Ухвала суду № 58556371, 21.06.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Буцяка З.І.., ОСОБА_1,

секретар судового засідання: Мельник С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення прешкод в користуванні житлом шляхом вселення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення прешкод в користуванні житлом шляхом вселення.

В обгрунтуваня своїх вимог позивач посилається на те, що з квітня 1986 року по 18 липня 1987 року він перебував у фактичних шлюбних стосунках з відповідачкою по справі. З цього часу за її згодою поселився і постійно до 18 червня 2014 року проживав у жилому будинку, який розташований в м.Дубно, вул. Липинського, 3. Право власності на даний будинок зареєстровано за ОСОБА_2. 18 липня 1987 року в Дубенському райвідділлі ЗАГСу він та ОСОБА_2 уклали шлюб. Після реєстрації шлюбу 18 листопада 1988 року за письмовою згодою відповідачки він прописався постійно як член сім'ї власника в зазначений жилий будинок. З цього часу він не змінював прописку, реєстрацію та місце свого постійного проживання. Таким чином, з квітня 1986 року він набув право на користування жилим приміщенням, розташованим у м. Дубно, вул. Липинського, 3 та не втратив його по даний час. Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 01 квітня 2014 року шлюб з ОСОБА_2 було розірвано. З цього часу поведінка відповідачки по відношенню до нього змінилася. З її сторони щодо нього мають місце провокації сварок та скандалів, метою яких є викликати у нього загострення хронічних хвороб та бажання _________________

Провадження № 22ц-787/1149/2016 Головуючий у суді 1 інстанції: ОСОБА_4

Доповідач : Демянчук С.В.

залишити будинок, заставити його змінити місце проживання. 16 червня 2014 року відповідачка ОСОБА_2 із застосуванням фізичного насильства вигнала його з дому. В цей день його донька, через різке погіршання стану здоров'я, після надання медичної допомоги, на вимогу працівників міліції змушена була забрати його без його згоди та відому до себе додому в с. Верба Дубенського району. З цього часу відповідачка в будинок його не пускає. На його намагання повернутися додому реагує агресивно, застосовує фізичну силу. Він є престаріла людина, інвалід Великої Вітчизняної війни першої групи, хворіє на ряд хронічних хвороб і потребує постійного амбулаторного та стаціонарного лікування, постійного огляду лікарями, придбання ліків у аптеках, які розташовані у м. Дубно. Необхідної допомоги у с. Верба Дубенського району він отримати не може. В зв'язку з тим, що відповідачка не пускає його в будинок, він був змушений звертатися до правоохоронних органів за допомогою. Перевіривши його прописку працівники міліції порадили йому звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в користуванні житловим приміщенням № 3 по вул. Липинського в м. Дубно Рівненської області та вселити його у вказаний будинок.

В звязку з цими обставинами просив задовольнити його позов та вселити його у жиле приміщення, розташоване у м. Дубно вул. Липинського, 3 Рівненської області та зобовязати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у користуванні житлом.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 травня 2016 року позовОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселеннязадоволено.

Зобовязано ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні житловим приміщенням № 3 по вул. Липинського в м. Дубно Рівненської області ОСОБА_3.

Вселено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в житловий будинок № 3 по вул. Липинського в м. Дубно Рівненської області.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Вказує, що з рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, при вирішенні справи місцевим судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Зазначає, що ОСОБА_3 не подав жодного доказу з приводу зазначених у позові обставин щодо чинення перешкод в користуванні житлом .

Вказує, що позивач наносив їй тілесні ушкодження, обзивав нецензурними словами, постійно застосовував насильство відносно неї. Відключав у її власному будинку воду, світло, газ.

Через негативну та агресивну поведінку ОСОБА_3П вона змушена була подати на розлучення, яке відбулося за рішенням суду 29 листопада 2013 року (а.с. 22).

Суд першої інстанції безпідставно не врахував вказані обставини.

Просила постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції від 11 травня 2016 року та закрити провадження по справі.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надала пояснення в межах її доводів.

