Ухвала суду № 58564715, 16.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 147/1070/15-ц Провадження № 22-ц/772/954/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 54Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Копаничук С.Г.

Суддів: Матківської М.В., Медяного В.М.

при секретарі: Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Тростянецький спиртовий завод», за участю третьої особи на стороні позивача первинної профспілкової організації ДП «Тростянецький спиртовий завод», третьої особи на стороні відповідача директора ДП «Тростянецький спиртовий завод» ОСОБА_3 про визнання трудового договору безстроковим, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою державного підприємства «Тростянецький спиртовий завод» на рішення Тростянецького районного суду від 04 лютого 2016 року , -

В с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Тростянецький спиртовий завод», за участю третьої особи первинної профспілкової організації ДП «Тростянецький спиртовий завод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що наказом №68-к від 13.05.2015 року його незаконно було звільнено з посади охоронника ДП «Тростянецький спиртовий завод» у зв'язку із закінченням строку строкового трудового договору за п.2ч.1 ст.36 КЗпП України. Вважає, що відповідачем допущено порушення ст.ст.74, 252 КЗпП України, зокрема, його звільнено в період перебування у щорічній відпустці та без попередньої згоди профспілкової організації, членом якої він являється. Просив визнати наказ про звільнення таким, що винесений з порушенням ст.252 КЗпП України і скасувати його , поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу по день розгляду справи.

Ухвалою Тростянецького районного суду від 11.09.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача директора ДП «Тростянецький спиртовий завод» ОСОБА_3

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, посилаючись на те, що згоди на укладення строкового договору він не надавав, підстави передбачені ч.2 ст.23 КЗпП України для укладення з ним строкового договору не існували, відповідач , надавши бланк заяви про прийняття на роботу , ввів його в оману при написанні ним заяви із зазначенням строку, пояснивши, що це випробувальний термін. Тому просив визнати трудовий договір, укладений між ним та відповідачем, безстроковим, а наказ про прийняття його на роботу в частині визначення строку недійсним.

Рішенням Тростянецького районного суду від 04.02.2016 року позов задоволено частково.

Визнано трудовий договір, укладений 13.05.2015 року між ДП «Тростянецький спиртовий завод» та ОСОБА_2, безстроковим.

Визнано наказ ДП «Тростянецький спиртовий завод» №18-к від 13.05.2015 року в частині прийняття ОСОБА_2 на роботу охоронником за переведенням з Бершадського МПД ДП «Укрспирт» недійсним в частині визначення строку закінчення договору - по 14.08.2015 року.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Тростянецький спиртовий завод» №68-к від 13.08.2015 року про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади у зв'язку із закінченням строку строкового трудового договору, згідно п.2ст. 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді охоронника ДП «Тростянецький спиртовий завод» з 15.08.2015 року.

Стягнуто з ДП «Тростянецький спиртовий завод» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.08.2015 року по день ухвалення рішення в розмірі 19322,28 грн.

В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ДП «Тростянецький спиртовий завод» просить зазначене рішення в частині задоволених вимог скасувати, через порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю. Зазначили, що суд не врахував та неправильно оцінив письмовий доказ по справі, а саме заяву ОСОБА_2 про прийом на роботу, в якій останній власноручно вказав строк трудового договору; незважаючи на заяву відповідача не застосував строки позовної давності до даних правовідносин .Також судом неповно встановлені обставини легалізації профспілки та членства в ній позивача, оскільки профспілкою недотримано порядок повідомлення про її створення та легалізацію, передбачений ст.16 ЗУ «Про професійні спілки, їх обєднання та гарантії діяльності» та відсутні докази членства ОСОБА_2, зокрема, сплати ним членських внесків.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги ,колегія суддів вважає ,що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань .

Відповідно до ч.2 ст.23 КзПП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках передбачених законодавчими актами.

Згідно розяснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених в ч.2 ст.23 КзПП України є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Суд першої інстанції встановив ,що ОСОБА_2 з 19.09.2011 року по 25.09.2013 року працював на різних посадах у сторожовій охороні ДП «Тростянецький спиртовий завод». 25.09.2013 року він був переведений у Бершадський МПД ДП «Укрспирт» ,де працював до 13.05.2015 року. У період з 2013 року до початку 2015 року охорона ДП «Тростянецький спиртовий завод» здійснювалась охоронцями Бершадського МПД ДП «Укрспирт».

Наказом №18-к від 13.05.2015 року ОСОБА_2 був знову прийнятий на роботу охоронником до відповідача в порядку переведення з Бершадського МПД ДП «Укрспирт» за строковим трудовим договором з 14.05.2015 по 14.08.2015 року.

Після перебування у черговій відпустці з 27.07.2015 року по 15.08.2015 року його було звільнено з роботи згідно наказу відповідача №68-к від 15.08.2015 року за п.2 ст.36 КзПП України. На час звільнення ОСОБА_2 являвся членом виборного профспілкового органу ДП «Тростянецький спиртовий завод» .

Задовольняючи позов частково, визнаючи трудовий договір ,укладений з позивачем безстроковим , визнаючи накази в цій частині про прийняття його та звільнення з роботи незаконними та поновлюючи його на роботі , суд першої інстанції суд виходив з того, що прийняття ОСОБА_2 на роботу за строковим трудовим договором в порядку переведення з іншого підприємства було здійснено незаконно, оскільки відповідач не надав доказів існування обставин, передбачених ч.2 ст.23 КзПП України, що давали б підстави для укладення з ним саме строкового договору та трудові відносини з ним не могли бути встановлені на невизначений строк.

Суд в цій частині рішення вірно встановив обставини справи , належним чином оцінив докази в порядку ст.212 ЦПК України ,правильно визначив спірні правовідносини і застосував норми права та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення в цій частині позову, оскільки відповідач не надав доказів існування обставин ,які за ч.2 ст.23 КзПП України давали б підстави для укладення з ним саме строкового трудового договору, а не укладеного на невизначений строк.

Так , з матеріалів справи не вбачається і відповідач не надав суду доказів того, що характер роботи позивача чи умови її виконання вимагали укладення з ним строкового трудового договору, зокрема, що робота по охороні підприємства носила характер тимчасової ,сезонної або здійснювалась для заміни тимчасово відсутнього працівника, тощо.

Також відповідачем не надані докази того ,що укладення з позивачем строкового трудового договору відбулось з урахуванням інтересів останнього . Позивач заперечував наявність таких інтересів і зазначав, що вимушений був погодитись під тиском адміністрації на перевод та роботу, як йому пояснили, з випробувальним терміном , під загрозою звільнення і втрати засобів до існування . Із заяви про прийняття на роботу наявність у нього бажання чи будь-яких інтересів на укладення саме строкового трудового договору також не вбачається, інших доказів їх існування та в чому вони полягають , відповідач суду не надав .

За таких обставин колегія суддів вважає , що зміна внаслідок переводу трудового договору з невизначеним строком на строковий договір без доказів існування у цьому інтересу позивача , за визначенням погіршує становище останнього, а тому не може свідчити про укладення такого договору в його інтересах та законність укладення з ним строкового трудового договору при прийнятті на роботу.

Крім того, необхідно зазначити ,що переводу з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір не існує в природі і чинне законодавство не передбачає звільнення з роботи працівника за трудовим договором з невизначеним строком та прийняття в порядку переведення на інше підприємство за строковим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду в цій частині узгоджуються з матеріалами справи, поясненнями позивача, підтверджуються оціненими судом доказами і відповідають вимогам закону ,а доводи скарги в частині законності укладення з позивачем строкового трудового договору ,не заслуговують на увагу.

Також безпідставні доводи скарги щодо незастосування судом строків давності за зверненням до суду, оскільки відповідно до ст.233 КзПП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Незаконність укладення та існування строкового трудового договору з позивачем є триваючим правопорушенням , а отже, працівник може оскаржити його з часу припинення такого правопорушення, яким є день звільнення .

Оскільки пояснення позивача про сприйняття ним з подачі адміністрації зазначеного строку, вказаного у заяві про прийняття на роботу, як випробувального не спростовано і за обставинами справи вбачається, що про порушення його прав він довідався на час звільнення, правопорушення щодо незаконності укладення та існування строкового трудового договору з позивачем є триваючим правопорушенням ,можна вважати , що момент припинення правопорушення щодо незаконного існування строкового трудового договору з позивачем настав у час його звільнення ,а тому строки звернення до суду з цими вимогами позивачем не пропущено.

Разом з тим, з висновком суду про те, що при звільненні позивача з ініціативи власника у звязку із закінченням строку трудового договору, як члена виборного органу профспілкової організації підприємства, було допущено порушення ст.252 КЗпП України та проведено звільнення без погодження з профспілковим органом, погодитись не можна, оскільки мало місце розірвання трудового договору не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст.ст.40,41 КзПП України) , за якого необхідно таке погодження , а припинення трудового договору за п.2 ч.1 ст.36 КзПП України, що не являється звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу і не передбачає отримання згоди профспілки за будь-яких умов. У розясненнях п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» йдеться про те, що згода потрібна і в тих випадках, коли за ст. 43(1) КЗпП допускається звільнення без згоди профспілкового органу підприємства, установи, організації (крім ліквідації), проте у ст.43(1) йдеться знову ж про розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Тому доводи апеляційної скарги про невірні висновки суду щодо цих обставин та неповного дослідження судом обставин членства позивача у профспілці , хоча і заслуговують на увагу і з мотивувальної частини рішення підлягає виключенню посилання на порушення відповідачем ст. 252 КзПП України, проте правового значення не мають , так як виключення однієї з підстав задоволення позову не змінює правильні висновки та рішення суду по суті про наявність інших підстав для часткового задоволення позову.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду про часткове задоволення позовних вимог є правильним по суті , з виключенням апеляційним судом посилання в мотивувальній частині на ст.252 КзПП України , як одну з підстав задоволення позову ,відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України ,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Тростянецький спиртовий завод» відхилити.

Рішення Тростянецького районного суду від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: