Рішення № 5856236, 02.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/262-А16:4802.07.09 За позовомПрокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва

до Державного підприємства «Завод Генератор»

про стягнення 6830793,81 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача : Дахно О.М. (довіреність від 08.01.2009)

від відповідача : Хлапонін Д.Ю. (довіреність від 20.02.2009)

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 2 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Обставини справи:

Прокурор Оболонського району м. Києва (надалі - прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва (надалі позивач) до Державного підприємства „Завод Генератор” (надалі відповідач) з позовом про стягнення заборгованості (недоїмки) в розмірі 6830793,81 грн. на користь Управління пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не забезпечує своєчасну сплату страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, чим порушує вимоги Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідач надав заперечення проти позову, в якому посилався на сплату заборгованості. В судовому засідання 02.07.2009 відповідач проти позовних вимог не заперечував.

Ухвалою від 13.09.2006 провадження у справі було закрите у звязку з примиренням сторін.

30.03.2009 позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження по справі у звязку з невиконанням відповідачем умов примирення.

Ухвалою суду від 11.06.2009 провадження у справі було поновлене.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663.

У відповідності до п. 1 частини першої ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства; дипломатичні представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій; іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України.

Згідно ст. 15 вказаного Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: 1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; 2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Як свідчать матеріали справи, відповідач зареєстрований у позивача як платник збору на обовязкове державне пенсійне страхування.

Статтею 2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до частини 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Статтею 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначені обовязки страхувальників, серед яких обовязок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно п. 6 ст. 20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.

Розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, у відповідності до вищевказаних нормативно-правових актів відповідач зобовязаний сплачувати збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного Фонду у визначеному цими нормативними актами порядку та розмірах.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем станом на 13.09.2006 не було сплачено до Пенсійного фонду внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування на загальну суму 6830793,81 грн., що підтверджується Витягами з картки особового рахунку відповідача та не заперечується відповідачем.

13.09.2006 між позивачем і відповідачем було укладено мирову угоду, яка затверджена судом 13.09.2006, у відповідності до умов якої позивач погодився сплачувати суму заборгованості в сумі 6830793,81 грн. за графіком рівномірними частинами з листопада 2006 року по жовтень 2011 року.

Як свідчить позивач, що не заперечується відповідачем з 2006 року відповідачем оплачено відповідачу 2618470,88 грн. Залишок заборгованості по сплаті внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування складає 4212322,93 грн.

Згідно ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

У відповідності до частини 2 ст. 106 вказаного Закону та п. 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені законодавством, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростований той факт, що відповідачем сума заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 4212322,93 грн. не сплачена. Тому на вказану суму у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по сплаті страхових внесків.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (далі Положення про управління Пенсійного фонду), управління у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду Управління відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Пенсійного фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

З наведеного випливає, що Управління у прийнятті рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду Управління має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

За змістом статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»саме територіальним органам Пенсійного фонду надано право приймати рішення про сплату простроченої заборгованості із сплати страхових внесків.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Завод «Генератор»(ідентифікаційний код 14312453, адреса: 04080, м. Київ, вул. Новоконстянтинівська 18, р/р 26007301110219 у Лівобережному відділенні ПІБ України в м. Києві, МФО 322119) на користь Управління пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва (ідентифікаційний код 26063587, адреса: 04209, м. Київ, вул. Озерна 26-А) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 4212322,93 грн. (чотири мільйони двісті дванадцять тисяч триста двадцять дві гривні 93 копійки).

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяС.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 10.07.2009р.