Вирок № 58550005, 24.06.2016, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 24.06.2016

ЄУ № 420/491/16-к

Провадження №1-кп/420/103/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретарів Сіренко А.В., Рожкової Л.В., Колєсніченко Л.В.

прокурора Сукач Є.О.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілих ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника - обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков кримінальне провадження № 12016130510000042 від 28.01.2016 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області, громадянина України, неодружений, працює фельдшером швидкої та невідкладної медичної допомоги Новопсковської підстанції Луганської міської станції швидкої медичної допомоги, освіта середня спеціальна, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2016 року приблизно о 9 год. 40 хв. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автомобільній дорозі Т-13-02 КПП Танюшівка - Старобільськ - Артемівськ у напрямку з смт. Білолуцьк до с. Можняківка Новопсковського району Луганської області на км 14+294, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку на даній ділянці автомобільної дороги, в результаті чого не впорався з керуванням транспортного засобу та виїхав за межі проїжджої частини, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та малолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка перебувала у дитячих санчатах, які везла за собою ОСОБА_2, рухаючись по узбіччю у зустрічному для водія напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітня ОСОБА_6, згідно висновку судово-медичної експертизи № 9 від 20.02.2016 отримала тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу в м'які тканини голови справа, лінійного перелому правої скроневої кістки з переходом на кістки основи черепу, крововиливу під м'які мозкові оболонки правої півкулі головного мозку, крововиливу в міжреберні м'язи грудної клітки справа, крововиливу в близько ниркову клітковину і під капсулу правої нирки, закритого уламкового перелому правої стегнової кістки, крововиливу під плевру легенів, епікардом, множинних саден та синців обличчя, синців грудної клітки справа, правої поперекової області і правого стегна, садни правої кисті та правого передпліччя, з якими вона була госпіталізована до хірургічного відділення Новопсковського РТМО, де 28.01.2016 о 15 год. 00 хв. була констатована її смерть. Причиною смерті малолітньої ОСОБА_6 є тілесні ушкодження у вигляді: тупої поєднаної травми голови, що супроводжувалась переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під м'які мозкові оболонки з подальшим розвитком набряку і здавлення головного мозку, які перебували у прямому причинному зв'язку з настанням смерті малолітньої ОСОБА_6 в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Пішохід ОСОБА_2 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 19 від 18.02.2016 отримала тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, забій шийно-грудного хребта, забій лівого стегна, перелом зовнішньої кісточки лівого гомілковостопного суглоба. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому зовнішньої кісточки гомілковостопного суглоба відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як спричинивши за собою тривалий розлад здоров'я, та перебували у прямому причинному зв'язку з ДТП.

Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № 19/113/9-1/29е від 23.02.2016 в даній дорожній ситуації водію автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4 слід було керуватися технічними вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху.

Водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти виїзду автомобіля за межі проїжджої частини, діючи відповідно до технічних вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху.

З технічної точки зору, дії водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4, не відповідні технічним вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху, знаходились в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину визнав у повному обсязі. Пояснив, що 28.01.2016 після зміни чергування їхав додому зі швидкістю 70 км/год, по дорозі їхав велосипедист, на зустрічній полосі їхав автомобіль, щоб уникнути зіткнення з велосипедистом, обвинувачений виїхав на зустрічну полосу, машину вивернуло і винесло на узбіччя, машина перевернулась. Обвинувачений зрозумів, що збив людину. Обвинувачений вийшов з машини, побачив, що він збив жінку з дівчинкою, запитав про стан їх здоров'я, викликав швидку та міліцію, попросив людей, щоб відвезли дівчинку до лікарні. Обвинувачений разом з іншим чоловіком відвезли дівчинку до лікарні, потім обвинувачений повернувся до місця події. Обвинувачений пояснив, що придбав автомобіль у листопаді 2015 року, водійський стаж у нього 5 років, ДТП вчинив вперше, автомобіль був у технічно справному стані, 06.01.2016 був пройдений технічний огляд автомобіля, гума була демісезонною, за технічними характеристиками на ній можна їздити і у взимку. Також обвинувачений пояснив, що дорога була не чищена та не оброблена, було три колії. У скоєному щиро кається, у судовому засіданні попросив пробачення у потерпілих. Цивільний позов прокурора визнав повністю, позовні вимоги потерпілих - частково.

Допитана у судовому потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що наприкінці грудня 2015 року повернулась до с. Можняківка. 28.01.2016 їй повідомили про те, що її мати з донькою збиті. Потерпіла пояснила, що обвинувачений надавав допомогу на лікування ОСОБА_2, батьки обвинуваченого відшкодували витрати на поховання дитини. Усього сплачено 34500 грн. Потерпіла просить призначити обвинуваченому максимальне покарання, пов'язане з позбавленням волі, оскільки вона залишилась без роботи, з хворою матір'ю, без дитини.

