Ухвала суду № 58554519, 01.06.2016, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3985/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

01 червня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Пархоменко О.В.,

з участю секретаря Григорян Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, про визнання договору дарування нерухомого майна частково недійсним, про визнання права власності на частину нерухомого майна, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла зазначена вище заява, в якій заявниця посилається на те, що нею подано позов до Ірпінського міського суду Київської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, про визнання договору дарування нерухомого майна частково недійсним, про визнання права власності на частину нерухомого майна. Вказує, що як було вказано в позові, право власності на будинок та земельну ділянку було оформлено відповідачем 18.03.2016, незважаючи на те, що набуте під час їх шлюбу та належить також і їй, як колишній дружині, на праві спільної сумісної власності, а відповідач всупереч вимогам рішення Ірпінського міського суду від 26.12.2013 та ухвали Апеляційного суду Київської області від 05.03.2014, а також положень Сімейного кодексу України відповідно до нотаріально посвідчених договорів дарування житлового будинку № НАІ350502 та земельної ділянки № НАІ 350505, ввівши в оману приватного нотаріуса подарував будинок та земельну ділянку громадянці ОСОБА_3, з метою позбавити її можливості скористатися своїм правом на отримання 1/2 спільно нажитого у шлюбі майна під час розлучення. На даний час до Ірпінського міського суду нею подано позовну заяву про скасування у частині зазначених договорів дарування та визнання права спільної сумісної власності на майно. Дана обставина не дає іншої можливості виконання вказаного рішення суду та ускладнює вирішення поданої нею позовної заяви по суті.

Вказує, що згідно документів, які додані нею до її позовної заяви, на даний час де-юре власником будинку та земельної ділянки є ОСОБА_3. Тому вважає, що оскільки жилий будинок та земельна ділянка, які розташовані за адресою вул. Кулішова, 5 в смт. Гостомель Київської області, є спільною сумісною власністю відповідача та її , з метою ухилення відповідача ОСОБА_2 від сплати заборгованості даний будинок та земельна ділянка можуть бути відчужені ОСОБА_3 на користь будь-якої іншої особи. Дана обставина може значно утруднити або взагалі зробити неможливим вирішення поданої нею позовної заяви про скасування у частині договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, визнання права спільної сумісної власності.

В звязку із викладеними обставинами заявниця просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок загальною площею 192,3 кв.м., житловою площею 65,6 кв.м. по вул. Кулішова, 5 в смт. Гостомель Київської області та земельну ділянку площею 0,0428; до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-якій спосіб вчиняти будь-які дії щодо на житловий будинок загальною площею 192,3 кв.м., житловою площею 65,6 кв.м. по вул. Кулішова, 5 в смт. Гостомель Київської області та земельну ділянку площею 0,0428 .

У відповідності до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши подану заяву, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обовязку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобовязання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Оскільки заявниця звернулася до Ірпінського міського суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, про визнання договору дарування нерухомого майна частково недійсним, про визнання права власності на частину нерухомого майна, суд, виходячи із положень ч.3 ст. 152 ЦПК України, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення та слід забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок загальною площею 192,3 кв.м., житловою площею 65,6 кв.м. по вул. Кулішова, 5 в смт. Гостомель Київської області та земельну ділянку площею 0,0428 га за цією ж адресою до розгляду справи по суті, оскільки невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог.

При цьому суд вважає, що в інший частині заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки вимога про забезпечення позову в цій частині не конкретизована заявницею.

Таким чином суд задовольняє заяву про забезпечення позову частково.

Керуючись ст.151-153, 154 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву задовольнити частково.

Накласти арешт у вигляді заборони відчуження на житловий будинок загальною площею 192,3 кв.м., житловою площею 65,6 кв.м. по вул. Кулішова, 5 в смт. Гостомель Київської області, якій належить ОСОБА_3.

Накласти арешт у вигляді заборони відчуження на земельну ділянку площею 0,0428 га, кадастровий номер 3210945900:01:097:0005 по вул. Кулішова, 5 в смт. Гостомель Київської області, яка належить ОСОБА_3.

В інший частині заяву залишити без задоволення.

Копію ухвали направити до Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області - для виконання, сторонам для відому.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: ОСОБА_5