ОСОБА_3, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликався на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1ст. 303 ЦПК Українипід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обгрунтовано виходив з положень ст.ст. 64, 78, 150 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 396, 405 ЦК України та прийшов до правильного висновку про зобовязання ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користування спірним будинком ОСОБА_3, виходячи зі встановлених обставин того, що позивач подав до суду достатньо доказів того, що він має право вселитися та користуватися спірним житловим будинком, оскільки такі перешкоди мають місце, а припинення сімейних відносин із відповідачкою, як власницею будинку, не позбавляє його права користування цим приміщенням. При цьому обґрунтовано взято до уваги, що відповідачка визнала у судовому засіданні обставини, що не впускає позивача до будинку і не бажає цього робити і надалі, хоча він приходить і просить про це.

Вказані висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам, узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено і сторонами не оспорюється, що відповідачка є власником спірного будинковолодіння № 3 по вул. Липинського в м. Дубно Рівненської області.

Місце проживання позивача зареєстроване в спірному будинковолодінні.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 липня 1987 року до 01 квітня 2014 року. (а.с. 5-6, 12).

З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що у нього дійсно є у власності частина житлового будинку у с. Верба Дубенського району Рівненської області, однак вона не придатна для проживання. В спірний будинок відповідачка його не пускає.

Разом з тим, встановлено, що відповідно до ухвали апеляційного суду Рівненської області від 10 листопада 2014 року, якою залишено без змін рішення Дубенського міськрайонного суду від 30 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування та зобовязання не чинити перешкод в користуванні будинковолодінням № 3 по вул. Липинського в м. Дубно Рівненської області, тобто спірним житлом, відмовлено позивачу в задоволенні зазначених вимог. При цьому судом встановлено, що позивач є бувшим чоловіком відповідачки і після розірвання шлюбу продовжує проживати у будинку, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Також має місце висновок суду про те, що право користування житловим приміщенням ОСОБА_3 власник будинку не заперечує, доказів чинення перешкод у користуванні ним позивач суду не надав і судом їх не здобуто, а тому будь-які житлові права позивача не порушені.

Згідно ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що не підлягають доведенню обставини чинення перешкод відповідачеві позивачкою до вересня 2014 року, оскільки про це мають місце висновки суду в рішенні суду, яке набрало законної сили.

Разом з цим, колегія суддів враховуючи, що відповідачка визнала, що вона не допускає позивача до будинку і не бажає цього робити, що вбачається з пояснень відповідачки в суді першої інстанції / відповідно до журналу судового засідання від 18 лютого 2016 року (а.с. 107-112)/. Враховуючи ці обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність перешкод для проживання позивача в спірному будинку, оскільки має законне право на це.

Слід зазначити, що в даній справі 31 серпня 2015 року ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_3 про втрату права користування спірним житлом та зняття з реєстрації. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 11 травня 2016 року даний позов залишено без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2015 року вказану ухвалу скасовано як незаконну, а справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про усунення перешкод та зустрічні вимоги про визнання втративши право є взаємовиключними. Однак, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості розглянути зазначені взаємовиключні позовні вимоги разом, тому колегією суддів зроблено висновки на підставі обставин, які були предметом перевірки судового розгляду, а саме, позовних вимог ОСОБА_3

За змістом ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до положень ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину" будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Згідно ст. 78 ЖК України тимчасово відсутній наймач зберігає права і несе обов'язки за договором найму жилого приміщення.

Згідно ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

За правилами ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє членів його сім"ї права користування займаним приміщенням.

З урахуванням вірно встановлених фактичних даних на час які мали місце розгляду справи, судова колегія вважає оскаржуване рішення суду правильним по суті та ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких належних та, заслуговуючих на увагу доказів, які б спростовували висновки суду, відповідачка суду не надала, а доводи, на які посилається апелянт у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Покликання ОСОБА_2 на обставини втрати ОСОБА_3 права користування спірним житлом не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі позовні вимоги не були розглянуті судом першої інстанції, а апеляційний суд не має процесуальної можливості розглянути такий позов, чи скасувати оскаржуване рішення з направленням справи на новий судовий розгляд з підстав доцільності розгляду таких позовів разом, як взаємовиключних. Самі ж по собі покликання відповідачки на такі обставини за наявності неоспореного права позивача на проживання в спірному будинку не можуть бути взяті до уваги, як передчасні.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія судової палати,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий суддя: С.В. Демянчук

Судді : З.І.Буцяк

ОСОБА_1