Допитана у судовому потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 28.01.2016 о 9 год. 20 хв. вона разом з онукою йшла по дорозі, онуку везла на санчатах. На дорозі побачила, що біла машина вилітає і відбувся удар. Потерпіла пояснила, що момент заподіяння удару вона не пам'ятає, оскільки знаходилась у шоковому стані. Потерпіла також пояснила, що машину обвинуваченого занесло, на дорозі знаходилась червона машина, яку намагався об'їхати обвинувачений. Дорога була занесена снігом і була слизька. Потерпіла пояснила, що не пам'ятає, хто відвозив дитину до лікарні. Вважає, що обвинуваченому слід призначити максимальне покарання, пояснила, що батьки обвинуваченого надавали допомогу на лікування.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, сторона обвинувачення та захисту не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, беручи до уваги, що учасники судового процесу вважають недоцільним дослідження доказів, стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу вимоги ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним допит свідків у кримінальному провадженні.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, вина ОСОБА_4 повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.01.2016, згідно якого ОСОБА_4 не перебував у стані алкогольного сп'яніння;

- протоколом № 17 медичного огляду для встановленого факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 28.01.2016, згідно якого ОСОБА_2 не перебувала у стані алкогольного сп'яніння;

- лікарським свідоцтвом про смерть № 2 від 29.01.2016 ОСОБА_6;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.01.2016 з фототаблицями, згідно якого оглянуто місце ДТП;

- висновком експерта № 19/113/9-1/31е від 22.02.2016, згідно якого у результаті дослідження автомобіля НОМЕР_3 встановлено, що робоча гальмівна система, рульове керування і ходова частини знаходились в технічно працездатному стані;

- довідкою Луганського обласного центру з гідрометеорології від 10.02.2016 № 29-03/01-08/195, згідно якої в період часу з 6 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. 28.01.2016 спостерігалась хмарна погода, без опадів. Метеорологічна дальність видимості складала 10 км. На дорогах відмічалась ожеледиця. Небезпечних явищ погоди (окрім ожеледиці) та штормових попереджень на цей час не було;

- постановою про визнання речових доказів від 29.01.2016.

Судом також безпосередньо у судовому засіданні досліджені документи, що характеризують особу обвинуваченого, та оглянуто відеозапис, яким зафіксовано огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, оформлений протоколом від 28.01.2016.

Аналізуючи досліджені та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доведена повністю.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, оскільки останній своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, спричинив потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження та смерть малолітньої ОСОБА_6

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд враховує визнання вини, щире каяття у скоєному злочині, активне сприяння розкриттю злочину, надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо малолітнього та особи похилого віку.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст.65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який згідно ст.12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації; його відношення до скоєного; поведінку після скоєного злочину, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, обставини, що обтяжують його покарання, характеристики з місця проживання та роботи, на обліку у лікаря нарколога, лікаря психіатра не перебуває, позицію осіб, які потерпіли від злочину, і на підставівикладеного суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_4 нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, так як виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, із застосуванням до нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. Закону України № 838-УІІІ від 26.11.2015), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Таким чином, в строк відбування покарання ОСОБА_4 необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення з 28 січня 2016 року по 11 лютого 2016 року та обчислювати його з врахуванням ч. 5 ст. 72 КК України.

Враховуючи те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого одна потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, а друга потерпіла загинула, суд вважає за необхідне застосувати додаткове покарання та позбавити обвинуваченого права керування транспортними засобами.

Цивільний позов прокурора Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Новопсковського РТМО про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 від кримінального правопорушення в сумі 6409,53 грн. підлягає задоволенню повністю за таких підстав.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Як передбачено частинами 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно з ч. 2 ст. 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Як вбачається з довідки Новопсковського РТМО загальна вартість перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_2 за період з 28.01.2016 по 24.02.2016 становить 6409,53 грн.

За таких обставин, даний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Цивільний позов ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_4 та ПАТ «Європейський Страховий Союз» про стягнення з страхової компанії моральної шкоди у сумі 100 000 грн., з ОСОБА_4 моральної шкоди у сумі 400 000 грн. підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно заперечень ПАТ «Європейський Страховий Союз» останні визнають позовні вимоги потерпілої частково у сумі моральної шкоди, що дорівнює 12 мінімальних розмірів заробітної плати згідно приписів п. 27.3 ст. 27 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 27.3 ст. 27 Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 з ПАТ «Європейський Страховий Союз» моральну шкоду у сумі 16536 грн., що дорівнює 12 мінімальним розмірам заробітної плати, встановленої на день скоєння ДТП, і яка визнана відповідачем, оскільки ОСОБА_1 як мати загиблої має право на таке відшкодування.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 400 000 грн. з ОСОБА_4 суд виходить з такого.

Згідно заперечень обвинуваченого ОСОБА_4 останній визнав даний позов частково у сумі 100 000 грн., оскільки заявлена сума є неспіврозмірною з його доходами.

При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілої в частині стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичної болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, суд вважає, що потерпіла ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що їй в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 було заподіяно моральну шкоду.

Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд враховує, що сторонами кримінального провадження підтверджено часткове відшкодування шкоди обвинуваченим у сумі 33 600 грн.

З урахуванням викладеного, цивільний позов потерпілої в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 150 000 грн., який необхідно стягнути з обвинуваченого.

