Ухвала суду № 58553149, 21.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4200/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/1019/16 Категорія: 59 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів - Осіпука В.В., Матвійчук Л.В.,

з участю: секретаря Губарик К.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення безпідставно списаних з рахунку коштів, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Луцького міскрайонного суду від 18 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міскрайонного суду від 18.05.2016 року позов ОСОБА_1 в даній справі задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління безпідставно списані банком грошові кошти з поточного рахунку № 26257000037646 на користь ОСОБА_1 в розмірі 4772 грн. 78 коп. шляхом зарахування відповідної суми на його рахунок.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі відповідач ПАТ "Державний ощадний банк України", покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що поточні рахунки №№ 26005500661548, 26257000037646 відкриті в банку на імя ОСОБА_1 є його власними банківськими рахунками, а тому прийшов до висновку, що банк безпідставно списав комісійну плату у вигляді 1% з рахунку № 26257000037646, оскільки кошти на нього надходили з іншого власного рахунку позивача № 26005500661548, відкритого у цьому ж банку.

Висновки суду відповідають встановленим в справі обставинам та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.12.2015 року позивач ОСОБА_1, як фізична особа, підписав заяву № 470178 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), за якою банк відкрив поточний рахунок № 26257000037646 в гривні України, на умовах тарифного пакету «Економний», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку (п. 3.4.1 Заяви № 470178 про приєднання).

26.11.2015 року між відповідачем ПАТ «Ощадбанк» та позивачем ОСОБА_1, як фізичною-особою підприємцем, було укладено договір банківського рахунку № 661548-151126-115025, згідно умов якого банк зобов'язується надати клієнту послуги з розрахунково - касового обслуговування, які пов'язанні із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надати банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.

Пунктом 2.1. договору банківського рахунку № 661548-151126-115025 визначено, що банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок № 26005500661548 в гривні України та надавати послуги розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов цього договору, законодавства України, в т.ч. нормативно-правових актів Національного банку України.

Судом також встановлено, що пунктом 3.1. Тарифів за обслуговування поточного рахунку з використанням платіжної картки, відкритого за пакетом «Економний», плата за зарахування на рахунок безготівкових коштів у валюті рахунку (крім процентів по депозиту, укладеному в банку, державних соціальних виплат, пенсій, коштів з інших власних рахунків відкритих у банку, інших платежів в рамках договорів для картки типу Visa Electron) складає 1 %.

ОСОБА_1, як фізична особа-підприємець, спрямовував власні кошти з поточного рахунку № 26005500661548 в гривні України на свій поточний рахунок № 26257000037646 в гривні України, як фізичної особи, відкритий в цьому ж банку, за які банк стягував комісійну плату (винагороду) у розмірі 1 % (одного відсотка) від суми зарахованих коштів.

За весь період банком було стягнуто (утримано) з поточного рахунку позивача, як фізичної особи (рах. № № 26257000037646) комісійної плати (винагороди) на загальну суму 4 772, 78 грн., зокрема: 22.12.2015 року - на суму 718,99 грн. за зарахування коштів від 14.12.2015 року, на суму 680 грн. за зарахування коштів від 09.12.2015 року; на суму 1100 грн. за зарахування коштів від 07.12.2015 року, на суму 40,79 грн. за зарахування коштів від 22.12.2015 року; 28.12.2015 року - на суму 1120 грн. за зарахування коштів від 28.12.2015 року; 30.12.2015 року - на суму 131,30 грн. за зарахування коштів від 30.12.2015 року; 14.01.2016 року - на суму 981,70 грн. за зарахування коштів від 14.01.2016 року.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Згідно із положенням ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки відкривають та ведуть банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено і в ст. 50 ЦК України. При цьому зазначається, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто, громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - «підприємець».

Статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності. В розглядуваному випадку фізична особа і фізична особа- підприємець «Книш Сергій Володимирович» в сенсі власника згаданих обох банківських рахунків співпадають, тобто ці рахунки в контексті зазначеного вище пункту 3.1 є власними рахунками позивача.

Таким чином, оскільки позивачем як фізичною особою та фізичною особою-підприємцем в банку були відкриті банківські рахунки на одне імя ОСОБА_1, дані рахунки є його власними, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що банк неправомірно стягував комісійну плату (винагороду) у розмірі 1 % (одного відсотка) від суми зарахованих коштів за переказ коштів з різних рахунків одного банку, які належать одній і тій самій особі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вищенаведеним нормам, відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували ту обставину, що рахунки, відкриті у ПАТ «Державний ощадний банк України» належать різним особам.

Відкриття позивачем рахунків у вказаному банку під різним правовим статусом в даному випадку не давало банку підстав для застосування п. 3.1 Тарифів, яким передбачено стягнення комісії у розмірі 1% за обслуговування поточного рахунку з використанням платіжної картки, оскільки позивачем переказ коштів здійснювався з одного власного рахунку на інший.

Суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в даній справі.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 18 травня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: