Рішення № 58553301, 21.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/1360/16-ц Провадження № 22-ц/773/867/16 Головуючий у 1 інстанції: Луньова Т.М. Категорія: 39 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчука М.М. ,

суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В.,

з участю: секретаря - Губарик К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування у зв'язку із втратою годувальника за апеляційною скаргою відповідача на рішення Ковельського міськрайонного суду від 01 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулась в суд з даним позовом до приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Страхова компанія «ПЗУ Україна», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26.08.2012 року о 17 год. 45 хв. водій ОСОБА_5, громадянин Республіки Польща, керуючи автомобілем марки «Toyota RAV-4», д.р.н. НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі М-19 сполученням Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече зі сторони м. Ковель у напрямку м. Луцьк, поблизу смт. Голоби здійснив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_7, яка рухалася по вказаній автодорозі у напрямку м. Ковель. Внаслідок ДТП ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження та була доставлена в Ковельську центральну районну лікарню, де померла внаслідок отриманих травм ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Постановою прокурора районної прокуратури Варшави Магдалини Бероуд-Коровайчик кримінальну справу по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_5 року, унаслідок якої загинула ОСОБА_7, закрито.

Зазначає, що загибла ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживала разом із своїми дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, по АДРЕСА_1 Волинської області, які перебували на її утриманні. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Toyota RAV-4», д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 була застрахована відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», як страховиком згідно з договором страхування, за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/1762634 від 09.08.2012 року.

У порядку передбаченому чинним законодавством, вона звернулась до відповідача, як страховика, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, однак у виплаті таких відшкодувань було відмовлено. Відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в межах ліміту відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілого - 100000 грн., було відшкодовано лише 16370,54 грн., з яких 12780 грн. вартість надгробка, 1665 грн. - витрати на поховання та 1925,54 грн. - витрати на лікування. З урахуванням тієї обставини, що дохід померлої ОСОБА_7 на час смерті становив в середньому 2863,12 грн. на місяць та на її утриманні перебували двоє утриманців, сума яка припадає на одного утриманця становила 954,37 грн. на місяць.

Виходячи з наведеного, з посиланням на норми 1200 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням ліміту відповідальності та суми сплаченого відшкодування, позивач ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача на користь дітей померлої страхове відшкодування по втраті годувальника в сумі 83629,46 грн., а саме: на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 за період часу зі смерті годувальника і до досягнення ним повноліття (178 місяців) - 40000 грн.; на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 за період часу зі смерті годувальника і до досягнення ним повноліття (за 204 місяці) - 43629,46 грн.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 01.04.2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, страхове відшкодування у зв'язку із втратою годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 40000 грн.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, страхове відшкодування у зв'язку із втратою годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 43629,46 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення суду зміні в частині розміру страхового відшкодування, виходячи з такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілого становить 100000 грн., а оскільки останнім дана сума була відшкодована частково в розмірі 16370,54 грн., тому решта суми страхового відшкодування 83 629,46 грн. підлягає до стягнення із страхової компанії на користь ОСОБА_2 - 40000 грн. та на користь ОСОБА_3 - 43629,46 грн.

З такими висновками місцевого суду щодо розміру страхового відшкодування погодитися не можна, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05.09.2012 року, випискою із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7, даними постанови прокурора Районної прокуратури Варшави Мокотув Магдалини Бероуд-Коровайчик від 24.02.2015 року про закриття кримінальної справи, доводиться та обставина, що водій ОСОБА_5, громадянин Республіки Польща, керуючи автомобілем марки «Toyota RAV-4», д.р.н. НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі М-19 сполученням Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече зі сторони м. Ковель у напрямку м. Луцьк, поблизу смт. Голоби здійснив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_7, яка рухалася по вказаній автодорозі у напрямку м. Ковель. Внаслідок ДТП ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження та була доставлена в Ковельську центральну районну лікарню, де померла внаслідок отриманих травм ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Судом також встановлено, що відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» визнається і підтверджується повідомленням ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» № 6176-31 від 23.09.2013 року та обставина, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Toyota RAV-4», д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 була застрахована відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», як страховиком згідно з договором страхування, за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/1762634 від 09.08.2012 року і що саме автомобіль, яким керував ОСОБА_5 і за участю якого сталась ДТП, був забезпеченим транспортним засобом.

З довідки Голобської селищної ради №953 від 15.05.2015 року вбачається, що на час смерті ОСОБА_7 на її утриманні перебували двоє малолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використання, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренду, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано унаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтями 3, 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_5 року за участі забезпеченого транспортного засобу, унаслідок якої загинула ОСОБА_7, потягла за собою настання страхового випадку.

Положеннями ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, що була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та майну третьої особи.

Згідно із ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, що діяла на час виникнення страхового випадку, право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Пунктом 2 цієї статті визначено, що у зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім'ї є діти віком до восьми років; інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого.

Пунктом 4 згаданої статті визначено, що у зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає (1776-2004-п ) Кабінет Міністрів України.

Стаття 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 05.07.2012 року, почала діяти лише з 18.11.2012 року.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, він не застосовується до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом, тобто вирішуючи питання про розмір страхового відшкодування утриманцям (позивачам) у зв'язку із смертю годувальника, слід виходити з того, що до відшкодуванню підлягає частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника.

У той же час згідно Порядку проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. N 17761 розрахунок розміру страхового відшкодування, що виплачується утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - страхове відшкодування), проводиться у межах визначеного законодавством ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, який діяв на дату укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Частина неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого, який включає виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, пенсії, державну соціальну допомогу та щомісячні виплати за державним соціальним страхуванням, за останній календарний рік (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого і працездатних осіб, та суми пенсій, виплачених утриманцям внаслідок втрати годувальника) шляхом ділення частини неотриманих доходів померлого годувальника, що припадає на

зазначених осіб, на кількість цих осіб. Виплата страхового відшкодування проводиться на підставі заяви (заяв) осіб, що мають право на його одержання.

Повідомленням ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» № 6176-31 від 23.09.2013 року підтверджується та обставина, що позивач ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку звернулась до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, однак у здійснені таких страхових виплат відповідачем було відмовлено.

З довідки управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації від 22.03.2013 року №639/116/2-13 вбачається, що середньомісячний дохід померлої ОСОБА_7 за останній календарний рік життя, який складався з допомоги по вагітності та пологах, одноразової допомоги при народженні дитини, допомоги до 3-х років та допомоги одинокій матері, становив 2863,12 грн., а не 964,67 грн. як стверджує у запереченнях відповідач ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Виходячи з наведеного, враховуючи що на час настання страхового випадку на утриманні ОСОБА_7 перебувало двоє малолітніх дітей, частина неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю становить 954,37 грн.

Розпорядженнями першого заступника Ковельської районної державної адміністрації Волинської області №328 від 10.09.2012 року та №329 від 10.09.2012 року малолітнім дітям померлої ОСОБА_7 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 надано статус дитини-сироти.

Розпорядженнями першого заступника Ковельської районної державної адміністрації Волинської області №342 від 26.09.2012 року позивача ОСОБА_1 призначено опікуном над неповнолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_3

З довідок УПФУ у м. Ковелі та Ковельському районі №317/04, №317/05 від 05.06.2015 року вбачається, що позивачу ОСОБА_1, як опікуну неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 було призначено пенсію у разі втрати годувальника на 2-х неповнолітніх дітей, яка становила у вересні 2012 року - 877,76 грн., у жовтні 2012 року - 1027,20 грн., у листопаді 2012 року - 1027,20 грн., у грудні 2012 року - 1060,80 грн. Розмір частки пенсії за повний місяць, яка виплачувалась на утримання кожного з малолітніх дітей у 2012 році, становила 513,60 грн.

Враховуючи вимоги Порядку проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (до 11.03.2013 року), різниця між частиною неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю та розміром пенсії на кожного утриманця є наступною: 2863,12 грн. (середньомісячний дохід померлого) : 3 (2 утриманця та годувальник) - 513,60 грн. (розмір пенсії на кожного утриманця) = 440,77 грн. Тож підстави для виплати відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» страхового відшкодування неповнолітнім утриманцям у зв'язку із смертю годувальника у межах ліміту відповідальності є беззаперечними.

Виходячи із вимог ст. 27.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття.

З дня смерті годувальника ОСОБА_7 до досягнення повноліття ОСОБА_2 залишилось 177 місяців 18 днів, а ОСОБА_3 залишилось 204 місяці.

Згідно із ч. 4 ст. 1200 ЦК України розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника.

Враховуючи вимоги Порядку проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розрахунок розміру страхового відшкодування, що виплачується утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди буде наступним: утриманець ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 - різниця між частиною неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю та розміром пенсії на кожного утриманця) становить 440,77 грн. (2863,12 грн. (середньомісячний дохід померлого) : 3 (2 утриманця та годувальник) - 513,60 грн. (розмір пенсії на кожного утриманця)), 440,77 х 177 місяців 18 днів = 78280,75 грн.; утриманець ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 - різниця між частиною неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю та розміром пенсії на кожного утриманця) становить 440,77 грн. (2863,12 грн. (середньомісячний дохід померлого) : 3 (2 утриманця та годувальник) - 513,60 грн. (розмір пенсії на кожного утриманця)), 440,77 х 204 місяці = 89917,08 грн.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку, відшкодування шкоди, що була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди відшкодовується страховиком відповідно до лімітів відповідальності страховика.

Як вбачається з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/1762634 від 09.08.2012 року, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілого становить 100000 грн.

Оскільки страховою компанією сплачено страхове відшкодування по даному страховому випадку у розмірі 16370,54 грн. (12780 грн. вартість надгробка, 1665 грн. - витрати на поховання та 1925,54 грн. - витрати на лікування), тому суд прийшов до висновку, що з урахуванням ліміту відповідальності страховика, суми сплаченого відшкодування та загального розміру відшкодування у зв'язку з втратою годувальника, який становить 83 629,46 грн. (100000грн. - 16370,54 грн.), до стягнення із страхової компанії підлягає: на користь ОСОБА_2 - 40000 грн., на користь ОСОБА_3 - 43629,46 грн.

Ухвалюючи рішення в даній справі, суд правильно визначив загальну суму страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з страхової компанії на користь малолітніх дітей як утриманців померлого годувальника, однак стягуючи його, місцевий суд неправильно визначив розмір цього відшкодування, який підлягає стягненню на користь кожного з дітей.

Виходячи з того, що розмір загальний розмір страхового відшкодування, який підлягає до стягнення становить 83 629,46 грн., суму відшкодування, яка припадає на кожного з дітей, слід визначати пропорційно до сум відшкодування, на які у них виникло право, якби не було лімітів відповідальності страховика. Для цього суму відшкодування, на яку мають право кожен з дітей, множимо на залишок ліміту відповідальності, в межах якого повинна виплачуватись страхова сума, і ділимо на загальну суму відшкодування (втраченого доходу), на яке мають обоє дітей. Вирахуване таким способом страхове відшкодування для ОСОБА_2 становить 38 945,04 грн. (78280,75 грн. х 83629,46 грн. / (78280,75 + 89917,08 грн.)), а для ОСОБА_3 - 44684,42 грн. (89917,08 х 83629,46 грн. / (78280,75 + 89917,08 грн.)).

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване в даній справі рішення в частині розміру страхового відшкодування підлягає зміні.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що проведений судом розрахунок страхового відшкодування не відповідає Порядку розрахунку розміру страхового відшкодування, що виплачується утриманцям у зв'язку зі смертю годувальників внаслідок дорожньо-транспортної пригоди», затверджений постановою КМУ № 1776 від 31.12.2004 року є безпідставними, оскільки наведений відповідачем в апеляційній скарзі власний розрахунок страхового відшкодування суперечить наявним у справі доказам, а тому не може бути прийнятий колегією суддів до уваги. Апелянтом в цьому розрахунку безпідставно взято як дохід померлого годувальника встановлену законом на час смерті матері малолітніх дітей (серпень 2012 року) мінімальний розмір заробітної плати в 964,67 грн., в той час як її середньомісячний дохід за останній рік становив 2863,12 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення в частині розміру страхового відшкодування не в повній мірі відповідає обставинам справи, а тому його в цій частині на підставі ст. 309 ЦПК України слід змінити, із залишенням в решті рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 01 квітня 2016 року в даній справі в частині розміру страхового відшкодування змінити.

Абзац другий та третій резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

«Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, страхове відшкодування у зв'язку із втратою годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 38 945 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 04 коп.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, страхове відшкодування у зв'язку із втратою годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 44 684 (сорок чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 42 коп.»

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: