Рішення № 58550225, 15.06.2016, Старобільський районний суд Луганської області

15.06.2016

Справа 431/1869/16-ц

Провадження 2/431/586/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

15 червня 2016 року Старобільський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Форощука О.В.,

при секретарі Мозуль І.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Старобільську цивільну справу за позовом кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка «Імперіал ЛТД» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, у якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 202000,00 гривень.

Крім того, кредитна спілка «Імперіаал ЛТД» звернулася до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, у якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 91000,00 гривень.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 13.07.2015 року ухвалою Старобільського районного суду по цивільній справі № 431/2692/15-ц було визнано мирову угоду між ОСОБА_3 та КС «Імперіал ЛТД», згідно якої було визнано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (колишній учбовий корпус),що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належала на праві власності кредитній спілці «Імперіал ЛТД», у рахунок погашення 200000 грн. заборгованості за депозитним вкладом від 05.05.2015 року № 1215. 09.02.2016 року ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області (провадження № 22ц/782/659/15) за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 13 липня 2015 року про визнання мирової угоди було скасовано. 17.03.2016 року року рішенням Старобільського районного суду Луганської області (провадження № 2/431/256/16 р) було стягнуто з Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» на користь ОСОБА_3 суму неповерненого вкладу у розмірі 200000,00 гривень за договором вкладу № 1215 від 05.05.2015 року та 2000,00 гривень судового збору на користь держави. Як уже було зазначено раніше, майно знаходиться на непідконтрольній Україні території, а саме: м. Луганськ, м. Олександрівськ. Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» Прийняття вищевказаного Указу Президента зумовило проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України. За інформацією Служби безпеки України №33/2117 та Міністерства внутрішніх справ України (лист від 26.06.2014р. № 12/3- 2428). 07 квітня 2014 року, згідно з вимогами чинного законодавства України (ст. 10, 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом») прийнято рішення щодо проведення антитерористичної операції в Донецькій, Луганській і Харківській областях. На теперішній час заходи з проведення АТО тривають. Цей факт не потребує доказування. Згідно показів свідків: ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_2), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: АДРЕСА_3), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання: АДРЕСА_4), які були в м. Луганськ м. Олександрівськ, встановлено, що будівля учбового корпусу, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, знаходиться у дуже поганому стані. Причому до такого стану будівля прийшла в період серпня- вересня 2015 року. Підставою для подання апеляційної скарги ОСОБА_2. було те, «що затверджена мирова угода між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем КС «Імперіал ЛТД» зачіпає мої інтереси як стягувача, оскільки КС «Імперіал ЛТД» є моїм боржником, а передача майна іншим особам позбавляє мене можливості отримати свої гроші». В теперішній час КС «Імперіал ЛТД» не має змоги реалізувати майно, тому що воно зруйновано і на території Луганської області не проводиться примусова реалізація майна боржників органами Державної виконавчої служби. Заяв від стягувачів КС «Імперіал ЛТД» (в тому числі і від ОСОБА_2.) про бажання змінити спосіб виконання рішення суду та отримати собі у власність нежитлову будівлю (колишній учбовий корпус), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не надходило, і тепер не надійде. А рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 17.03.2016 року було стягнуто з Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» 202000,00 гривень. Тобто, поданням апеляційної скарги на ухвалу Старобільського районного суду від 13.07.2015 року ОСОБА_2. мав на меті спричинення матеріальних збитків КС «Імперіал ЛТД», а не захист «своїх інтересів, як стягувача». Як би він захищав свої інтереси як стягувача, він би розумів, що ОСОБА_3 теж отримає виконавчі листи про стягнення боргу зі спілки, надасть їх до ВДВС Старобільського РУЮ та за зведеним виконавчим провадженням ОСОБА_2. буде отримувати менше грошових коштів. Можливо, він це пізніше зрозумів, тому надав до Апеляційного суду Луганської області скаргу на рішення Старобільського районного суду від 17.03.2016 року.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх безпідставними та необґрунтованими.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено та не заперечується учасниками судового процессу, що 13.07.2015 року ухвалою Старобільського районного суду по цивільній справі № 431/2692/15-ц було визнано мирову угоду між ОСОБА_3 та КС «Імперіал ЛТД», згідно якої було визнано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (колишній учбовий корпус),що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належала на праві власності кредитній спілці «Імперіал ЛТД», у рахунок погашення 200000 грн. заборгованості за депозитним вкладом від 05.05.2015 року № 1215 (а.с. 4).

09.02.2016 року ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області (провадження № 22ц/782/659/15) за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 13 липня 2015 року про визнання мирової угоди було скасовано (а.с. 5-6).

17.03.2016 року року рішенням Старобільського районного суду Луганської області (провадження № 2/431/256/16 р) було стягнуто з Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» на користь ОСОБА_3 суму неповерненого вкладу у розмірі 200000,00 гривень за договором вкладу № 1215 від 05.05.2015 року та 2000,00 гривень судового збору на користь держави (а.с. 7-8).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

Згідно ст. 15 ЦК України, к ожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 22 ЦК України передбачає відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів, всупереч вимог ст. 1166 ЦК України позивачем не надано доказів, які б вказували на наявність підстав для відшкодування матеріальної шкоди, а саме доказів на існування вини відповідача ОСОБА_2, а також самого факту завдання шкоди ОСОБА_2 та завданням ним збитків у розмірі 91 000,00 гривень.

Також відсутній будь-який зв'язок, не тільки причинно-наслідковий, між діями ОСОБА_2 або діями апеляційного суду Луганської області та пошкодження майна КС «Імперіал ЛТД».

Крім цього, суд вважає доцільним зазначити, що майно, котре було передано за мировою угодою ОСОБА_3 не було зареєстровано ОСОБА_3 в реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто право власності не переходило від КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_3, тобто сама ухвала суду, котрою була затверджена мирова угода, не змінювала або не припиняла будь-яких прав або обов'язків.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Сторони по справі у судовому засіданні не клопотали перед судом про витребування будь-яких доказів по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши в сукупності надані докази, суд вважає, що позивачем КС «Імперіал ЛТД» не надано доказів про спричинення матеріальних збитків КС, не доведено розмір матеріальної шкоди.

Сторони та інші особи, які брали участь у справі, мали рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищевикладеного, суд в задоволенні позову відмовляє за необґрунтованістю, тому що не можливо погодитись з доводами позивача, що оскарження судового рішення може спричинити майнову шкоду в даному випадку, тому що шкода спричиняється саме неправомірним рішенням, дією чи бездіяльністю, а відповідач ОСОБА_2 по справі діяв в правовому полі, тобто правомірно використовував свої процесуальні права.

Суд у відповідності зі ст.ст. 82, 88 ЦПК України стягує з позивача судовий збір в доход держави в розмірі 1378 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 11, 13, 15, 16, 1166 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4-11, 57-61, 82, 88, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з кредитної спілки «Імперіал ЛТД» (вул.Трудова, 18, м.Старобільськ, Луганська область, 92703, р/р 26500053700919 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 304795, код ЄДРПОУ 35520810) судовий збір в доход держави в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Форощук