Ухвала суду № 58544762, 09.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2724/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Таварткіладзе О.М.

суддів: Погорєлової С.О., Кравця Ю.І.,

при секретарі: Лопотані В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання будинку спільною власністю подружжя, визнання договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку недійсним, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності на 1/2 частину будинку за договором купівлі-продажу, визнання права власності на 1/2 частину будинку в порядку поділу спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовом, який неодноразово уточнював, до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про:

- визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та Талпа (до реєстрації шлюбу ОСОБА_4) ОСОБА_7 будинка з надвірними спорудами розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14, придбаний у період шлюбу за спільні кошти подружжя на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Біляївського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8, зареєстрованому у реєстрі за № 8910;

- визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу від 22 травня 2013 року 1/2 частки будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 1694, укладеного між Талпа (до реєстрації шлюбу ОСОБА_4) ОСОБА_7 та ОСОБА_5;

- виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності ОСОБА_5;

- визнання права приватної власності ОСОБА_4 на ? частину будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14;

- зобовязання ОСОБА_5 не чинити перешкод у користуванні власністю ОСОБА_4, а саме ? частиною будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14 шляхом передачі ОСОБА_4 ключів від вищевказаного будинку, звільнивши кімнату площею 16.40 кв.м від власних речей та встановити порядок користування будинку, закрепивши за ОСОБА_4 право користування житловою кімнатою площею 16,40 кв.м, місця загального користування: коридор площею 4.70 кв. м, веранда площею 18.20 кв.м в житловому будинку під літерою «А», Б-літня кухня, В-льох, Г-сарай, Д-уборна, 1-4-огорожа, І-цистерна залишити в загальному користуванні;

- вселення ОСОБА_4 в ? частину будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14, а саме в житлову кімнату площею 16,40 кв.м, місця загального користування: коридор площею 4.70 кв. м, веранда площею 18.20 кв.м в житловому будинку під літерою «А», Б-літня кухня, В-льох, Г-сарай, Д-уборна, 1-4-огорожа, І-цистерна залишити в загальному користуванні.

Посилаючись на те, що 12.09.1998 року він уклав шлюб з ОСОБА_2, який рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 06.09.2012 року був розірваний.

Під час перебування в шлюбі, 15 грудня 2006 року, він з ОСОБА_2, за спільні кошти (21587 гривень) придбали будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14. За бажанням колишньої дружини договір купівлі-продажу будинку був оформлений на її імя.

Після розірвання шлюбу, між ними згоди щодо розподілу спільного майна не досягнуто. Оригінали всіх правовстановлюючих документів колишня дружина залишила у себе.

Позивач звернувся до адвоката за правовою допомогою у складанні процесуальних документів про поділ спільної сумісної власності подружжя. Під час підготовки цих документів позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, не поставивши його до відома, продала своєї матері, ОСОБА_5, їхнє спільне майно будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, буд. 14.

Зазначеними діями, як зазначає позивач, відповідачі порушили законне право власності позивача на частину у спільному майні подружжя, гарантоване йому чинним законодавством.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 29 січня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та Талпа (до реєстрації шлюбу ОСОБА_4) ОСОБА_7 будинок з надвірними спорудами розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14, придбаний у період шлюбу за спільні кошти подружжя на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Біляївського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8, зареєстрованому у реєстрі за № 8910. Визнано недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу від 22 травня 2013 року 1/2 частки будинку з надвірними спорудами розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 1694, укладеного між Талпа (до реєстрації шлюбу ОСОБА_4) ОСОБА_7 та ОСОБА_5. Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України серія та номер: КК693651, виданий 03.10.2001, видавник: Приморський РВ УМВС України в Одеській області, країна громадянства: Україна, адреса: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Пантелеймонівська, будинок, 60, квартира 29 на ? будинку з надвірними спорудами розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14; номер запису про право власності 1021230; дата, час державної реєстрації: 22.05.2013 15:27:51; державний реєстратор: приватний нотаріус ОСОБА_6, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська обл.; Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1694, виданий 22.05.2013, видавник: ОСОБА_6, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2488493 від 22.05.2013 15:47:04. Визнано право приватної власності ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Ульянівськ Росія, Ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на ? частину будинку з надвірними спорудами розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14. Зобовязано ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) не чинити перешкод у користуванні власністю ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Ульянівськ Росія, Ідентифікаційний номер НОМЕР_2), а саме ? частиною будинку з надвірними спорудами розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14 шляхом передачі ОСОБА_4 ключів від будинку з надвірними спорудами розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14 звільнивши кімнату площею 16.40 кв.м від власних речей та встановлено порядок користування будинку з надвірними спорудами розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14 закрепивши за ОСОБА_4 право користування житловою кімнатою площею 16,40 кв.м, місця загального користування: коридор площею 4.70 кв. м, веранда площею 18.20 кв.м в житловому будинку під літерою «А», Б-літня кухня, В-льох, Г-сарай, Д-уборна, 1-4-огорожа, І-цистерна залишити в загальному користуванні. Вселено ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Ульянівськ Росія, Ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в ? частину будинку з надвірними спорудами розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14, а саме в житлову кімнату площею 16,40 кв.м, місця загального користування: коридор площею 4.70 кв. м, веранда площею 18.20 кв.м в житловому будинку під літерою «А», Б-літня кухня, В-льох, Г-сарай, Д-уборна, 1-4-огорожа, І-цистерна залишено в загальному користуванні.

Вирішено питання стосовно судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.06.2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Талпи (ОСОБА_4) ОСОБА_9 ОСОБА_10 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в частині вирішення вимог про зобов`язання не чинити перешкод, встановлення порядку користування та вселення - закрито.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що:

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 12 вересня 1998 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 766 відділом реєстрації актів громадянського стану Київської райадміністрації виконкому Одеської міської ради та видане Свідоцтво про одруження Серія 1-ЖД № 091983. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_4.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2012 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 був розірваний. Після розірвання шлюбу ОСОБА_12 повернула собі дошлюбне прізвище Талпа.

Під час перебування в шлюбі 15 грудня 2006 року ОСОБА_4 іМизнікова Л.М. за їхні спільні кошти, як подружжя, за 21587 гривень придбали будинок з надвірними спорудами розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14, будинок складається в цілому з камяного житлового будинку, зазначеного на схематичному плані під літерою «А», житловою площею 38,30 кв.м, загальною площею 61,20 кв. м. та надвірних споруд, зазначених на схематичному плані під літерами: «Б» - літня кухня, «В» - льох, «Г» - сарай, «Д» - вбиральня, 1-4 огорожа, І цистерна, розташованих на неприватизованій земельній ділянці площею 0,22 га, що знаходиться у розпорядженні Іллінської сільської ради Біляївського району Одеської області, що підтверджує Договір купівлі-продажу від 15 грудня 2006 грудня посвідчений приватним нотаріусом Біляївського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 8910. За домовленістю між подружжям, договір купівлі-продажу був оформлений на імя дружини.

Після розірвання шлюбу, між сторонами згоди щодо розподілу спільного майна не було досягнуто. Оригінали всіх правовстановлюючих документів колишня дружина позивача залишила у себе. На прохання позивача надати йому хоча б копії цих документів відповідачка Талпа йому відмовляла.

Позивач звернувся до адвоката за правовою допомогою у складанні процесуальних документів про поділ спільної сумісної власності подружжя. Під час підготовки цих документів позивачу стало відомо, що Відповідач ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, не поставивши його до відома, продала та подарувала своій матері, ОСОБА_5, їхнє спільне майно подружжя будинок з надвірними спорудами розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, буд. 14, що підтверджує лист Іллінської сільської ради Біляївського р-ну Одеської обл. від 18.08.2015року.

17 травня 2013 року ОСОБА_2 за договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 1628, подарувала своїй матері ОСОБА_5 1/2 частину будинку з надвірними спорудами розташованого за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14

22 травня 2013 року ОСОБА_2 без згоди позивача за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 1694, продала своій матері ОСОБА_5 іншу 1/2 частину будинку з надвірними спорудами розташованого за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14.

Задовольняючи про визнання будинку спільною власністю подружжя, визнання договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку недійсним, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності на 1/2 частину будинку за договром купівлі-продажу, визнання права власності на 1/2 частину будинку в порядку поділу спільного майна подружжя, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 порушили законне право позивача на частину у спільному майні подружжя, гарантоване йому чинним законодавством. Правочин укладений колишньою дружиною позивача, був вчинений відповідачкою без необхідних повноважень та є таким, що порушив конституційне право позивача передбачене ст. 41 Конституцією України згідно якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Такий висновок суду відповідає встановленим у справі обставинам і засновані на законодавстві.

В засіданні судової колегії ОСОБА_2 пояснила, що дійсно під час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12, вони за сімейні кошти за договором купівлі-продажу придбали будинок з надвірними спорудами розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Ковалівка, вулиця Пушкіна, будинок 14, який був оформлений на неї. В будинку та прибудинковій території потребувався значний ремонт і вони оформили кредит, який поступово повертали. Проте вирішальну допомогу у погашенні кредиту надала її мати ОСОБА_5, яка виділила їм свої власні гроші без будь-якої розписки. Коли шлюб між нею та позивачем було остаточно розірвано, а борг перед її матір`ю погашений не був, стало питання про продаж будинку для погашення боргу і тому вона направила пропозицію листа, де пропонувала ОСОБА_4 придбати її частку. Проте до перебігу строку вказаного у листі, вона подарувала 1/2 частину спірного будинку своїй матері, яка погодилася на це замість виплати їй грошового боргу. Будучи домогосподаркою ОСОБА_2 не мала власного заробітку, а ОСОБА_4 припинив надання їй допомоги і їй не було за що жити, у зв`язку з чим вона вирішила таки продати 1/2 частину будинку, що залишилася, своїй матері, яка їй виплатила за 1/2 частину спірного будинку гроші. Будинок був оформлений на неї і тому ніяких перешкод у вчиненні угод щодо його відчуження через посвідчення у нотаріуса, не виникло.

В засіданні судової колегії ОСОБА_5 підтвердила, що її дочка перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 та під час шлюбу ними був придбаний спірний будинок. Вона дійсно надавала дочці кошти для погашення кредиту, який було взято для проведення ремонту придбаного будинку. Після розірвання шлюбу, дочка подарувала їй частину убудинку, а іншу частину будинку продала, оскільки ОСОБА_4 їй не допомогав ітому їй потрібні були гроші. Крім того, сам будинок потребував догляду.

Частиною 1 ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В розумінні ст.68 Сімейного Кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є обєктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Частиною 2 ст. 65 СК України передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого із подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язок для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використовується в інтересах сім'ї.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою і шостою ст. 203 ЦК України, зокрема правочин не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Отже , суд першої інстанції з урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, які підтверджені належними доказами дійшов правильного висновку, що спірний будинок, відповідно до ст. 61, 69, 70 СК України є спільним майном подружжя.

Встановивши, що спірний будинок був відчужений ОСОБА_2 (ОСОБА_4) без згоди її колишнього чоловіка ОСОБА_4 укладенням двох окремих договорів дарування ? частини будинку та купівлі-продажу іншої 1/2 частини цього ж будинку, виходячи із заявлених позивачем вимог з урахуванням їх уточнення, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відсутність згоди одного із подружжя при відчуженні спільного сумісного майна подружжя закон повязує з визнанням недійсним укладеного договору.

Крім того, покупець ОСОБА_5 є матір`ю продавця ОСОБА_2 та колишньою тещею ОСОБА_4 і тому не могла не знати та знала, що спірний будинок придбаний під час шлюбу її дочки з ОСОБА_4

Також суд, вирішуючи спір про визнання недійсними договорів та у разі задоволення цих позовних вимог обґрунтовано застосував правові наслідки недійсності правочину, як того вимагає ч.1 ст. 216 ЦК України, якою передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення та не взяття до уваги поважності причин не явки в судове засідання і не надання таким чином подати заперечення проти позову з наданням відповідних доказів, усунуті апеляційним судом, який допустив ОСОБА_2 та її представника до апеляційної інстанції, створив всі умови для надання доказів та забезпечивши їх явку з наданням пояснень в засіданні судової колегії. Тому саме по собі неврахування районним судом поважності не явки представника до суду і позбавлення його можливості заявити зустрчний позов не є самостійною підставою для скасування або зміни рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 було відомо, що оспорюваний договір мав бути укладений ОСОБА_2 і позивач ніяк проти цього не заперечив, не можуть бути взятими до уваги, оскільки ОСОБА_2 до укладення 22.05.2013 року договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку, вже подарувала 17.05.2013 року іншу 1/2 частину будинку, розпорядившись таким чином своєю частиною. Тому 22.05.2013 року ОСОБА_2 продана, а ОСОБА_5 відповідно придбана 1/2 частина спірного будинку, яка належала ОСОБА_4, і тому положення ст. 362 ЦК України щодо наслідків відмови співвласника від переважного права купівлі частки, в даному випадку не можуть бути застосованими.

Тобто 22.05.2013 року ОСОБА_2 продавала своїй матері 1/2 частину спірного будинку, яка в розумінні ст. ст. 60, 68, 70 СК України належала її колишньому чоловіку ОСОБА_4, який ОСОБА_2 на це не уповноважував (довіреність, доручення тощо).

Доводи апеляційної скарги про те, що судом ухваленням рішення про встановлення порядку користування будинком порушені права ОСОБА_2, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09 червня 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Талпи (ОСОБА_4) ОСОБА_9 ОСОБА_10 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в частині вирішення вимог про зобов`язання не чинити перешкод, встановлення порядку користування та вселення - закрито.

Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.

Судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права, які є підставою для обов`язкового скасування судового рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Талпи (ОСОБА_4) ОСОБА_9 ОСОБА_10 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 січня 2016 року року в частині вирішення вимог про визнання будинку спільною власністю подружжя, визнання договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку недійсним, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності на 1/2 частину будинку за договором купівлі-продажу, визнання права власності на 1/2 частину будинку в порядку поділу спільного майна подружжя - відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 січня 2016 року в частині вирішення вимог про визнання будинку спільною власністю подружжя, визнання договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку недійсним, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності на 1/2 частину будинку за договором купівлі-продажу, визнання права власності на 1/2 частину будинку в порядку поділу спільного майна подружжя залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: С.О Погорєлова

ОСОБА_13