Рішення № 58553216, 23.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15860/14-ц Провадження № 22-ц/773/917/16 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М. Категорія: 27 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Осіпука В.В., Мудренко Л.І.,

з участю секретаря Лимаря Р.С.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 29 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ТзОВ «Кредитні ініціативи» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 15 липня 2008 року ВАТ «Сведбанк» правонаступник - ПАТ «Сведбанк» та фізична особа - ОСОБА_3 уклали Кредитний договір № 0201/0708/74-092 відповідно до умов якого ОСОБА_4 зобов'язується надати ОСОБА_3 кредит у сумі 94000,00 доларів США, а ОСОБА_3 зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Оскільки ОСОБА_3 належним чином не виконав свої зобовязання за кредитним договором, станом на 01 серпня 2014 року у нього виникла заборгованість за кредитним договором, що складається з заборгованості по кредиту в сумі 91129 доларів США; заборгованості за відсотками в сумі 49238 доларів США; заборгованості по пені в сумі 65682,27 доларів США, яка в межах позовної давності складає 20577,44 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 15 липня 2008 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручилась за виконання ОСОБА_3 обовязків, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому.

На підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс», та договору факторингу від 28 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 15.07.2008 року № 0201/0708/74-092 позичальником згідно якого є ОСОБА_3

Враховуючи наведене, просить стягнути з ОСОБА_2 як поручителя в користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 1925435,01грн. та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором № 0201/0708/74-092 від 15.07.2008 року в розмірі 45489 доларів США, що станом на 01 серпня 2014 року еквівалентно 544115 грн. 93коп. та складається з заборгованості по відсотках за період з 15 травня 2012 року по 01 серпня 2014 року в сумі 24911,56 доларів США та заборгованості по пені в сумі 20577,44 доларів США.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за період з 15 травня 2012 року по 01 серпня 2014 року утворилася заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості по відсотках та пені, а боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники та у звязку з цим стягнув заборгованість за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2

Однак з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 липня 2008 року ВАТ «Сведбанк» правонаступник - ПАТ «Сведбанк» та фізична особа - ОСОБА_3 уклали Кредитний договір № 0201/0708/74-092. Відповідно до умов вказаного кредитного договору, ОСОБА_4 зобов'язується надати ОСОБА_3 кредит у сумі 94000,00 доларів США., а ОСОБА_3 зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитними договором, між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 15 липня 2008 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручилась за виконання ОСОБА_3 обовязків, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2,2. ОСОБА_4 відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правими вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. ОСОБА_4 Клієнт відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до копії акту прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників за договором про надання факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року(а.с. 46) та копії реєстру заборгованостей боржників(а.с. 63-65) внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 15.07.2008 року № 0201/0708/74-092 позичальником згідно якого є ОСОБА_3.

ОСОБА_3 взяті на себе зобовязання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за ним станом на 01 серпня 2014 року рахується заборгованість за кредитним договором, що складається з заборгованості по кредиту в сумі 91129 доларів США; заборгованості за відсотками в сумі 49238 доларів США; заборгованості по пені в сумі 65682,27 доларів США, яка в межах позовної давності складає 20577,44 доларів США.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 0308/5869/12 по справі за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 травня 2012 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Волинської філії заборгованість за кредитним договором № 0201/0708/74-092 від 15.07.2008 року в розмірі 115456 доларів США 41 цент та 131056 грн. 43 коп., що еквівалентно 1053287 грн. 60 коп., що складається з 91129,00 доларів США - неповернений кредит, 24327,41 доларів США - несплачені відсотки, 131056,43 грн. - сума пені.

Судом встановлено, що зазначене рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконано.

Відповідно до ч. 3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до розяснень п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не пред'явить вимоги до поручителя.

Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобовязання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобовязання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Предявленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і предявлення до нього позову. При цьому в разі предявлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Зі змісту договору поруки вбачається, що строк її припинення не встановлено відповідно до вимог ст. 252 ЦК України, тому згідно з вимогами вказаних вище норм матеріального права порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, настання строку виконання зобовязання в повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не предявить вимоги до поручителя.

Разом з тим, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Правова позиція Верховного Суду України, висловлена в постановах: від 17 вересня 2014 року, справа № 6-53цс14; від 27 січня 2016 року, справа № 6-990цс15.

В даному випадку кредитор реалізував своє право, передбачене ч. 2 ст.1050 ЦК України для дострокового погашення кредиту шляхом звернення до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості в солідарному порядку з боржника та поручителя, а тому, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором по сплаті відсотків за користування кредитом та пені за період з 15 травня 2012 року по 01 серпня 2014 року повинно бути предявлено в межах шестимісячного терміну, починаючи з 15 травня 2012 року, чого позивачем зроблено не було.

Як вбачається з матеріалів справи вимога про виконання грошових зобовязань за кредитним договором та договором поруки боржнику ОСОБА_3 та поручителю ОСОБА_2 надіслана позивачем 22.08.2014 року(а.с. 67), тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого законом, а з позовом до суду позивач звернувся 29 вересня 2014 року.

Отже, у звязку і пропуском позивачем шестимісячного строку звернення з вимогою до поручителя ОСОБА_2 про погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до умов укладеного між сторонами 15.07.2008 року договору поруки, порука припинилася, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у звязку з допущеними судом першої інстанції порушеннями вищенаведених норм матеріального права, неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог на підставі ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 29 грудня 2014 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді