Постанова № 58556699, 21.06.2016, Соснівський районний суд м. Черкас

Постанова

Іменем України

Справа 712/5778/16-а

Провадження 2а/712/186/16

21 червня 2016 року

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі

головуючого-судді Марцішевської О.М.,

при секретарі Вдовенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси Черкаської області про визнання неправомірною відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання провести перерахунок, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м.Черкасах, посилаючись на те, що з 09 листопада 1989 року по 25 грудня 2014 року працював на посаді судді Черкаського районного суду Черкаської області та Апеляційного суду Черкаської області. В період роботи у 2006 та 2007 роках позивачу було призначене довічне утримання судді у зв'язку з наявністю стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання згідно з чинною на той час статтею 43 Закону «Про статус суддів». Після набрання чинності Законом «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року виплату довічного утримання позивачу у період його роботи суддею було призупинено. Постановою Верховної Ради України № 59 VIII від 25 грудня 2014 року позивач був звільнений з посади судді у зв'язку виходом у відставку. Згідно з поданням Апеляційного суду м.Черкаси про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 4 від 05.01.2015 року загальний стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 34 роки 9 місяців 10 днів, в тому числі стаж роботи безпосередньо на посаді судді 25 років 3 місяці 25 днів. З 06.01.2015р. після звільнення з посади судді позивачу було призначене щомісячне грошове утримання з урахуванням стажу безпосередньо на посаді судді понад 25 років у розмірі 60% заробітку згідно з ст.141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла з 01.01.2015р., позивачем такі дії були оскаржені в частині застосування закону, чинного на момент виникнення права на відставку 25.12.2014р. Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 21.09.2015 року, зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015р. зобов'язано відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням стажу роботи безпосередньо на посаді судді понад 25 років у розмірі 80 відсотків заробітку згідно з ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла станом на 25.12.2014р., дату прийняття парламентом постанови про звільнення позивача. 18.03.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у розмірі 90% заробітку з урахуванням загального стажу, який дає право на щомісячне грошове утримання понад 30 років на підставі ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з листом відповідача № 6131/02 від 18.04.2016 року в проведенні зазначеного перерахунку позивачу було відмовлено. Вказана відмова на думку позивача є протиправною та такою, що порушує його право на досягнутий рівень гарантій незалежності суддів та не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій і незалежності суддів. Просить суд визнати неправомірною відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотки від суми грошового утримання судді на відповідній посаді, починаючи з 18 вересня 2015 року та забезпечити його виплату з урахуванням фактично сплаченого щомісячного довічного грошового утримання.

В судове засідання позивач звернувся з заявою про розгляд справи в його відсутність, позов підтримав та просив суд задоволити.

Представник відповідача Зінник К.Г. у наданому суду запереченні просила відмовити у задоволенні позову, заперечуючи протиправність відмови позивачу у перерахунку щомісячного грошового утримання. В судове засідання представник відповідача не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, приходить до наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень тому числі органів державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 09 листопада 1989 року по 25 грудня 2014 року працював на посаді судді Черкаського районного суду Черкаської області та Апеляційного суду Черкаської області. Постановою Верховної Ради України № 59 VIII від 25 грудня 2014 року позивач був звільнений з посади судді апеляційного суду Черкаської області у зв'язку виходом у відставку, наказ про звільнення № 4 від 05.01.2015 року.

Відповідно до подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відствці Апеляційного суду Черкаської області від 05.01.2015 року, стаж роботи ОСОБА_1, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 34 роки 9 місяців 10 днів, у тому числі стаж роботи безпосередньо на посаді судді з 09.11.1989 року по 25.12.2014 року становить 25 років 3 місяці 25 днів.

В зв'язку з виходом у відставку з 06.01.2015р. позивачу було призначене щомісячне грошове утримання з урахуванням стажу безпосередньо на посаді судді понад 25 років у розмірі 60% заробітку згідно з ст.141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла з 01.01.2015р., позивачем такі дії були оскаржені в частині застосування закону, чинного на момент виникнення права на відставку 25.12.2014р., в іншій частині позивачем дії відповідача не оскаржувались, а саме щодо неврахування загального стажу понад 30 років, що дає право на щомісячне грошове утримання.

Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 21.09.2015 року у справі № 712/10071/15-а, зміненою постановою Київського апеляційного суду від 09.12.2015 року зобов'язано з 06.01.2015 року здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків від суми грошового утримання судді згідно з ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла станом на 25.12.2014р., дату прийняття парламентом постанови про звільнення позивача.

У березні 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання з урахуванням загального стажу, який дає право на щомісячне утримання понад 30 років, у чому йому відповідачем було відмовлено 18 квітня 2016 року, отже між сторонами виник новий публічно-правовий спір, з приводу вирішення якого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 КонституціїУкраїні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до Конституції України та ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» гарантії самостійності та незалежності суддів забезпечуються особливим порядком фінансування, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.

Конституційний Суд України у рішеннях рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 навів тлумачення щомісячного грошового утримання судді у відставці, що визначається як забезпечення всіх суддів, у тому числі суддів у відставці, яке є гарантією їх незалежності, як елемент статусу судді, що не є особистим привілеєм, а засобом незалежності суддів і надається для гарантування верховенства права.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів врегульовані ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Призначення та нарахування щомісячного довічного грошового утримання, призначеного судді у відставці, проводиться згідно вимог ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року із змінами та доповненнями, а до набрання ним чинності - Законом «Про статус суддів». Зміни законодавства не можуть зменшувати обсяг прав на щомісячне довічне грошове утримання судді, оскільки у відповідності до ст.58 Конституції України не можуть бути застосовані, так як закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують відповідальність. Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Стаж, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання, який був визначений судді згідно з чинними положеннями законодавства на момент призначення щомісячного грошового утримання не може зменшуватись, тому і перерахунок такого утримання має проводитись, виходячи з цього стажу.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 8 червня 2016 року №1-8/2016 №4-рп/2016 право на справедливий суд в Україні з часу проголошення її незалежності забезпечувалося шляхом розвитку принципу незалежності суддів у законах України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII, «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року №3018-III та Законі №2453, в яких послідовно закріплювалися самостійність суддів, свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до внутрішнього переконання суддів та їх належне матеріальне забезпечення. Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу ІІІ, статті 117 розділу VІІ, розділах ІХ, Х Закону №2453 в редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 17 березня 2015 року № 21-371а14. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

На момент звільнення позивача у відставку на підставі наказу про звільнення № 4 від 05.01.2015 року спірні правовідносини регулювалися Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За правилами частини першої статті 109 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначаєтьсястаттею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 131 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена ВРЮ, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першоїстатті 43 Закону № 2862-ХІІкожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обовязків за власним бажанням або у звязку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо повязаних з керівництвом та контролем діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до п.2.1 Положення про призначення і виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддм , затвердженим рішенням ради суддів України № 60 від 29 травня 2009 року питання призначення щомісячного грошового утримання регулюється статтею 43 Закону України «Про статус суддів», постановою КМУ № 865 від 03 вересня 2005 року «Про оплату праці та шомісячне грошове утримання суддів» та цим Поженням. Аналогічні положенням містились у Положенні про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого наказом ДСА України № 94 від 25.08.2005 року, який втратив чинність згідно з наказом № 81 від 24.07.2009р.

Відповідно до Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 серед основних завдань і функцій Пенсійного Фонду України та його органів на місцях є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати. Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право проводити перевірки документів, пов'язаних із призначенням пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, та отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема, письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.

Судом встановлено, що в період роботи у 2006 та 2007 роках позивачу було призначене довічне утримання судді у зв'язку з наявністю стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання згідно з чинними на той час положеннями чинного законодавства.

Наказом голови Черкаського районного суду Черкаської області № 39-0 від 12.10.2006 року позивачу було призначено щомісячне довічне утримання в зв'язку з наявністю стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання 22 роки 00 місяців 00 днів.

Наказом голови апеляційного суду Черкаської області № 61 від 07.06.2007р. судді апеляційного суду Черкаської області Скіцю М.І. був встановлений загальний стаж для виходу у відставку та отримання щомісячного грошового утримання станом на 1 червня 2007 року 23 роки. Після набрання чинності Закону «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010р. в період роботи позивача на посад судді виплата щомісячного утримання не проводилась до звільнення у відставку 05.01.2015р.

Таким чином, на момент набання чинності Закону «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010р. згідно з чинними положеннями законодавства до стажу позивача, який надавав право на щомісячне грошове утримання зараховувався наступний стаж згідно записів трудової книжки - період проходження строкової військової служби з 01.11.1975р. по 15.02.1978 р. - 02 роки 03 місяці 14 днів, половина навчання у вищих юридичних навчальному закладі Харьківськимй юридичний інститут - з 01.09.1983р. по 01.07.1987р. - 3 роки 10 місяців 00 днів, а також робота консультантом Черкаського обласногоу правління юстиції з 02.08.1988р. по 09.11.1989р. - 01 рік 03 місяці 07 днів, всього 5 років 5 місяців 21 день, що в сукупності зі стажем роботи позивача безпосередньо на посаді судді 25 років 3 місяці 25 днів становить понад 30 років загального стажу, який надавав право на щомісячне грошове утримання.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у перерахунку позивачу щомісячного грошового утримання з урахуванням загального стажу, який дає позивачу право на відставку понад 30 років не може бути визнана правомірною, оскільки суперечить пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким прямо передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній з 06.01.2015р., судді, який вийшов у відставку, щомісячне довічне грошове утримання виплачується у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячної довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав згідно чинної на момент його звільненням у відставку статті 138 Закону «Про судоустрій і статус суддів» для перерахунку щомісячного грошового утримання в розмірі 90% в зв'язку з наявністю у позивача загального стажу, який дає права на шомісячне утримання понад 30 років, оскільки аналіз вищенаведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що ні Законом № 2453-VI , ні іншими нормативно-правовими актами. не визначено порядку відміни уже встановленого стажу судді у межах законодавства, що діяло раніше, зокрема до 07.07.10р. у контексті ст. 22, ст. 58 Конституції України.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з 18.11.2015 року у межах передбаченого законом шестимісячного строку звернення до суду, що передує зверненню позивача з даним позовом 18.05.2016р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.109, 11 1, 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 55, 58, 126 Конституції України, ст.ст.26, 37, 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.6, 18, 99, 104-107, 160 КАСУ,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в м.Черкасах Черкаської області 18 квітня 2016 року у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотки від суми грошового утримання судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, починаючи з 18 листопада 2015 року та забезпечити його виплату з урахуванням фактично сплаченого щомісячного довічного грошового утримання.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Головуючий: