Ухвала суду № 58549000, 22.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/3681/14-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/827/К/16 інстанції ОСОБА_1

Категорія 25 (І) Доповідач Л.В. Михайлів

УХВАЛА

Іменем України

22 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Михайлів Л.В.,

суддів - Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар - Євтодій К.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку ч. 2 ст.197 ЦПК України за наявними у справі матеріалами та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування у порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 15 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 порушив правила дорожнього руху (надалі ПДР), внаслідок чого був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3 цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в СК «АХАстрахування» згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3481108. Вина ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо транспортної пригоди (надалі -ДТП) підтверджується Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11.03.2011 року. На момент ДТП ОСОБА_2О не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В звязку із настанням події, передбаченої ст.41п.1 Закону МТСБУ від 01.06.2011 року та на підставі заяви потерпілої особи ОСОБА_3 МТСБУ сплатила йому страхове відшкодування в сумі 11102,36 грн. Посилаючись на те, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування, згідно п.38.2.1 ст.38 Закону МТСБУ, має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільну-правову відповідальність просили суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь кошти в розмірі понесених ними витрат в сумі 11102,36 грн., витрат за послуги аварійного комісара в розмірі 593,28 грн., витрат за юридичні послуги в сумі 1000 грн., та вирішити питання стосовно розподілу судового збору.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2016 року позов МТСБУ задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь МТСБУ страхове відшкодування, виплачене ОСОБА_3, в сумі 11102 грн., витрати за послуги аварійного комісара в сумі 593 грн., судовий збір в сумі 243,60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду, в частині задоволення позову з ухваленням в цій частині нового рішення яким відмовити МТСБУ у задоволені позову у повному обсязі. Так апелянт посилається на те, що в його діях відсутній склад правопорушення, що підтверджує і постанова Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11.03.2011 року, у якій не зазначено в чому саме вбачається вина ОСОБА_2 та якими саме доказами вона підтверджується. Апелянт зазначає і те, що він не отримував листів МТСБУ з проханням добровільно врегулювати спір з потерпілим, про існуючий спір він дізнався лише коли отримав позовну заяву. Вважає, що МТСБУ не було надано суду належним чином оформлені документи, які підтверджують виплату страхового відшкодування, як і не було надано підтверджуючих документів проведення автотоварознавчої експертизи. Крім того зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності для подачі вказаної позовної заяви, так як страхова виплата відбулася 01.06.2011 року, а сама позовна заява надійшла до суду 04.06.2014 року, в той час як останнім днем її подачі було 01.06.2014 року.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Сторони, будучи завчасно належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявились, при цьому, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду даної справи за клопотанням представника позивача з мотивів помилкового направлення копій документів по справі на адресу суду першої інстанції, оскільки вказані у переліку документи, наявні в матеріалах справи, а тому їх повторного отримання колегія суддів не потребує. За даних обставин, у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнає неявку сторін такою, що не перешкоджає розгляду даної справи і здійснює її розгляд за відсутності сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Виходячи з доводів апеляційної скарги, рішення суду оскаржується апелянтом тільки в частині задоволення позову МТСБУ. В частині відмови в задоволенні позову МТСБУ рішення суду апелянтом не оскаржується, тому виходячи з принципу диспозитивності цивільного процесу, не є предметом апеляційного розгляду, в звязку із чим колегією суддів не переглядається.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає в повній мірі.

Судом встановлено, що 15 вересня 2010 року водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_3 по вул.Мелешкіна у м. Кривому Розі, на врахував дорожню обстановку, не вибрав межі безпечної швидкості для руху та безпечну дистанцію, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, яким керував водій ОСОБА_3

Транспортний засіб «ЗАЗ», д/н НОМЕР_5, яким керував відповідач, не було застраховано полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Жодних договірних правовідносин між МТСБУ та відповідачем не виникало та їх не існує.

Транспортний засіб «ВАЗ 2108», д/н НОМЕР_6, яким керував ОСОБА_3, було застраховано в СК «АХАстрахування» згідно з полісом № ВЕ/3481108 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії якого з22.12.2009 року по 21.12.2010 рік. (а.с.12).

Постановою Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 11.03.2011 р. (справа № 3-553/2011) відповідача у справі ОСОБА_2, - визнано винним у порушенні ним п.2.3.б;12.1, 13.1 ПДР України. Однак на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 закінчилися строки притягнення його до адміністративної відповідальності, тому провадження в справі було закрито. (а.с.13 ).

Вказана Постанова була оскаржена, постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2011р. залишена без змін (а.с.14).

Згідно з ст. 61 ч.4 ЦПК України постанова у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно матеріалів цивільної справи, 29.09.2010 року ОСОБА_3 повідомив МТСБУ про страховий випадок та 29.04.2011 року звернувся до МТСБУ з метою отримання відшкодування (а.с. 9-10).

Відповідно до звіту № 120 про оцінку страхового відшкодування власнику автомобіля ВАЗ 2108 д/н АЕ 6254ЕС в результаті його пошкодження при ДТП станом на 12.10.2010 року збитки, завдані пошкодженням вказаного автомобіля складають 13322,83 грн. (а.с.18-31).

Згідно наказу від 30.05.2011 р., платіжному дорученню від 01.06.2011 р. МТСБУ виплатило ОСОБА_3 11102,36 грн. (а.с.40,41).

Крім того, МТСБУ понесло витрати у розмірі 593,28 грн. на аварійного комісара, який на підстав договору з МТСБУ здійснював збір документів по даному ДТП.(а.с.37)

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки МТСБУ відшкодувало потерпілому матеріальну шкоду, спричинену винними діями відповідача під час ДТП, тому має право на відшкодування понесених збитків в порядку регресу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

МТСБУ здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого Статуту.

Регулювання діяльності та здійснення регламентних виплат МТСБ України здійснюються відповідно до розділу IV Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно до положень підпункту а) пункту 41.1 ст.41 вказаного Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно із п. 38.2.1 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п.26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року, до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом ч.ч.1,3 ст.118 ЦПК України позов предявляється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Згідно з п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Так, коли існує суброгація, то саме зобов'язання не змінюється, можуть змінюватися лише сторони такого зобов'язання. Зазвичай для цього укладаються договори, де одна особа передає іншій свої права в такому зобов'язанні. Регулювання буде відбуватися на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування». Момент перебігу строку позовної давності буде починатися з моменту виникнення страхового випадку. Відносини ж регресу стосуються тих випадків, коли саме зобов'язання змінюється, проте перехід прав не відбувається. Регрес має місце, коли фактично одне зобов'язання було виконано, а на його місці з'явилося інше. При цьому дані відносини будуть регулюватися ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону №1961-IV. Момент початку перебігу позовної давності в таких відносинах буде починатися з моменту виплати страхових відшкодувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (яким є автомобіль), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Встановивши обставини справи, правильно визначивши правовідносини, які виникли між сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач набув право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_2 на підставі п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, про те що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом з огляду на наступне.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За положеннями ст. 257, ч. 6 ст. 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За регресними зобовязаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

В даному випадку перебіг позовної давності починається з моменту виплати страхового відшкодування. Установлено, що таке відшкодування виплачено потерпілому 01.06.2011 року, а з позовом до суду МТСБУ звернулося 27.05.2014 року, про що свідчить відбиток штампу на поштовому конверті, тобто на протязі 3-х років.

Положеннями ч.6 ст. 74 ЦПК України передбачено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Враховуючи зазначене колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції приходить до висновку, що позивачем не пропущено трирічний строк на звернення до суду за захистом своїх прав. Таким чином колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Колегією суддів відхиляються і доводи відповідача в частині відсутності в його діях складу правопорушення, з огляду на наступне.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 Постанови «Про деякі питання застосування законодавства при вирішенні спорів по відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.02.2013 року відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (ст.38 КУпАП), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Зі змісту постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11.03.2011 р. вбачається, що відповідача у справі ОСОБА_2, - визнано винним у порушенні ним п.2.3.б;12.1, 13.1 ПДР України. Крім того його вина у скоєнні ДТП встановлена і постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2011 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 недотримуючи безпечний інтервал руху допустив зіткнення зі стоячим автомобілем «Ваз 2108» д/н НОМЕР_7, який зупинився на заборонений сигнал світлофору, пропускаючи пішоходів, які переходили проїзну частину. У звязку із чим закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення за ст.38 КУпАП не означає відсутність вини ОСОБА_2 для цивільно-правової відповідальності й ця обставина не тягне жодних правових наслідків для вирішення даного спору. для розгляду даної справи

Посилання апелянта на недоведеність позивачем розміру заподіяних збитків як і недоведеність ними факту сплати ОСОБА_3 суми страхового відшкодування у розмірі 11102,36 грн., колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що платіжне доручення, на підставі якого позивач перерахував страхове відшкодування потерпілому не є належним доказом, до уваги не приймаються, оскільки платіжне доручення №0410001 від 01 червня 2011 року містить усі необхідні реквізити, які визначені п.2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №174, зареєстрованої в Міністерстві і юстиції України 25 червня 2011 року за №790/19528, а саме відбиток печатки банку і підпис відповідальної особи (а.с.41).

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог МТСБУ та стягнув з ОСОБА_2 на користь МТСБУ суми витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування, в розмірі 11102 грн., оскільки відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів в підтвердження заперечень, а зазначені ним обставини спростовуються наданими позивачем матеріалами МТСБУ щодо страхового випадку.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін відповідно до ст.. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: