Ухвала суду № 58548852, 21.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3729/16 Справа № 185/4674/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м. Дніпро

21 червня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Болтунової Л.М., Козлова С.П.

при секретарі: Гулієву М.І.о.,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Державний нотаріус Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції в Дніпропетровській області, ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на майно придбане у шлюбі, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що знаходилася з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 04 вересня 2009 року до 12 червня 2012 року, дітей від шлюбу не мають.

В період шлюбу було придбано майно, яке позивач сподівалась розподілити добровільно, однак згоди не досягнуто.

10 серпня 2010 року з відповідачем придбано спірну квартиру вартістю 32 290 грн. Після розірвання шлюбу позивач вимушена залишити квартиру через неприязні стосунки. Доступу в квартиру вона немає, відповідач забрав ключі, не визнає її право на квартиру.

Однак житло придбано у шлюбі, їй і відповідачу належить по її 1/2 частині. Позивач пропонувала відповідачу добровільно поділити майно і сплатити грошову компенсацію її частини, але відповідач на такі умови не погодився.

ОСОБА_2М позов не визнав, звернувся з зустрічною заявою, просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру, визнати частково недійсним договір купівлі - продажу квартири від 10 серпня 2014 року посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1-4773, де в п. 1 зазначено, що квартиру він купує «у спільну сумісну власність», п. 14 текст зазначено, що «до укладення цього договору до відома Продавця доведено зміст згоди дружини Покупця ОСОБА_3, посвідченої 10 серпня 2010 року Першою Павлоградською держнотконторою за реєстрованим № 1-4772, згідно якої отримано її згоду на купівлю чоловіком вказаної нерухомості в їх спільну сумісну власність», Просив також стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначав, що 13 вересня 2007 року померла його мати ОСОБА_6. Після її смерті відкрилася спадщина на домоволодіння № 4-а, по вул. Озерна м. Павлограда та грошові внески в Павлоградському відділенні № 2992 Ощадбанку. За прийняттям цієї спадщини він звернувся до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори. Квартира АДРЕСА_2 придбана ним особисто за кошти, які він отримав в день укладення попереднього договору від 10 серпня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_5. Ю.А. та зареєстрованого у реєстрі за № 1/4771 про продаж належної йому спадщини, а саме будинку № 4-а, по вул. Озерна в м. Павлограді, тому ці грошові кошти належали особисто йому. Частину цих особистих коштів він в той же день витратив на покупку однокімнатної квартири АДРЕСА_3. Договір було посвідчено тим же нотаріусом ОСОБА_5 Отже майно набуте за час шлюбу з відповідачем, але за кошти які належали йому особисто є його особистою приватною власністю. Вважає, що необхідно визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири, а саме : в п. 1, де зазначено, що він купує квартиру «у спільну сумісну власність» та п. 14 що «до укладення цього договору до відома Продавця доведено зміст згоди дружини Покупця ОСОБА_3, посвідченої 10 серпня 2010 року Першою Павлоградською держнотконторою за реєстрованим № 1-4772, згідно якої отримано її згоду на купівлю вказаної нерухомості в їх спільну сумісну власність». Вказані пункти не відповідають вимогам п. 3. ч. 1 ст. 57 СК України, бо він не купував майно у спільну сумісну власність і не повинен стосовно особистого майна отримувати згоду дружини на його придбання.

Відповідач зустрічний позов не визнала.

Третя особа- Перша Павлоградська державна нотаріальна контори в судове засідання не заявилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, причину неявки суд не повідомив.

Рішенням суду І інстанції позов задоволено, в зустрічному позові відмовлено.

Суд визнав спірне майно спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини квартири АДРЕСА_4.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 243 гривні.

В зустрічних вимогах- відмовлено.

В скарзі апелянт посилається на порушення норм матеріального та про цесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, про-сить скасувати рішення й постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, зустрічний позов задовольнити.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду, в межах заявлених вимог та апеляційної скарги і дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав

Судом встановлено, що сторони з 04 вересня 2009 року до 12 червня 2012 року знаходились у зареєстрованому шлюбі (а.с. 6,7 т. 1)

10 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу за яким, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_5. Договір посвідчено 10 серпня 2010 року державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 (а.с. 8, 9 т. 1)

Відповідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна , що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

За положеннями ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд дослідив доводи на які посилався позивач зустрічного позову та встановив, що 13 вересня 2007 року померла ОСОБА_6 (а.с. 31). Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок № 4-а, по вул. Озерна, м. Павлограда та грошові вклади. ОСОБА_2 після смерті матері звернувся до нотаріальної контори для прийняття спадщини, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок та грошові вклади. (а.с. 72-75, т. 1)

10 серпня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали попередній договір про те, що ОСОБА_2 зобовязується продати ОСОБА_7 не пізніше 06 лютого 2011 року житловий будинок з приватизованою земельною ділянкою за адресою м. Павлоград, вул. Озерна, 4. На підтвердження намірів ОСОБА_7 передала, а ОСОБА_2 прийняв гроші в сумі 99 540 грн., - еквівалент 12600 доларів США. (а.с. 32 т. 1)

10 серпня 2010 року тим же нотаріусом був посвідчений договір купівлі-продажу спірної квартири, однак належних та достовірних доказів про, те що спірна квартира була придбана саме за кошти отримані ОСОБА_2М в результаті укладення попереднього договору, суду не надано.

Договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 від 10 серпня 2010 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, передбачено, зокрема, п. 1, що Покупець (тобто ОСОБА_2М.) приймає (купує) квартиру у спільну сумісну власність. Крім того пунктом 14 договору передбачено, що до укладення договору до відома Продавця (тобто ОСОБА_4О.) доведено зміст згоди дружини Покупця ОСОБА_3, посвідченої 10 серпня 2010 року, за якою отримано її згоду на купівлю чоловіком вказаної нерухомості в їх спільну сумісну власність. Крім того, згідно із п. 10 договору Сторони ( ОСОБА_4 та ОСОБА_2М.) стверджують, що : однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі; договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину; договір не вчиняється під впливом тяжких для Продавця обставин і на вкрай невигідних для нього умов; договір не є наслідком зловмисної домовленості Продавця та Покупця. (а.с. 8)

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На аналізі матеріалів справи та наданих доказів суд дійшов висновку, що при укладанні договору купівлі- продажу, сторонами додержані вимоги передбачені ст. 203 ЦК України, крім того, саме в п. 10 договору ОСОБА_2 стверджує, що його волевиявлення відповідає його внутрішній волі, він розуміє значення і умови договору та його правові наслідки.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, суд оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу і дійшов обгрунтованого висновку, що спірна квартира є сумісною власністю подружжя, а не особистою власністю позивача за зустрічним позовом.

Згідно 1 ст. 88 ЦПК України суд правильно вирішив вимоги стосовно судових витрат.

При розгляді спору, суд І інстанції в повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, перевірив доводи, обставини справи, надав їм належну оцінку і постановив рішення, яке відповідає вимогам Закону

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Миколайовича- відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Державний нотаріус Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції в Дніпропетровській області, ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на майно придбане у шлюб, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: Тамакулова В.О

С у д д і: ОСОБА_8

ОСОБА_9