Рішення № 58559512, 15.06.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4479/16-ц

пр. № 2/759/2954/16

15 червня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого-судді Петренко Н.О.

при секретарі Рагімовій Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи тим, що з грудня 2001р. по січень 2016р. він працював на відокремленому виробничому підрозділі «Шахта «Ніканор-Нова» ДП «Луганськвугілля» на різних посадах. За період роботи з 01.06.2014р. по 03.01.2016р. позивачу не виплачена заробітна плата, станом на 01.02.2016р. заборгованість складає 35 574,96 грн., яку він просить стягнути з відповідача, також компенсацію втрати доходів внаслідок затримки розрахунку при звільненні в сумі 14 662,44 грн.

В судове засідання позивач не з`явився, просив розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі. тому суд, керуючись вимогами ч. 4 ст. 169 ЦПК України ухвалив розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановити заочне рішення по справі

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 з 18.12.2001р. по 02.01.2016р. працював в шахті «Ніканор-Нова» ДП «Луганськвугілля», звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.

Згідно виписки з наказу від 04.01.2016р. № 1-к ОСОБА_1 звільнено з 02.01.2016р. за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.

Згідно довідки № 10р-86 від 29.02.2016р. заборгованість відокремленого виробничого підрозділу «Шахта «Ніканор-Нова» Державного підприємства «Луганськвугілля» перед позивачем складає 35 574,96 грн.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки відповідач порушив строки виплати розрахунку з позивачем, , з нього на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток визначається відповідно до ст.. 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100.

Згідно з цим Порядком середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два місяці роботи шляхом визначення середньоденної зарплати.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість робочих днів.

Нарахування середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів.

Згідно з довідкою про заборгованість по заробітній платі за останні повні два календарні місяці, що передували звільненню, заробітна плата позивача складає квітень 2015р. - 3 586,00 грн. (22 робочих дня), травень 2015р. - 3 847,00 грн. (19 робочих днів). Таким чином середньоденна заробітна плата становить 181,29 грн. (3 586,00 грн. +3 847,00 грн./41). Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 9 608,37 грн. (53 робочих дня х 181,29). Січень 2016р. -19 робочих днів. Лютий 2016р. - 21 робочий день. Березень 2016р. = 13 робочих днів.

Суд не приймає до уваги наданий позивачем розрахунок компенсації за затримку розрахунку при звільненні, оскільки даний розрахунок не відповідає порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.1995р. № 100.-

Таким чином вимоги позивача обґрунтовані на законі, а тому підлягають задоволенню частково, а саме суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 35 574,96 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9 608,37 грн.:(з 02.01.2016р. по 21.03.2016р. - 53 робочих дні)

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 209, 211-215, 169, 225-228 ЦПК України, ст. 38, ст. ст. 116, 117, 233 КЗпП України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» (м. Київ, провул. Приладний, 2-а, р/р №26006001305773, МФО 307394, ПАТ «Актабанк» м. Луганськ, код 33846717, інн 324733212016/29) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований: АДРЕСА_1, проживає: АДРЕСА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 35 574,96 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9 608,37 грн., а всього 45 183,33 грн. (сорок п`ять тисяч сто вісімдесят три грн. 33 коп.)

В задоволенні інших вимог суд відмовляє.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» (м. Київ, провул. Приладний, 2-а, р/р №26006001305773, МФО 307394, ПАТ «Актабанк» м. Луганськ, код 33846717, інн 324733212016/29) на користь держави судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії

Суддя: