засідання наглядової ради проводяться за необхідністю, але не рідше одного разу на квартал. Рішення про проведення засідання наглядової ради приймається головою наглядової ради Товариства.

Таким чином, подання позивачем щомісячних звітів, про які відповідно до Статуту можливо звітувати лише на засіданнях наглядової ради не залежали від нього, так як рішення про проведення таких засідань приймається виключно головою Наглядової ради.

Крім того, відповідно протоколу № 21 від 22.04.2014 року на засіданні Наглядової ради першим питанням у порядку денному було: звіт директора про результати фінансово-господарської діяльності Товариства на поточну дату.

Як вбачається з листа керівництву про фактичні результати аудиторської перевірки фінансової звітності за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року ( загальна інформація) аудит був проведений на підставі вперше підготовленого повного пакету фінансової звітності за 2013 рік. / а.с. 133 т.1/

Таким чином, відповідач не довів та не зазначив за який саме період, місяці позивачем не було надано звіт та допущено порушення вимог контракту.

Третьою підставою для розірвання контракту було систематичне невиконання директором п.2.2.5 контракту.

Відповідно п.2.2.5 Контракту Директор подає на погодження наглядовій раді проект фінансового плану на наступний місяць, рік не пізніше ніж за один тиждень до кінця місяця.

Позивач стверджував, що оскільки подання такого плану письмово контракттом не передбачалось, він зазначав про нього усно на засіданнях наглядової ради.

У свою чергу відповідач не довів систематичне не виконання ОСОБА_2 даного пункту контракту.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до п.22 Постанови КМУ від 19.03.1994 року № 170 « Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні.

Представник відповідача суду пояснив, що позивача не було повідомлено про дострокове розірвання з ним контакту .

В матеріалах справи міститься повідомлення голови Наглядової ради від 12.08.2014 року адресоване виконавчому органу ПАТ « Жорнище» в особі директора ОСОБА_2 про те, що на засіданні Наглядової ради 15.08.2014 року його просять надати пояснення з приводу проведення платежів з розрахункового рахунку АТ « ОСОБА_8 МКБ», і в той час 14.08.2014 року проводиться засідання Наглядової ради без присутності самого позивача на якому вирішується питання про припинення його повноважень. / т1. а.с 143-144/

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що звільнення позивача було проведено з порушенням норм п.8 ст. 36 КЗпП України та Постанови КМУ від 19.03.1994 року № 170 « Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору».

При вирішенні позовної вимоги про поновлення позивача на посаді та стягненні на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє заперечення апелянта ОСОБА_2 з огляду на те, що при розгляді спору про поновлення на роботі, у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав, але поновити його на роботі неможливо внаслідок закінчення строку дії контракту, суд визнає звільнення неправильним, зобовязує власника ( уповноважений орган) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу ( ч. 2 ст. 235 КЗпП України) та одночасно визнає працівника звільненим за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у звязку з закінченням строку контракту.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, однак дійшов не вірного висновку при вирішенні питання про наявність повноважень у Наглядової ради товариства про припинення повноважень директора та розірвання з ним контракту, що є порушенням норм процесуального права ( ст. 212 ЦПК України), які не призвели до неправильного вирішення справи та відповідно до вимог ст.308, п.3 ст. 309 ЦПК України не є підставою для скасування або зміни правильного по суті і справедливого рішення суду. В той же час , особами, які подали апеляційні скарги не наведено жодних належних обгрунтувань незаконності прийнятого судом першої інстанції рішення, а тому апеляційні скарги підлягають відхиленню .

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Жорнище» та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02.10.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Жорнище», за участю третьої особи ОСОБА_5 про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.О. Голота

Судді: В.С. Вавшко

ОСОБА_9

/підписи/

Згідно з оригіналом: