Ухвала суду № 58562911, 22.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 339/476/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1223/2016

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Поляниця М.М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Вакарук В.М., Василишин Л.В.

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю представників апелянта ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання недійсними заяв ОСОБА_9 та ОСОБА_5 від 06.07.2004 року, визнання незаконним рішення ОСОБА_8 сільської ради №77 від 11.07.2004 року, скасування акту земельної комісії ОСОБА_8 сільської ради від 27.03.2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8 сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання недійсними заяв ОСОБА_9 та ОСОБА_5 від 06.07.2004 року, визнання незаконним рішення ОСОБА_8 сільської ради №77 від 11.07.2004 року, скасування акту земельної комісії ОСОБА_8 сільської ради від 27.03.2014 року.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що рішення ОСОБА_8 сільської ради №77 від 11.07.2004 року про передачу ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,18 га, яка належала ОСОБА_9, базується на підроблених документах та відсутності волевиявлення ОСОБА_9 на передачу вказаної земельної ділянки, так як згідно висновку почеркознавчої експертизи №4166 від 20.01.2015 року підпис від імені ОСОБА_9 у заяві від 06.07.2004 року про передачу земельної ділянки ОСОБА_5 виконаний не ОСОБА_9, а іншою особою.

У своєму рішенні суд визнав вказаний висновок експертизи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, однак, при цьому, в порушення вимог ст. 150 ЦПК України, не призначив для усунення суперечностей повторну експертизу. Також суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про виклик в судове засідання та допит експерта ОСОБА_10 Крім того, заперечуючи висновок експертизи, як належний та допустимий доказ, суд безпідставно зіслався на порушення експертом при проведенні почеркознавчої експертизи Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України за №53/5 від 08.10.1998 року.

Також зазначає, що не відповідають фактичним обставинам справи та неправильно трактовані судом зафіксовані в рішенні суду покази допитаних в ході розгляду справи ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Як на доказ волевиявлення ОСОБА_9 на передачу її земельної ділянки площею 0,18 га ОСОБА_5, суд зіслався на показання самого ОСОБА_5 та членів його родини ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які вказували, що ОСОБА_9 усно повідомляла їх, що має намір роздати свої земельні ділянки членам своєї родини. Однак вони не підтвердили той факт, що ОСОБА_9 06.07.2004 року ходила в сільську раду та писала заяву про відмову від своїх земельних ділянок.

Безпідставним, на думку апелянта, є посилання суду на ту обставину, що про волевиявлення ОСОБА_9 та написання нею заяви від 06.07.2004 року свідчить той факт, що ОСОБА_5 протягом восьми років користувався земельною ділянкою ОСОБА_9 і остання не ставила питання про повернення землі. Факт користування земельною ділянкою не повязаний з написанням заяви. ОСОБА_9 не ставила питання про повернення земельної ділянки, не тому, що написала заяву, а тому що за станом здоровя не могла її обробляти. Суд не дав оцінки тому факту, що ОСОБА_5, маючи рішення сільської ради про передачу йому земельної ділянки ОСОБА_9, не приватизовував її і не ставив питання про визначення меж, що свідчить про його намір приховати від ОСОБА_9 вказане рішення сільської ради.

Крім того, безпідставним є також посилання суду на ту обставину, що після вилучення у ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,18 га, яка згідно погосподарської книги і відповіді ОСОБА_8 сільської ради була відведена їй для обслуговування житлового будинку, у неї залишилося 0,09 га, з яких 0,07 як город. Оскільки земельну ділянку площею 0,18 га у ОСОБА_9 було вилучено згідно рішення ОСОБА_8 сільської ради №77 від 11.07.2004 року, а інших документів про те, що їй додатково виділялась земельна ділянка площею 0,09 га немає, то незрозумілим є яким чином після того як у ОСОБА_9 забрали всю земельну ділянку у неї появилося 0,09 га землі. Відповіді на зазначене запитання не дали ні теперішній, ні колишній голова ОСОБА_8 сільської ради.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

В засіданні апеляційного суду представники апелянта доводи скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача ОСОБА_8 сільської ради в судовому засіданні зіслався на те, що на час прийняття сільською радою оскаржуваного рішення він не працював головою сільської ради. Про обставини прийняття такого рішення йому нічого не відомо. Однак згідно погосподарських книг с. Козаківка Болехівської міської ради станом на 2012 рік, тобто на час смерті ОСОБА_9, за її домоволодінням обліковувалось 0,09 га землі, а саме 0,02 га земельної ділянки під будинком та 0,07 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. А тому щодо законності рішення суду першої інстанції послався на розсуд суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 та його представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги вважали безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 16.10.2012 року ОСОБА_9 склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_7 (а.с. 9).

Через відсутність правовстановлюючих документів на належне спадкодавцю ОСОБА_9 домоволодіння, що знаходиться в с. Козаківка по вул. Незалежності, 94, Болехівської міської ради Івано-Франківської області, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Рішенням Болехівського міського суду від 30.10.2013 року за ОСОБА_7 визнано право власності на вищевказане домоволодіння (а.с. 6).

З оглянутих в судовому засіданні суду першої інстанції погосподарських книг по с. Козаківка судом встановлено, що за господарством ОСОБА_9 облікувалось: у 1991-1995 роках 0,67-0,68 га землі (а.с. 137-138); у 2001-2004 роках - 0,8 га, у 2005 році 0,09 га (з них 0,07 га - для ведення господарства та 0,02 - для будівництва та обслуговування житлового будинку). У вказаній погосподарській книзі наявні записи: «згідно рішення сесії від 11.07.2004 року передано у власність: ОСОБА_15 «Брязин» - 0,16 га, ОСОБА_5 «ОСОБА_15 коло хати» - 0,18 га, ОСОБА_16 «Пікуй» -0,12 га, «Лан»- 0,03 га, «Долішнім» - 0,10 га, «Над лужинов» -0,01 га, ОСОБА_17 «Долинки» - 0,07 га, «Над лужинов» - 0,03 га. Всього 0,71 га (а.с. 139-140). У 2011-2012 роках за ОСОБА_9 облікувалось 0,09 га землі, в тому числі 0,02 га для обслуговування житлового будинку та 0,07 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 141).

Також встановлено, що 06.07.2004 року ОСОБА_9 подала сільському голові с. Козаківка ОСОБА_17 заяву, в якій просила вилучити у неї в землі запасу сільської ради і передати нижчевказаним громадянам земельні ділянки, в тому числі і ОСОБА_5 «ОСОБА_15 коло хати» - 0,18 га (а.с. 17).

ОСОБА_5 06.07.2004 року звернувся до сільського голови с. Козаківка ОСОБА_17 із заявою, в якій просив надати йому із земель запасу в урочищі «ОСОБА_15 коло хати» 0,18 га землі (а.с. 16).

11.07.2004 року ОСОБА_8 сільська рада Болехівської міської ради на 15 сесії 4 демократичного скликання прийняла рішення №77, яким затвердила матеріали інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_9, вилучила у неї земельну ділянку в урочищі «ОСОБА_15 коло хати» площею 0,18 га в землі запасу сільської ради та передала вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_5 для ведення селянського господарства (а.с. 14).

Зазначена земельна ділянка облікована за ОСОБА_5 згідно записів у погосподарській книзі за 2001-2005 роки, що була оглянута у судовому засіданні, де мається запис «передано у власність «ОСОБА_15 коло хати» із господарства №297 згідно рішення сесії №77 від 11.07.2004 року (а.с. 143).

Судом також встановлено, що з 2004 року ОСОБА_5 користується спірною земельною ділянкою, обробляючи її. За життя ОСОБА_9 на протязі 2004-2012 років не ставила питання про неправомірне використання ОСОБА_5 цієї земельної ділянки, про повернення їй спірної земельної ділянки чи незаконність рішення сільської ради щодо цієї земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване позивачем рішення ОСОБА_8 сільської ради Болехівської міської ради за №77 від 11 липня 2004 року прийняте радою, як органом місцевого самоврядування, в межах наданих їй повноважень та відповідно до діючого на час виникнення спірних правовідносин земельного законодавства і не порушує право ОСОБА_7, за захистом якого він звернувся. Інші позовні вимоги є похідними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, визнаючи його законним та обґрунтованим.

В силу дії ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З аналізу наведених статей слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх порушених прав. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені. Іншими словами, особа не має права звернутися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася, їй не належать. Тому при зверненні до суду позивач повинен доводити свою юридичну заінтересованість у справі. Таким чином реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу, відповідно до якого кожна особа самостійно вирішує: звертатися їй до суду чи ні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що на час смерті ОСОБА_9 14.12.2012 року за її домоволодінням по вул. Незалежності, 94 в с. Козаківка Болехівської міської ради обліковувалась земельна ділянка площею 0,02 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,07 га земельна ділянка для особистого селянського господарства. ОСОБА_9 була користувачем вказаної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці обєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В силу дії ч.ч. 2, 3 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Таким чином, до позивача, як набувача права власності на житловий будинок в порядку спадкування за рішенням Болехівського міського суду від 30.10.2013 року, перейшло право користування земельною ділянкою по вул. Незалежності, 94 в с. Козаківка Болехівської міської ради в тому розмірі, який обліковувався за попереднім землекористувачем ОСОБА_9, площею 0,09 га.

Відтак, ні поданою заявою ОСОБА_9 від 06.07.2004 року сільському голові с. Козаківка ОСОБА_17 про вилучення у неї земельних ділянок в землі запасу сільської ради і передачу їх її родичам, в тому числі і ОСОБА_5 «ОСОБА_15 коло хати» - 0,18 га (а.с. 17), ні заявою ОСОБА_5 від 06.07.2004 року до сільського голови с. Козаківка ОСОБА_17 із проханням надати йому із земель запасу в урочищі «ОСОБА_15 коло хати» 0,18 га землі (а.с. 16), ні рішенням ОСОБА_8 сільської ради Болехівської міської ради 15 сесії 4 демократичного скликання сільської ради від 11.07.2004 року №77, яким затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_9, вилучено у неї земельну ділянку в урочищі «ОСОБА_15 коло хати» площею 0,18 га в землі запасу сільської ради та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_5 для ведення селянського господарства (а.с. 14), не порушено права чи інтересу позивача щодо спірної земельної ділянки.

Судом також установлено, що за заявою ОСОБА_5 від 16.01.2014 року про встановлення межі між земельними ділянками останнього та ОСОБА_7, земельна комісія 27 березня 2014 року по виході на місце запропонувала їм дійти взаємозгоди щодо встановлення межі. Також було запропоновано встановити межу відповідно до план-схеми, на що ОСОБА_7 не погодився, у звязку з чим їм було розяснено про право вирішувати спір в суді.

З урахуванням встановлених обставин справи суд першої інстанції правильно вважав позовну вимогу про скасування акту земельної комісії похідною від вимоги про визнання незаконним рішення сільської ради та правильно дійшов висновку, що вказаним актом комісії не порушено жодного права позивача, а запропоновано тільки варіанти вирішення спору.

З огляду на викладені обставини справи та норми матеріального права висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог є правильним.

Доводи апелянта в основному зводяться до переоцінки доказів, що не узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 303 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Вакарук В.М.

ОСОБА_18