Ухвала суду № 58546541, 21.06.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/2874/16-ц Провадження № 22-ц/795/1265/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Литвиненко І. В. Доповідач - Страшний М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4за участю:відповідача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2016 року задоволено заяву позивача ОСОБА_8 про забезпечення її позову до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя; накладено арешт на:

-1\2 частину нежитлового приміщення «торгівельний зал по реалізації промислових товарів» загальною площею 96,3 кв. м., розташованого за адресою: вул.. Московська, 22-а/1 м. Ніжин, Чернігівська обл., що належить ОСОБА_7;

-1\2 частину нежитлової будівлі, загальна площа 151,3 кв. м., розташованої за адресою: вул.. Примакова, 1 м. Чернігів, Чернігівська обл., що належить ОСОБА_7;

-обєкт незавершеного будівництва, склад-магазин літ. М-3, 100% готовності площею 1164 кв. м., розташований за адресою: пр-т Миру, 233, м. Чернігів, Чернігівська обл., що належав раніше ОСОБА_9;

-1\2 частину нежитлової будівлі, будівлі магазину непродовольчих товарів, офісу А-2, А2-2, А3-2, загальною площею 865,6 кв. м, розташованого за адресою: вул. Попудренка, 1-а в м. Чернігові, Чернігівська обл., що належала раніше ОСОБА_9;

-нежитлову будівлю, загальною площею 63,0 кв. м., розташовану за адресою: вул.. Любецька, 5 смт. Ріпки, Ріпкинський р-н.. Чернігівська обл., що належала раніше ОСОБА_9;

-легковий автомобіль Volkswagen GOLF V, 1,6, 2006 року випуску, днз. СВ4770АТ, що належить ОСОБА_7.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить вказану ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на її незаконність та порушення норм процесуального права, та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що ні в заяві про забезпечення позову, ні в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не зазначено та не надано доказів у чому саме може проявитися ускладнення виконання рішення суду у даній справі. Відповідач ОСОБА_7 вказує, що згідно відомостей з Державного реєстру власником спірних будівель по пр-ту Миру, 233, вул. Попудренка, 1-а, вул. Любецькій, 5 є ОСОБА_9, яка набула право власності за укладеною моровою угодою від 09.04.2015 рокую Дійсно, мирову угоду скасовано, проте реєстрацію права власності за ОСОБА_9 не скасовано. Крім того, за час перебування у власності ОСОБА_9 готовність обєкта нерухомості по пр0ту ОСОБА_1, 233 збільшилась на 4 %, тобто це є особистою власністю ОСОБА_9 Також ОСОБА_7 звертає увагу на те, що у магазинах ведеться господарська діяльність, і накладення арешту може призвести до невідворотних наслідків.

В письмових запереченнях ОСОБА_8 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_7 та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, вважаючи її законною та обгрунтованою.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Задовольняючи заяву ОСОБА_8 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем заявлено позов про визнання права власності на спірні нежитлові приміщення, то здійснення відповідачем угод по розпорядженню оспорюваним майном, може утруднити виконання рішення суду.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом по справі встановлено, що в березні 2016 року ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя - пяти нежитлових приміщень та легкового автомобіля, як таких, що набуті за час перебування в шлюбі з ОСОБА_7

Одночасно ОСОБА_8 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, яка мотивована тим, що невжиття цих заходів може призвести як до неможливості виконання рішення, оскільки у відповідачки знаходяться всі документи на спірні приміщення та транспортний засіб, що дає йому можливість вільно розпорядитися ними на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи із змісту ч.ч. 1 п. 1, 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_7 є власником нежитлових приміщень та автомобіля, право власності на які оскаржується в судовому порядку за позовом ОСОБА_8

Враховуючи, що між сторонами виник спір з приводу майна, що знаходилася у власності відповідача, висновок суду про доцільність забезпечення заявленого позову та накладення арешту на спірне нерухоме майно та легковий автомобіль повністю узгоджується з матеріалами справи, оскільки існує вірогідність відчуження цього майна відповідачем, що, в свою чергу, може утруднити в подальшому виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2016 року постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:Судді: