Ухвала суду № 58554668, 22.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9277/15-к Головуючий у І інстанції Туманова К. Л.Провадження № 11-кп/780/760/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 22.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

22 червня 2016 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Гриненка О.І., Левчука О.Д.

з участю: прокурора: Ляшенка Р.О.

секретаря судового засідання: Олійника О.Л.

представника потерпілого: ОСОБА_2

обвинуваченої: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Києва матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2016 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово непрацюючу, незаміжню. Зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі та призначено їй іспитовий строк тривалістю 3 роки.

Покладено на ОСОБА_3 обовязки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов прокуратури до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» витрати на стаціонарне лікування потерпілого в розмірі 23995 грн. 59 коп.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 500000 грн.

Стягнуто з АТ «СК «АХА СТРАХУВАННЯ» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 89049 грн. 20 коп. та моральну шкоду в розмірі 4452 грн. 46 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ПП «Автомагістраль» до ОСОБА_3 та АТ «СК «АХА СТРАХУВАННЯ» про відшкодування матеріальної шкоди задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПП «Автомагістраль» матеріальну шкоду у розмірі 1102200 грн.

Стягнуто з АТ «СК «АХА СТРАХУВАННЯ» на користь ПП «Автомагістраль» матеріальну шкоду у розмірі 50000 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.

Згідно із вироком, кримінальне правопорушення обвинуваченою було вчинено за наступних обставин.

01 травня 2015 року, близько 05 год. 27 хв., ОСОБА_3, керуючи технічно-справним автомобілем "AUDI R8", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись на 33 км + 100 м автодороги Київ-Харків Бориспільського району Київської області в напрямку м. Харків, де для її руху встановлені дорожні знаки 3.21 "Вїзд заборонено", 1.37 "Дорожні роботи", 3.29 "Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год." в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. та введених в дію з 01.01.2002 р. (далі - ПДР України), згідно з яким "для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну" не була уважною під час керування транспортним засобом, не стежила за дорожньою обстановкою та порушуючи вимоги п. 12.6. ґ) ПДР України, відповідно до якого "поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: ґ) іншим транспортним засобам: на автомагістраляхне більше 130 км/год...", а також вимоги п. 12.9. б) ПДР України, згідно з яким "водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил", перевищуючи максимальну дозволену швидкість для даної ділянки авто дороги, керувала вказаним транспортним засобом із швидкістю241+/-10 км/год. та ігноруючи вимоги встановленого дорожнього знаку 3.21 "Вїзд заборонено", рухалась у лівій смузі в напрямку м. Харків, де допустила зіткнення передньою правою частиною керованого нею транспортного засобу із задньою правою частиною всюдихода колісного "Н-ЗЗ-НС-1", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який здійснював дорожні роботи.

Внаслідок даної пригодиводій всюдихода колісного "Н-ЗЗ-НС-1", реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_5 отримав тяжке тілесне ушкодження.

Згідно висновку експерта №128/Е від 30.06.2015 р. у потерпілого ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: політравма, тяжка відкрита черепно-мозкова травма з формуванням вогнищ забоїв у лівій лобовій, скроневій, тім'яній відділах і правому лобовому відділі, субдуральна гематома лобово-скроневої ділянки зліва, перелом тім'яної і скроневої кісток справа з переходом на основу черепа. Стан після оперативного втручання (01.05.2015р.) - резекційна трепанація черепа, видалення субдуральної гематоми лівої лобно- скроневої області; перелому кісток лівого скуло-орбітального комплексу; двостороннього гемопневмотораксу; забитих ран в області голови, а також садна м'яких тканин обох колінних суглобів. Описані ушкодження утворилися від дії тупого (-их) предмета (-ів), по давності можуть відповідати терміну і обставинам, зазначеним у постанові, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння.

Таким чином, грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів2.3 б), 12.6. ґ), 12.9.б) та вимог дорожніх знаків 3.21, 1.37, 3.29 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. та введених в дію з 01.01.2002 р. перебувають у прямому причинному звязку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_5

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації її дій, зазначає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через мякість.

Так, судом при призначенні обвинуваченій покарання не надано належної оцінки тим обставинам, що грубе порушення вимог ПДР України, а саме значне перевищення максимальної дозволеної швидкості руху та ігнорування наявних дорожніх знаків під час керування транспортним засобом ОСОБА_3 призвело до дорожньо-транспортної пригоди та настання тяжких наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень особі.

Крім цього, апелянт зазначає, що незважаючи на те, що відповідно до вимог ст. 12 КК України ОСОБА_3 вчинила тяжкий злочин, суд першої інстанції не врахувавши думку представника потерпілого, який наполягав на призначені обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі, дійшов до помилкового висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства та безпідставно застосував ст. 75 КК України.

В звязку з цим, прокурор просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 засудити за ч.2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора та представника потерпілого, які підтримали апеляційну скаргу прокурора та просили її задовольнити;

обвинуваченої та її захисника, які проти апеляційної скарги прокурора заперечували та просили відмовити в її задоволенні;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обвинувачену з останнім словом, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_3 та кваліфікації її дій за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, учасниками судового розгляду не оспорюється.

На підставі ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог тільки, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 дотримався вимог зазначених норм кримінального закону, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, вчиненого обвинуваченою з необережності, конкретні обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, до адміністративної відповідальності не притягувалася, є особою молодого віку, має ІІ групу інвалідності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за останнім місцем роботи характеризується позитивно, обставини, що визнані судом як помякшуючі покарання, а саме: щире каяття, вчинення злочину у молодому віці та перебування обвинуваченої під динамічним наглядом лікаря, також судом враховано відсутність обтяжуючих покарання обставин, часткове відшкодування спричиненої потерпілому шкоди, думку представника потерпілого, тобто всі ті обставини, на неврахування яких посилається в своїй апеляційній скарзі прокурор. На думку колегії суддів, призначене обвинуваченій ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для її виправлення та перевиховання.

Відповідно до статті 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Всупереч доводам апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування вимог статті 75 КК України відносно ОСОБА_3, суд першої інстанції при звільненні останньої від відбування покарання з випробуванням дотримався вимог, зазначених у вказаній статті кримінального закону, належним чином обґрунтувавши свій висновок. Зокрема, судом було взято до уваги наявність у обвинуваченої двох обставин, які пом'якшують її покарання, її позитивні характеристики, конкретні обставини вчиненого злочину та його ступінь тяжкості, а також те, що ОСОБА_3 раніше не судима, має ІІ групу інвалідності, після операційного втручання має у кістках металофіксатори та потребує амбулаторного нагляду у ортопеда травматолога за місцем проживання, потребує ще кількох операцій та довготривалого лікування, має бажання працювати та відшкодувати завдану кримінальним правопорушенням шкоду, частково відшкодувала матеріальну шкоду потерпілому, що значно знижує суспільну небезпечність особи обвинуваченої ОСОБА_3

При цьому, покладення судом на обвинувачу Журавльову Я.І. обов'язків, передбачених статтею 76 КК України, сприятиме контролю за її поведінкою в період іспитового строку з метою встановлення факту її виправлення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_3, а також про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області;-

ухвалила :

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ: В.Б. Зіміна

ОСОБА_6

ОСОБА_7