В решті вимог позову слід відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_4 та ПАТ «Європейський Страховий Союз» про стягнення з страхової компанії моральної шкоди у сумі 50 000 грн., з ОСОБА_4 моральної шкоди у сумі 50 000 грн. підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно заперечень ПАТ «Європейський Страховий Союз» останні позов не визнали повністю, посилаючись на п. 27.3 ст. 27 Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

ОСОБА_2 є потерпілою від вчиненого кримінального правопорушення, оскільки внаслідок ДТП зазнала тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Згідно полісу АІ № 4966003 ліміт за шкоду життю та здоров'ю становить 100 000 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_2 з ПАТ «Європейський Страховий Союз» моральну шкоду у сумі 5 000 грн., що дорівнює 5% від суми страхової виплати внаслідок спричинення шкоди здоров'ю, оскільки ОСОБА_2 є потерпілою від злочину і має право на таке відшкодування.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 50 000 грн. з ОСОБА_4 суд виходить з такого.

Згідно заперечень обвинуваченого ОСОБА_4 останній визнав даний позов частково у сумі 20 000 грн., оскільки заявлена сума є неспіврозмірною його доходам.

При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілої в частині стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичної болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, суд вважає, що потерпіла ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що їй в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 було заподіяно моральну шкоду.

Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням викладеного, цивільний позов потерпілої в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 30 000 грн., який необхідно стягнути з обвинуваченого.

В решті вимог позову слід відмовити.

Згідно ст. 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів у сумі 2209,68 грн.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою слідчого судді Новопсковського районного суду Луганської області від 29.01.2016 було накладено арешт на автомобіль марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер № НОМЕР_1, належний ОСОБА_8, що перебуває у користуванні у ОСОБА_4, та який було вилучено 28.01.2016 під час проведення огляду місця ДТП.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Оскільки санкція ч. 2 ст. 286 КК України не передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, суд вважає за можливе скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Новопсковського районного суду Луганської області від 29.01.2016.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 349, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання, якщо він під час визначеного іспитового строку 3 (три) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього зобов'язання на підставі ст. 76 КК України:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

В строк відбування покарання ОСОБА_4 необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення з 28 січня 2016 року по 11 лютого 2016 року та обчислювати його з врахуванням ч. 5 ст. 72 КК України.

Стягнути з ОСОБА_4, інн. НОМЕР_4, на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у сумі 2209,68 грн.

Цивільний позов прокурора Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Новопсковського РТМО про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 від кримінального правопорушення в сумі 6409,53 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4, інн. НОМЕР_4, на користь Новопсковського районного територіального медичного об'єднання (розрахунковий рахунок № 31419544700223, МФО: 804013), суму витрат на лікування потерпілої особи від кримінального правопорушення в сумі 6409 грн. 53 коп.

Цивільний позов ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_4 та ПАТ «Європейський Страховий Союз» про стягнення з страхової компанії моральної шкоди у сумі 100 000 грн., з ОСОБА_4 моральної шкоди у сумі 400 000 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», код 33552636, на користь ОСОБА_1, інн. НОМЕР_5, моральну шкоду у сумі 16 536 грн.

Стягнути з ОСОБА_4, інн. НОМЕР_4, на користь ОСОБА_1, інн. НОМЕР_5, моральну шкоду у сумі 150 000 грн.

В решті вимог позову ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_4 та ПАТ «Європейський Страховий Союз» відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_4 та ПАТ «Європейський Страховий Союз» про стягнення з страхової компанії моральної шкоди у сумі 50 000 грн., з ОСОБА_4 моральної шкоди у сумі 50 000 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», код 33552636, на користь ОСОБА_2, інн. НОМЕР_6, моральну шкоду у сумі 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4, інн. НОМЕР_4, на користь ОСОБА_2, інн. НОМЕР_6, моральну шкоду у сумі 30 000 грн.

В решті вимог позову ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_4 та ПАТ «Європейський Страховий Союз» відмовити.

Речові докази: автомобіль марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні на майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області - повернути власнику ОСОБА_4; деформовані дитячі санчата «Водан», фрагмент дерев'яної дошки з санчат, жіноча в'язана рукавичка, дитячі речі: чоботи рожевого кольору, куртка сірого кольору, шапка білого кольору, светр світло-зеленого кольору, кофта біло-зеленого кольору, шарф бордового кольору, кофта рожевого кольору, гамаші чорного кольору, штани темного кольору, труси рожевого кольору, пара шкарпеток сіро-червоного кольору, рукавиці синього кольору, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області - повернути потерпілій ОСОБА_1; матеріали відео зйомки з огляду місця дорожньо-транспортної події від 28.01.2016, які скопійовано на оптичний носій - диск CD-R марки ANV об'ємом 700 МВ, які зберігаються матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новопсковського районного суду Луганської області від 29.01.2016 на автомобіль марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер № НОМЕР_1, належний ОСОБА_8, що перебуває у користуванні у ОСОБА_4, та який було вилучено 28.01.2016 під час проведення огляду місця ДТП.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддя: О.С. Стеценко