Рішення № 58561117, 14.06.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2196/16

№ 2/183/1646/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

14 червня 2016 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., при секретареві Драній В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: Українська товарна біржа, Новомосковська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: Українська товарна біржа, Новомосковська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування заявленого позову, позивачі посилалися на те, що 27 липня 2009 року померла ОСОБА_4, яка була дружиною ОСОБА_1 та матірю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на майно, що належало на момент смерті спадкодавцю в тому числі і на житловий будинок 42 по вул.Комсомольська в м.Новомосковськ Дніпропетровської області. У встановлений законодавством строк позивачі звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначений будинок їм було відмовлено, у звязку з тим, що договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_5 придбала цей будинок не був нотаріально посвідчений. Тому вони вимушені звернутися до суду із зазначеним позовом.

В судове засідання позивачі не зявилися, надавши кожний в окремості заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлений судом, про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи нотаріальної контори в судове засідання не зявився, в своїй заяві просили суд розгляду справи за відсутності їхнього представника.

Представник третьої особи товарної біржі в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся судом, про причини неявки суд не повідомив.

В звязку з неявкою осіб, що беруть участь у справі в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою суду встановлено заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом по справі встановлено факт, що 27 липня 2009 року померла ОСОБА_4, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у дніпропетровської області 31 липня 2009 року зроблено відповідний актовий запис № 652.

З копії спадкової справи № 588 за 2009 рік, заведеної після смерті ОСОБА_4 вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після її смерті звернулися позивачі: чоловік ОСОБА_1 та доньки: ОСОБА_5 (дівоче ОСОБА_1) В.В. та ОСОБА_3 (дівоче ОСОБА_1) А.В.

02 грудня 2010 року на імя ОСОБА_1 видаче свідоцтво про право на спадщину на грошові внески в розмірі 1/3 частки після смерті ОСОБА_4, що знаходяться на рахунках ВАТ «Державний ощадний банк України».

18 січня 2011 року на імя ОСОБА_3 видаче свідоцтво про право на спадщину на грошові внески в розмірі 1/3 частки після смерті ОСОБА_4, що знаходяться на рахунках ВАТ «Державний ощадний банк України».

18 січня 2011 року на імя ОСОБА_2 видаче свідоцтво про право на спадщину на грошові внески в розмірі 1/3 частки після смерті ОСОБА_4, що знаходяться на рахунках ВАТ «Державний ощадний банк України».

Згідно постанови державного нотаріауса Новомосковської державної нотаріальної контори від 26 березня 2016 року, позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на будинок 42 по вул.Комсомольській в м.Новомосковськ Дніпропетровської області, у звязку з тим, що позивачами наданий правовстановлюючий документ на зазначений будинок «угода купівлі-продажу, зареєстрований на товарній біржі 04 серпня 1998 року за № 000039, зареєстрований в Новомосковському БТІ 14 серпня 1998 року за реєстровим №614-6; який нотаріально не посвідчений.

З відповіді КП «Новомосковську міське БТІ» ДОР» за № 116 від 17 травня 2016 року вбачається, що власником домоволодіння № 42 по вул.Паланочна (колишня Комсомольська) в м.Новомосковськ Дніпропетровської області є ОСОБА_4, на підставі угоди купівлі-продажу нерухомості Української товарної біржі від 04 серпня 1998 року, зареєстрованого за № 000039, зареєстрованого в БТІ 14 серпня 1998 року за р.№ 614 в реєстровій книзі № 6.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Так, право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» № 1956-ХІІ від 10 грудня 1991 року, згідно ч. 2 якої - угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

ОСОБА_6 юстиції України за № 17-12-44 від 10 квітня 1998 року, роз'яснює, що угоди укладені на біржі не прирівняні до нотаріально посвідчених, а тільки підлягають подальшому нотаріальному посвідченню. Положеннями ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року, зі змінами № 15 від 15 травня 1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними», з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу.

Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995, зареєстровані в ОСОБА_6 юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01 липня 2004р. за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Тобто, у період укладання спірного договору купівлі-продажу існував пробіл у чинному законодавстві, тому що, згідно ст. ст. 242, 227 ЦК України (1963 року) договір купівлі-продажу житлових квартир повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Тим часом, у відповідності зі ст. ст. 15 Закону України " Про товарну біржу" біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР), а у відповідності зі ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Як убачається з положень укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, сторони за договором - уклали даний договір, здійснили купівлю-продаж належної продавцю на праві власності нерухомого майна.

Доказів того, що сторони заперечували укладений договір, згідно до вимог ст. 237 ЦК України, суду не було надано, тому, суд вважає укладений договір дійсним. Таким чином, суд вважає, що сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі - продажу об`єкту нерухомості, виконання договору відбулося.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку про те, що власником будинку по вул.Паланочна (колишня Комсомольська) в м.Новомосковськ Дніпропетровської області є ОСОБА_4, яка померла 27 липня 2009 року.

Відповідно до ст.ст. 1217-1218, 1268-1270 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, у склад спадкової маси після смерті ОСОБА_4, померлої 27 липня 2009 року, крім іншого, увійшло домоволодіння № 42 по вул.Паланочна (колишня Комсомольська) в м.Новомосковськ Дніпропетровської області.

Враховуючи, що спадкоємцями першої черги за законом є позивачі, які позбавлені можливості захистити свої права спадкоємців зазначеного майна не інакше як за зверненням до суду з зазначеним позовом про визнання за ними права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої 27 липня 2009 року, то суд приходить до переконання, що їх позовні вимоги щодо визнання за ними права власності в порядку спадкування за законом є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. А тому, частка кожного з позивачів в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлої 27 липня 2009 року, складає 1/3.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 88, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: Українська товарна біржа, Новомосковська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлої 27 липня 2009 року на 1/3 частину домоволодіння, розташованого за адресою: вул.Паланочна (колишня Комсомольська), 42 в м.Новомосковськ Дніпропетровської області, яке складається з: житловий будинок А., загальною площею 16,5 кв.м., житловою площею 5,2 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлої 27 липня 2009 року на 1/3 частину домоволодіння, розташованого за адресою: вул.Паланочна (колишня Комсомольська), 42 в м.Новомосковськ Дніпропетровської області, яке складається з: житловий будинок А., загальною площею 16,5 кв.м., житловою площею 5,2 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлої 27 липня 2009 року на 1/3 частину домоволодіння, розташованого за адресою: вул.Паланочна (колишня Комсомольська), 42 в м.Новомосковськ Дніпропетровської області, яке складається з: житловий будинок А., загальною площею 16,5 кв.м., житловою площею 5,2 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г. Дубовенко