Постанова № 58555621, 24.06.2016, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1133/16-а

№ провадження 2-а/541/46/2016

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇН

24 червня 2016 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Олешко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- в с т а н о в и в :

В травні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з цим позовом, посилаючись на порушення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, її прав в частині не обгрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у виді штрафу.

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримала, просила задовольнити його, пояснивши, що постановою службової особи відповідача її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 165 - 1 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу, в сумі 2550 гривень. Накладення штрафу вважає незаконним, оскільки відповідні платежі нею, на той час, як головним бухгалтером підприємства проведені несвоєчасно у відсутність її вини через несвоєчасне перерахування коштів головним підприємством на рахунок філії.

Представники відповідача Вовк Д.В. та Березанська В.В., які діяли на підставі відповідних довіреностей / а.с. 37, 41 /, заявлений позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, пояснивши, що для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не мало ніякого значення наявність у неї можливості своєчасно сплатити відповідні виплати на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Ця проблема перебуває виключно у площині взаємовідносин головного підприємства та його філії.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, та, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних обгрунтувань.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно постанови серії АА № 081547 у справі про адміністративне правопорушення, винесену заступником начальника Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області Подоляка Л.О. 26 квітня 2016 року, на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 2550 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 165 - 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення / а.с. 4 /.

З матеріалів справи за цим адміністративним позовом вбачається, що ОСОБА_1 визнана винною через повторне протягом року порушення строків сплати єдиного внеску, а саме сплату відповідних внесків за січень 2016 року, сплативши такі внески 25 березня 2016 року по терміну сплати 22 лютого 2016 року, а також за лютий 2016 року по терміну сплати 21 березня 2016 року.

За приписами ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як встановлено судом при розгляді цього позову, несвоєчасна сплата єдиного соціального внеску позивачем, як головним бухгалтером філії «Миргородський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України», мала місце через несвоєчасне перерахування на вказані цілі грошових коштів головним підприємством на рахунки філії / а.п. 43 - 50 /. За переконанням суду при таких обставинах відсутня вина позивача, як посадової особи, оскільки відсутність коштів на рахунку філії, не зобов'язувала її розраховуватися власними коштами.

Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративному процесі запроваджено концепцію презумпції вини суб'єкта владних повноважень, з огляду на що фізична особа - позивач не повинен доводити, що його законні права та інтереси порушено.

Саме суб'єкт владних повноважень, в даному випадку відповідач, зобов'язаний довести, наявність індивідуальної вини ОСОБА_1 у несвоєчасній сплаті відповідних внесків, тобто, довести ту обставину, що позивач, маючи реальну можливість здійснити таку оплату у зв'язку з наявністю коштів на рахунку філії, умисно не здійснила її. Таких доказів стороною відповідача на момент розгляду справи та винесення даної постанови суду не надано.

В супереч ухвалі суду від 12 травня 2016 року оригінали матеріалів, на підставі яких ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідачем суду не надані / а.с. 27/.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку про відсутність достовірних і належних доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 та спростовують її твердження про відсутність реальної можливості провести своєчасну сплату за відповідні періоди.

Разом з тим, накладаючи стягнення на ОСОБА_1 за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за січень 2016 року по терміну сплати 22 лютого 2016 року, слід прийти до висновку про те, що таке накладення мало місце поза межами строків, визначених ч. 1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки це діяння не є триваючим, бо обмежене певним строком, а стягнення оскаржуваною постановою за цим епізодом накладено лише 26 квітня 2016 року, тобто після сплину двох місяців від крайнього терміну сплати внеску.

Крім того, аналізуючи зміст описової частини постанови від 26 квітня 2016 року та співставляючи її з вимогами ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення в аспекті чіткого опису в ній диспозиції ч. 5 ст. 165 - 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, слід констатувати, що стягнення на позивача накладено за повторне на протязі року порушення строків сплати єдиного внеску, замість вчинення такого діяння особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.

Таким чином описова частина оскаржуваної постанови містить кваліфікуючу ознаку правопорушення (повторність), яка взагалі не є складовою диспозиції ч. 5 ст. 165 - 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а отже вона не відповідає вимогам ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З цих підстав оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення не може визнаватися законною і обґрунтованою, а тому є не чинною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 100, 122, 158, 160, 163, Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 7, 268, 279, 280, 283, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд , -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову серії АА № 081547 у справі про адміністративне правопорушення, винесену заступником начальника Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області Подоляка Л.О., датовану 26 квітня 2016 року, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в сумі 2550 гривень, визнати не чинною та скасувати її.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду Чернюк В.Д.