Рішення № 58552740, 21.06.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/194/16-ц

Провадження № 2/161/564/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Гриня О. М.,

з участю секретаря судового засідання Пилипюк Л.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника Органу опіки і піклування виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, що діє як законний представник в інтересах малолітньої ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Луцької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом ОСОБА_4, що діє як законний представник в інтересах малолітньої ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Луцької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Свій позов мотивує тим, що вона є основним квартиронаймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Квартира неприватизована, відноситься до державного житлового фонду. В даний час у квартирні зареєстровані вона, ОСОБА_1, головний квартиронаймач, її малолітня дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, малолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також ОСОБА_8 і його дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Матірю малолітньої ОСОБА_5 є ОСОБА_4, місцем реєстрації проживання якої є АДРЕСА_2.

Зазаначає, що ні малолітня ОСОБА_5, ні її матір, ні батько ніколи не проживали у вказаній квартирі з моменту реєстрації дитини.

Будь-яких особистих речей малолітньої ОСОБА_5 в квартирі немає, а її батько ніколи не намагався користуватися квартирою, тому, що мав інше постійне місце проживання.

Фактично малолітня ОСОБА_5 з батьками з народження проживає за адресою реєстрації матері у квартирі АДРЕСА_3.

На неодноразові звернення до батьків малолітньої ОСОБА_5 зняти їхню дитину з реєстрації, останні жодним чином не відреагували.

Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_4 у звязку з вибуттям на інше постійне місце проживання.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з підстав наведених в позовній заяві.

Представник органу опіки і піклування виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, суду пояснив, що визнання ОСОБА_5, такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_4 не відповідає інтересам неповнолітньої.

Відповідач ОСОБА_4, що діє як законний представник в інтересах малолітньої ОСОБА_5, в судове засідання не зявилася, подала до суду письмові заперечення проти позову, в задоволенні позову просила відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін в справі, оцінивши показання допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється головним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_5. Крім неї в даній квартирі зареєстровані її донька ОСОБА_6, син ОСОБА_7, племінниця ОСОБА_5 та брат ОСОБА_8

Також, судом встановлено, що станом на даний час ця квартира не приватизована і перебуває у комунальній власності міської ради.

Як вбачається, з письмових заперечень у спірній квартирі ОСОБА_4 її чоловік ОСОБА_8 та їхня неповнолітня дочка ОСОБА_5 не проживають з поважних причин оскільки позивач чинить їм перешкоди.

За невиконання рішення суду про усунення перешкод ОСОБА_8 в користуванні жилим приміщенням за вищевказаною адресою ОСОБА_1 притягувалась до відповідальності та на неї був накладений штраф у розмірі 340грн., про що свідчать постанови про накладення на ОСОБА_1 штрафу від 07.07.2012р. , від 10.12.2012р.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 01.09.2009 р. в справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Луцької міської ради про зміну договору найму жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням в задоволенні первісного та зустрічного позовів було відмовлено.

Зазначеним рішенням було встановлено, що відповідач ОСОБА_8 не проживає в квартирі № 193 в житловому будинку № 37-А по пр.Соборності в місті Луцьку з 2002 року з поважних причин.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 04.10.2011 р. в справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, яке набрало законної сили 17.10.2011 р. було задоволено позов повністю та зобовязано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_8 в користуванні жилим приміщенням за адресою : АДРЕСА_6.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 30 червня 2015 року встановлено, що ОСОБА_8 не проживає у спірній квартирі з поважних причин, так як ОСОБА_1 чинить йому перешкоди в користуванні квартирою.

Також встановлено, що ОСОБА_8 не втратив звязку з і спірним жилим приміщенням, основним квартиронаймачем якого є ОСОБА_1, та на яку відкрито особовий рахунок, а також, що ОСОБА_8 продовжуються чинити перешкоди у проживанні в спірному житлі з боку позивачки.

Судом встановлено, що позивач змінила замок у квартирі, за невиконання рішення суду про усунення перешкод в користуванні житлом двічі була оштрафована державним виконавцем, неодноразово звертався в міліцію з питання недопущення його сестроюу спірну квартиру.

Як слідує із змісту ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.1 ст.71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо наймач або члени його сімї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Отже, зазначеними нормами право на користування жилим приміщенням у разі відсутності понад шість місяців зберігається лише за умови наявності поважних причин відсутності.

Зазначеними вище рішеннями Луцького міськрайонного суду встановлено, що ОСОБА_1 чинить ОСОБА_8 перешкоди в користуванні спірним жилим приміщенням, а тому дана обставина у відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 власного житла не має, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно достатті 29 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) місце проживання дитини визначається за місцем проживання батьків.

ПоложенняЗакону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення.

Отже, місцем проживання неповнолітньої або малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона дійсно проживає.

Однак місце проживання дитини за фактичним місцем проживання батьків не є безумовним, якщо суд установить інше постійне місце проживання дитини.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

З врахуванням вищенаведеного, а також враховуючи ту обставину, що визнання дитини такою, що втратила право користування квартирою призведе до порушення прав та інтересів останньої, що виразиться у тому, що вона фактично буде позбавлена місця реєстрації.

Таким чином, аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що неповнолітня ОСОБА_5 тв. Її батьки з поважних причин не проживають у спірній квартирі, оскільки їм чинить перешкоди в користуванні нею позивач, а тому позов ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 88 ЦПУ України з позивача слід стягнути в дохід держави відстрочений згідно ухвали суду від 13 січня 2016 року судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 50, 57-61, 82, 88, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. 160 Сімейного кодексу України, ст. 71, 72 Житлового кодексу суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, що діє як законний представник в інтересах малолітньої ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Луцької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 відстрочений згідно ухвали суду від 13 січня 2016 року судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. (пятсот пятдесят одну гривню двадцять копійок) згідно наступних реквізитів рахунку для оплати судового збору : Банк УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, МФО 803014, № доходного рахунку щодо сплати судового збору 31214206700002, Одержувач коштів м. Луцьк, 22030001, Ідентифікаційний код одержувача 38009628.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного судуГринь О.М.