Вирок № 58550553, 23.06.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/3241/16-к

Провадження №1-кп/639/270/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Курила В.О.,

за участю: секретаря судового засідання Боровської М.І.,

прокурора Нестєрова Д.І.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12016220500000813 від 27.03.2016 року, у відношенні:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.п.н.3575903575, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, який навчається на ІІІ курсі в ДНЗ «Харківський професійний монтажно-будівельний ліцей», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.289, ч.2 ст.304 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

27.03.2016 року ОСОБА_4 вступив у злочинну змову з малолітнім ОСОБА_5, направлену на незаконне заволодіння транспортним засобом. Приблизно о 04 годині вони разом цілеспрямовано прибули до будинку №9 за адресою: м. Харків, вул. Пермська, де поблизу підїзду №4 знаходився автомобіль НОМЕР_1, який перебував в тимчасовому користуванні раніше їм не відомого ОСОБА_1, а на праві власності належить раніше їм не відомому ОСОБА_2 Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_5 спочатку безперешкодно відкрив двері зі сторони сидіння водія автомобілю, після чого ОСОБА_4, продовжуючи діяти з ним узгоджено, сів за кермо автомобіля, зламав руками замок запалювання та здійснив запуск двигуна автомобіля. Після цього ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, встановивши контроль над зазначеним транспортним засобом, з місця вчинення злочину зникли та вподальшому розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.

В результаті незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_4 і ОСОБА_5 завдали потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 59934 гривень, що підтверджується висновком експерта №211 від 31.03.2016 року (к/п а.с.59-61).

Крім того, ОСОБА_4 27.03.2016 року, достовірно знаючи, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, є малолітнім, тобто йому ще не виповнилось 14 років, нехтуючи даною обставиною, діючи умисно, з метою втягнення його у злочинну діяльність, запропонував останньому вчинити кримінальне правопорушення злочин, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом. Для цього у той же день приблизно о 04 годині вони разом цілеспрямовано прибули до будинку №9 за адресою: м. Харків, вул. Пермська, де поблизу підїзду № 4 знаходився автомобіль НОМЕР_1, який перебував в тимчасовому користуванні раніше їм не відомого ОСОБА_1, а належить на праві власності раніше їм не відомому ОСОБА_2

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_5 спочатку безперешкодно відкрив двері зі сторони сидіння водія автомобілю, після чого ОСОБА_4, продовжуючи діяти з ним узгоджено, сів за кермо автомобіля, зламав руками замок запалювання та здійснив запуск двигуна автомобіля. Після цього ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, встановивши контроль над зазначеним транспортним засобом, з місця вчинення злочину зникли та в подальшому розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.

В результаті незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_4 і ОСОБА_5 завдали потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 59934 гривень, що підтверджено висновком експерта №211 від 31.03.2016 року.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих злочинах за ч.1 ст.289, ч.2 ст.304 КК України визнав у повному обсязі, повністю підтверджує фактичні обставини вчинення злочинів.

Під час судового розгляду підсудний ОСОБА_4 пояснив, що він 27.03.2016 року приблизно о 04 годині разом із малолітнім ОСОБА_5 знаходились на вулиці Пермській в м. Харкові, де поблизу підїзду вони побачили автомобіль ВАЗ-21099. Спочатку ОСОБА_5 відкрив двері зі сторони сидіння водія автомобілю, після чого він, діючи узгоджено із ОСОБА_5, зняв захисний кожух із замка запалювання, потім зламав руками замок запалювання та завів транспортний засіб. Після цього вони із ОСОБА_5 поїхали на зазначеному автомобілі покататись. Через деякий час їх зупинили співробітники поліції та встановили їх причетність до зазначеного злочину. З показань підсудного ОСОБА_4, у вчиненому він щиро розкаюється.

Показання підсудного ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи повне визнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини у скоєних злочинах та щире каяття, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути вказану справу в порядку ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом підсудного ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині відомостей, що характеризують особу підсудного. На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України учасникам судового провадження розяснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи обставини, що визнаються підсудним ОСОБА_4 суд дійшов висновку, що його вина в обсязі предявленого обвинувачення (ст.337 КПК України), є доведеною.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про повну доведеність вини підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочинів та кваліфікує його дії:

-за ч.1 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом;

-за ч.2 ст.304 КК України, тобто втягнення у злочинну діяльність малолітньої особи.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_4 встановлено, що він на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, офіційно не працевлаштований, є студентом ІІІ курсу в ДНЗ «Харківський професійний монтажно-будівельний ліцей», має постійне місце проживання, за яким проживає із матірю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, разом із сестрою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 та братом інвалідом ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, за місцем проживання ОСОБА_4 характеризується позитивно, раніше не судимий.

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_4, є щире каяття у скоєних злочинах.

Згідно ч.1 ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4, судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_4,суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, його відношенні до скоєних злочинів, наявність помякшуюючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, у звязку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції за ч.1 ст.289 та ч.1 ст.304 КК України, призначивши в порядку ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

На підставі ст.75 КК України суд вважає можливим звільнити ОСОБА_4 від реального відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, оскільки виправлення та перевиховання підсудного можливо без ізоляції від суспільства.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався та підстав для його обрання суд не вбачає.

Цивільні позови потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заявлено, що не позбавляє права потерпілих заявити позовні вимоги в порядку цивільного судочинства.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з підсудного по справі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.289, ч.2 ст.304 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.289 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.304 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки, а саме: попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілих; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведені експертизи на суму 351,84 грн. (триста пятдесят одна гривня 84 коп.) перерахувавши їх на користь держави (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, установа банку УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, вид платежу «за експертні послуги») (к/п а.с.62).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило