Рішення № 58563464, 24.06.2016, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 року м. Кремінна

Справа № 414/865/16-ц

Провадження № 2/414/292/2016

Кремінський районний суд Луганської області у складі головуючого

судді: Акулова Є.М

при секретарі: Дегтяренко Т.В

розглянувши у відкритому судновому засіданні в м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Кремінна Комунсервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки з виплати заробітної плати при звільненні

ВСТАНОВИВ:

Позивач посилається на те, що перебував з відповідачем в трудових відносинах.

09.12 2015 року був звільнений з посади заступника керівника підприємства за п1 ст 36 КзПП України, за згодою сторін. Підприємство при звільненні з ним не розрахувалось відповідно до вимог законодавства про працю. Тому просить стягнути з відповідача на його користь розраховані ним суми за період затримки з 10.12.2015 по 26.01.2016 року, за 48 днів прострочки,- 9983,52 грн заборгованності із заробітної плати та судові витрати покласти на віцдповідача.

У судове засідання позивач та його представник надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Заперечень за позовом не надав.

Вивчивши справу, суд вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.116,117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст 116, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що вони перебували в трудових правовідносинах, були відповідно робітником та роботодавцем. 09.12 2015 року позивач був звільнений з посади заступника керівника підприємства за п1 ст 36 КзПП України, за згодою сторін, що підтверджується записами в трудовій книжкі працівника (лс 4-7).

Також визнано сторонами, що на момент звільнення підприємство з працівником не розрахувалось відповідно до вимог законодавства про працю.

Із довідки підприємства про розрахунок з робітником, датованої 05.05.2016 року випливає, що про остаточний розрахунок із працівником здійснено 27.01.2016 року (ас3).

Суд бере до уваги правові позиції Верховного Суду України, викладені в справі №6-64цс13 та не спростований позивачем розрахунок середнього заробітку, наведений позивачем в позовній заяві (лс1 і зворот), згідно якого заборгованість перед позивачем із заробітної плати за період затримки з 10.12.2015 по 26.01.2016 року, за 48 днів прострочки, становить - 9983,52 грн. Розрахунок відповідає приписам законодавства (середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу, визначається відповідно до Порядку її обчислення, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 та обчислюється на підставі виплат за останні два календарні місяці роботи, а нарахування виплат провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочіх днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.) і сумнівів у суду не викликає. Ця сума й підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ст 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Практика Европейського Суду з прав людини, яку, як джерело права, відповідно до ст 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справи, захищає права особи вільно володіти своїм майном, яким є грошові кошти. Так у рішенні «Беланов проти України», ухваленому 29 листопада 2005 року, Європейський суд з прав людини вкотре зазначив, що внаслідок тривалого невиконання судового рішення заявник був позбавлений можливості скористатися грішми, на які він мав права. А тому Суд постановив, що мало місце порушення ст 1 Першого протоколу до Конвенції.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави, оскільки позивач за законом звільнений від їх сплати.

Рішення суду в частині стягнення зарплати за один місяць підлягає обов'язковому негайному виконанню, згідно приписів п 2 ч 1 ст 367 ЦПК України.

Керуючись ст 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини

та основоположних свобод», ст.ст 116-117 КЗпП України,

ст.10,60, 212-215,294,296 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Кремінна Комунсервіс», ідентифікаційний код 37796267, юридична адреса м. Кремінна провулок Бульварний буд1-А, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер3053423878, який мешкає за адресою м. Кремінна вул. Побєди 6-16, - 9983,52 грн та 1378 грн судового збору на користь держави за реквізитами одержувач УДК в м. Луганськ ЄДРПОУ 05381320 Банк одержувач ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, рахунок 31216206700151, Код ОКРО отримувача коштів 24048615, Код класифікації доходів (ККД) 22030001.

Допустити обов'язкове негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Є.М. Акулов