Рішення № 58549440, 21.06.2016, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1378/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі головуючого судді Турянського І.Є., з секретарем Лазорик Л.В., з участю адвоката Васютина М.В., представника відповідачки ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Косові справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Вербовецької сільської Ради про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно в частині включення до земельної ділянки площі заїзду, усунення перешкод у користуванні заїздом до житлового будинку,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до відповідачів з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав повністю, суду пояснив, що відповідачі у справі є матір?ю та сином, а також його сусідами, оскільки їхні земельні ділянки є суміжними. Він же відповідно до свідоцтва про право власності на спадкове майно від 28.05.1996 року та договору дарування від 29.11.2008 року став власником будинковолодіння, що в АДРЕСА_1. Згідно схеми виносу в натурі меж земельної діялнки і розбивки будівель будівельного паспорта від 1982 року виготовленого на ім?я батька позивача ОСОБА_7, будинковолодіння розташоване по АДРЕСА_1 і заїзд до нього вказаний саме з вулиці Будівельників. З часу оформлення права власності на майно батьків позивач, будь-яких перешкод у користуванні заїздом до свого господарства не мав, будь-яких спорів щодо користування ним цим заїздом, не було взагалі. Відповідач у справі ОСОБА_8 на початку 2000-х років отримала в спадщину будинковолодіння, що межує з його господарством. У 2012 році вона почала заявляти претензії на даний заїзд, мотивуючи тим, що на її думку, цей заїзд належить їй, хоча, у, неї є свій інший заїзд до будинковолодіння. Однак, в липні 2015 року, скориставшись тим, що позивача не було вдома, відповідач ОСОБА_5 екскаватором викопав на заїзді глибокий рів, повністю позбавивши позивача можливості проїзду до його будинковолодіння.А перед тим незаконно перекопував заїзд до його житлового будинку, а його мати перекривала заїзд гілками плодових дерев та битим склом. Відповідачка ОСОБА_8 приватизувала суміжну з ним земельну ділянку і у плані меж земельної ділянки виданого на її ім?я свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.01.2015 року заїзд до його житлового будинку вказаний як частина її земельної ділянки. В зв?язку із цим просить визнати недійсним даний Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Представник відповідачки ОСОБА_4 по довіреності, ОСОБА_2, позов не визнав, суду пояснив, що про усунення перешкод у користуванні заїздом не може бути і мови, оскільки, так звана, дорога є частиною земельної ділянки його довірительки. Крім того, у всіх генпланах села дана дорога відсутня, а тому і державний акт виданий на ім?я відповідачки правомірно і законно. Просить в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з?явився, звернувся до суду з заявою, в якій позовні вимоги не визнає, а справу просить розглядати без його участі.

Представник Вербовецької сільської Ради, сільський голова ОСОБА_9, позов не визнав, суду пояснив, що оскаржуваний Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий відповідно до вимог закону. По картах 2000 років під?їздної дороги нема. По даному спору були неодноразові виїзди комісії на місце і було встановлено, що дійсно є така дорога, по ній їздили, однак ніхто не задавався питанням чи вона була законна. Але, коли відповідачка ОСОБА_8 почала виготовляти приватизаційні документи, то по картах виявилось, що ніякої дороги нема і та земля відноситься до присадибної ділянки відповідачки. При оформленні правовстановлюючих документів сторонам, з боку сільської Ради ніяких порушень не було.

Вислухавши сторони, свідків та вивчивши матеріали справи суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Так, свідок ОСОБА_10, який з 1979 року по 1990 рік був головою Вербовецької сільської Ради, дав суду показання про відсутність у записах генерального плану забудови села назви вулиць. Сільська рада надала ОСОБА_3 дозвіл на добудову, але не вказувала нічого про заїзд, оскільки який заїзд у нього був на той час, той і мав залишатись і надалі. А заїзд у позивача був з «Зарінку», тобто з вулиці Набережної. Батьки позивача користувались заїздом з «Зарінку», а технічну документацію виготовляла на той час архітектура. На час його головування будь-яких назв вулиць у селі не було, адреса зазначалась як село Старий Косів. Щоб створити вулицю, необхідно було виносити сільській Раді рішення про виділення такої вулиці та її назву.

Факт відсутності назв вулиць також стверджується викопіровками з генерального плану забудови села Старий Косів (а.с.110-111, 117-118), станом за 1969 - 2000 роки. Тобто, на момент виготовлення архітектурою технічної документації ОСОБА_3, вулиць затверджених рішенням сільської ради у селі не було.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.05.1996 року (а.с.7), ОСОБА_3 отримав у спадок після смерті батька ОСОБА_7, який помер 06.08.1989 року, 1/2 частину житлового дерев?яного будинку та відповідні частини господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1. Також 29.11.2009 року згідно договору дарування, ОСОБА_3 від ОСОБА_6 отримав у дар 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1

Як вбачається з копії технічної документації № 4 на добудову до існуючого житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с.9-14), ОСОБА_3 було надано дозвіл на добудову до існуючого житлового будинку в АДРЕСА_1, затверджений рішенням Вербовецької сільської Ради від 13.11.1981 року, що стверджується копією даного рішення (а.с.15). В даних документах в графі «вулиця» та «номер» будинку відсутні будь-які записи.

Питання виділення земельної ділянки під заїзд позивачу сільською Радою не вирішувалось і з такою заявою ні позивач, ні його батько не звертались.

Свідок ОСОБА_12, районний архітектор, суду пояснив, що акт винесення меж в натурі складається землевпорядником і затверджується на виконкомі, однак такого акту нема. У технічній документації дорога не завжди вказується. Проектна документація є проектною доки її не затвердить сільська Рада, яка може її прийняти і затвердити, а може відхилити. Архітектура не має права вказувати адресу на забудову. Не може пояснити наявність у плані забудови позивача заїзної дороги.

У відповідності до вимог ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Копією довідки виданої Вербовецькою сільською Радою від 23.02.2016 року за № 473 (а.с.100), стверджується право користування відповідачкою ОСОБА_13 земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2375 га в АДРЕСА_2 Даний факт також стверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.01.2015 року (а.с.113).

Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що спірний заїзд знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні відповідачки ОСОБА_4, а не на земельній ділянці позивача, то суд не вбачає можливості в усуненні перешкод у його користуванні. Обставини безпідставності вимог позивача стверджуються також копією рішення Косівського районного суду від 25.06.2014 року, копією ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.09.2014 року та копією ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України від 07.11.2014 року (а.с.55-63) ухвалених при вирішенні позову ОСОБА_3 до Вербовецької с/Ради, ОСОБА_14 про усунення перешкод у користуванні під?їздною дорогою.

Згідно висновку експерта № 047/БТ-15 (а.с.71-83), експертом визначено, що з огляду на містобудівну документацію, іншого під?їзду до господарства власником якого є ОСОБА_3, житель АДРЕСА_1 - не заплановано. Проте, з даним висновком суд не може погодитись, оскільки висновки здійснені експертом на основі даних картографічних матеріалів, викопіровки робочої карти 1973 року Вербовецької с/Ради та районної архітектури, яка дійсно запланувала такий заїзд до господарства ОСОБА_3 з вулиці Будівельників, однак даний заїзд так і не було узгоджено та затверджено рішенням Вербовецької сільської Ради, тобто архітектура вийшла за межі своїх повноважень, розпорядившись землею сільської Ради.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_15 свій висновок підтримав, суду пояснив, що при здійсненні ним експертизи він брав до уваги робочу карту за 1973 рік, так як в ухвалі суду ставилось питання під?їздної дороги, а від річки як стверджує с/Рада йшли сади і угіддя і облаштування під?їздної дороги там неможливе було. Для поєднання карти села і технічного плану ним і було використано карту за 1973 рік. Планами за 1980 та 1993 роки при складанні експертного висновку, він не користувався. Оригінал генерального плану села знаходиться в архітектурі, він є законний для всіх і на нього архітектура опирається при складанні технічної документації. А в тому генплані прив?язка будинковолодіння позивача була до вулиці Будівельників.

В проектах планування та забудови села Старий Косів за 1969, 1980 та 1993 років відсутні будь-які посилання на вулиці в селі.

На підставі наведеного, ст.ст. 152 ЗК України, ст. 386 ЦК України та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Вербовецької сільської Ради про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, що АДРЕСА_2 виданого Вербовецькою сільською Радою на ім"я ОСОБА_8 та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.01.2015 року виданого на ім"я ОСОБА_8 в частині включення до земельної ділянки площі заїзду, усунення перешкод ОСОБА_3, жителю АДРЕСА_1 у користуванні заїздом до житлового будинку, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Турянський І.Є.