Постанова № 58556110, 22.06.2016, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/482/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання незаконними дій та про зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду та просить визнати незаконними дії Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області з приводу відмови їй в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, як особі віднесеній до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати Зарічненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити їй пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, як особі віднесеній до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня досягнення нею віку в 52 роки та шість місяців, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що вона є потерпілою третьої категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи. У 1984 році вона вийшла заміж у с. Сингурі Житомирського району Житомирської області. Проте її шлюб виявився невдалим, у зв'язку з чим, була змушена переїхати у с. Літвицю до своїх батьків, де проживала без реєстраці. ІНФОРМАЦІЯ_2 року проживаючи там же, народила дитину. Після того, як дитині виповнилося півтора року позивач з 15.08.1987 року по 15.08.1990 року працювала вчителем у Орв'яницькій середній школі Дубровицького району Рівненської області.

01 лютого 2016 року позивач звернулася із заявою до управління пенсійного фонду України в Дубровицькому районі про призначення їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, як потерпілій третьої категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, позивачу було відмовлено, оскільки первинними документами, які були нею надані до управління пенсійного фонду, не підтверджено факт її постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії.

Позивач вважає, що нею були надані усі необхідні документи до управління пенсійного фонду в Дубровицькому районі, які є належним доказом того, що вона з ІНФОРМАЦІЯ_3 року і по 15.08.1990 року постійно проживала в с.Літвиця Дубровицького району Рівненської області і постійно працювала з 15 серпня 1987 року по 15 серпня 1990 року в с.Орв'яниця Дубровицького району Рівненської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, що станом на перше січня 1993 року становить більше трьох років та дає їй право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

Як вбачається із наданого представником відповідача заперечення проти адміністративного позову, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано документів на підтвердження факту постійного проживання (роботи) відповідача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31.07.1986 р., а тому права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона не має.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з огляду на наступне.

Стаття 46 Конституції України закріпила, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно зі ст.9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року, із наступними змінами та доповненнями, умови норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріпленні в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, що позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи категорії 3, про що свідчить копія дублікату посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.03.1997 року (а.с.17). Вказане посвідчення відповідає вимогам абз.3 ст.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності до ст.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач в період з 15.08.1987 року по 15.08.1990 року працювала вчителем у Орв'яницькій середній школі Дубровицького району Рівненської області (а.с.11-13).

Для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, позивач 01 лютого 2016 року звернулась із заявою до управління пенсійного фонду України в Дубровицькому районі про призначення їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, як потерпілій третьої категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте рішенням Управління Пенсійного Фонду України в Дубровицькому районі від 25.02.2016 року, у призначенні пенсії позивачу за віком із зменшенням пенсійного віку, відмовлено, оскільки первинними документами, підтверджено факт постійного проживання позивача з 15.10.1988 року по 19.08.1990 року та з 30.07.2012 року по даний час, та факт постійної роботи з 15.08.1987 року по 15.08.1990 року у зоні гарантованого добровільного відселення, але згідно запису в трудовій книжці з 30.07.2012 року позивач постійно працювала на території, яка не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а тому призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає підстав. Також зазначено, що перід проживання Позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, згідно наявних документів, становить на 01.01.1993 року 3 роки 0 місяців 5 днів (а.с.7).

Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Потерпілими від Чорнобильської катастрофи є особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до абз.7 підпункту «г» пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846) із змінами, при призначенні пенсій за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме - зниження пенсійного віку, представляється посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що основною підставою для призначення позивачу пенсії є період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, яка видається органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 року «Про перелік пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» с.Літвиця та с.Орв'яниця Дубровицького району Рівненської області відноситься до 3-ї зони безумовного (обов'язкового) відселення.

Як вбачається із довідки №317 виданої 02.03.2016 року, Трипутнянською сільською радою Дубровицького району Рівненської області, ОСОБА_1 з 23.12.1963 року по 15.09.1984 року була зареєстрована та постійно проживала в с.Літвиця Дубровицького району Рівненської області, згідно записів в по господарських книгах села Літвиця: №4 за 1961-1963 роки особовий рахунок № НОМЕР_3; № 4 за 1964-1966 роки особовий рахунок НОМЕР_4; № 7 за 1967-1969 роки особовий рахунок № НОМЕР_5; № 6 за 1971-1973 роки особовий рахунок № НОМЕР_6; № 7 за 1974-1976 роки особовий рахунок НОМЕР_7; № 9 за 1977-1979 роки особовий рахунок № НОМЕР_8; № 9 за 1980-1982 роки особовий рахунок № НОМЕР_9; № 7 за 1983-1985 роки особовий рахунок № НОМЕР_10, і з 15.10.1988 року по 19.08.1990 року №8 за 1986-1990 роки особовий рахунок № НОМЕР_11, і з 30.07.2012 року № 8 за 2011-2015 роки особовий рахунок № НОМЕР_12 по даний час. Село Літвиця відноситься до третьої зони гарантованого добровільного відселення потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.20).

Зідно довідки №316 виданої 02.03.2016 року, Трипутнянською сільською радою Дубровицького району Рівненської області на даний час ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 (а.с.19).

Відповідно до довідки №2544/01-16/15 виданої КЗОЗ "Дубровицька ЦРЛ" ОСОБА_1, згідно журналу обліку прийому породіль та вагітних в пологовому відділенні районної лікарні ІНФОРМАЦІЯ_3 року народила дитину жіночої статі (а.с.18). Вищезазначеною обставиною стверджується той факт, що позивач до моменту аварії на ЧАЕС проживала на території Дубровицького району Рівненської області.

Вищезазначені докази в їх сукупності, що також підтверджується поданим запереченням відповідача, сверджують викладені позивачем у позовній заяві обставини, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, становить на 01 січня 1993 року - 3 роки 0 місяців та 5 днів.

Разом із тим, згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 41 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Як вже було зазначено, при зверненні із заявою про призначення пенсії, позивач надала дублікат посвідчення громадянина, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорії 3) серії НОМЕР_1 від 13.03.1997 року.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 3 відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років категорія 3.

Отже, наявність у позивача посвідчення особи потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи (категорії 3) є достатнім підтвердженням того, що вона станом на 1 січня 1993 року протягом не менше 3 років проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, а тому відмова відповідача, яка ґрунтується на відсутності документів, які б підтверджували б відомості про постійне місце проживання у відповідній зоні є протиправною.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

При цьому, такий документ як довідка про період (періоди) проживання (роботи) на забрудненій території, видана органами місцевого самоврядування є лише підставою для визначення в установленому порядку статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи.

(Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України № К/800/16793/14 від 28.05.2014 року та №К800/29268/15 від 28.07.2015 року).

Разом із тим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач не набула права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, оскільки нею не підтверджено факт постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31.07.1986 р., оскільки відсутня обов'язкова умова для призначення пенсії - проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 року (момент аварії) по 31.07.1986 року, а тому неможливо встановити початкову величину зниження пенсійного віку.

Так, звертаючись до відповідача за призначенням пенсії із зменшенням пенсійного віку позивач посилалася на те, що станом на 01.01.1993 року вона проживала у зоні гарантованого добровільного відселення більше 3 років, та з 01.01.1993 року по день звернення за призначенням пенсії продовжує проживати. Зазначена обставина позбавляє її права на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку, оскільки така величина встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Однак, вказана обставина не позбавляє позивача права на пенсію із зниженням пенсійного віку, оскільки факт її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення більше 3 років станом на 01.01.1993 року, та з 01.01.1993 року по день звернення за призначенням пенсії, не оспорюється.

У зв'язку з поданням позивачем усіх необхідних документів для призначення пенсії, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги і в частині зобо'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (підстави для звільнення від доказування).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, проаналізувавши та дослідивши надані докази, суд приходить до переконання, що у даному випадку Зарічненським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області не доведено правомірність відмови у призначенні пенсії позивачу ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку, як особи потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи (категорії 3), відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Тому суд приходить до висновку, що рішення Управління Пенсійного Фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області від 25.02.2016 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії є незаконним та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак позов слід задоволити.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на користь позивача понесені нею судові витрати при зверненні до адміністративного суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 14, 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 10, 11, 69,71, 159-163, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання незаконними дій та про зобов'язання вчинення певних дій - задоволити.

Визнати незаконними дії Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області з приводу відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, як особі віднесеній до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Зарічненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, як особі віднесеній до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня досягнення нею віку в 52 роки та шість місяців, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Стягнути з Зарічненського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Рівненської області (смт. Зарічне вул.Лесі Українки, 3, Рівненської області, код ЄДРПОУ 40379045) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Зарічненського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Рівненської області.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Дубровицький районний суд, шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк, з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно

Суддя Дубровицького

районного суду І.В. Оборонова