Ухвала суду № 58553172, 24.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 166/1175/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Савчук М.А. Провадження № 22-ц/773/1006/16 Категорія: 30 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Стрільчука В.А., Здрилюк О.І.,

секретар судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2015 року в позові ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі ПАТ «СК «Країна») до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 7 178 грн. 39 коп. та 243 грн. 60 коп. по сплаті судового збору, а всього 7421 грн. 99 коп. - відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2016 року задоволено апеляційну скаргу позивача ПАТ «СК «Країна». Скасовано рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2015 року та ухвалено нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «СК «Країна» в порядку регресу виплачене страхове відшкодування в сумі 7 178,39 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_3. Рішення Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У звязку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України не ведеться.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача ПАТ «СК «Країна» слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 серпня 2014 року о 17 год. 45 хв. в м. Луцьку по вул. Кравчука, 11 Б сталася порожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів «Mercedes Benz», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та «Subaru», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Постановою Ратнівського районного суду Волинської області від 19 вересня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ «СК «Країна» згідно з полісом від 11 квітня 2014 року № АІ/0997844.

05 вересня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до ПАТ «СК «Країна» із заявою про виплату страхового відшкодування. На виконання умов указаного договору страхування ПАТ «СК «Країна» виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 7 178 грн. 39 коп.

Згідно зі 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Частиною ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Звертаючись до суду з даним позовом ПАТ «СК «Країна» та вказуючи про невиконання ОСОБА_3 підпункту 33.1.2 ст. 33 ЗУ ««Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо неповідомлення страховика про факт ДТП, просило в порядку регресу стягнути з відповідача в їхню користь 7178,39 коп.

Відповідно до пп. «ґ» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.

Підпунктами 33.1.2, 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Таким чином, ОСОБА_3 як водій транспортного засобу, що причетний до ДТП, повинен був невідкладно, не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, подати страховику ПАТ «СК «Країна», з яким у нього було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У пункті 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року надано розяснення, відповідно до яких, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути предявлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

У разі настання страхового випадку страховик зобовязаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, а лише у тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана ДТП сталася 28 серпня 2014 року, а вже 29 серпня 2014 року потерпіла ОСОБА_4 повідомила ПАТ «СК «Країна» про настання страхового випадку (а. с. 54), після чого позивач мав можливість вчинити та вчинив усі передбачені Законом дії щодо встановлення факту настання страхового випадку, визначення розміру завданих збитків та виплати страхового відшкодування, зокрема уже 29 серпня 2014 року позивачем було оглянуто транспортний засіб «Subaru» про що складений відповідний акт (а. с. 17).

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що намагався повідомити у телефонному режимі позивача, однак йому не вдалось цього зробити.

У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке має базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-284 цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Таким чином, установивши, що право страховика бути вчасно проінформованим про настання страхового випадку не є порушеним суд першої інстанції, дійшов правильного по суті й обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Страхова компанія «Країна».

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, вона підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» відхилити, а рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: