Рішення № 58544126, 10.06.2016, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/361/16-ц

Провадження № 2/500/1396/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2016 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючий - суддя Швець В.М.,

при секретарі Ромалійській М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання договору недійсним та стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі: банк) визнання недійсним з моменту його укладення договір про надання споживчого кредиту між ОСОБА_2 та банком від 06 серпня 2003 року та стягнення з банку на користь ОСОБА_1 18708грн. 64коп. У судове засідання позивачка надала заяву про розгляд справи за її відсутності, погодилась на винесення заочного рішення. В позовній заяві позивачка вказала, що з листопада 2015 року вона працює в регіональному сервісному центрі МВС в Одеській області. Для отримання заробітної плати вона відкрила рахунок № 26203708406610 в банку. Наприкінці грудня 2015 року вона мала намір зняти належні мені грошові кошти у терміналі банку, однак їй стало відомо, що на її рахунку відсутні кошти. У січні 2016 року, вона звернулася до відділення банку з метою отримання інформації щодо відсутності коштів на її рахунку. В банку їй було надано виписку по картці/рахунку 26203708406610 від 06 січня 2016 року з якого вбачається, що відповідачем по справі 27 грудня 2015 року було проведено дії щодо списання коштів з її рахунку 8218,80грн. в рахунок автоматичного погашення простроченої заборгованості по карті 29096054401943. Окрім цього, 21 грудня 2015 року з вищевказаного рахунку також було списано суму у розмірі 3073,45 грн., 15 лютого 2016 року 560,68грн., 2 березня 2016 року 2189,40грн., 22 березня 2016 року 560,68грн., 29 березня 2016 року 2939,26грн., 7 квітня 2016 року 45,01грн., 20 квітня 2016 року 560,68грн., 18 травня 2016 року 560,68грн. Таким чином, банком було списано з її рахунку всього 18708грн. 64коп. Фахівці банку повідомили позивачці про те, що списання грошових коштів відбувається у звязку з тим, що 06 серпня 2003 року між нею ОСОБА_1 (станом на 06 серпня 2003 року ОСОБА_2) ОСОБА_3 та банком був укладений договір про видачу кредиту за яким вона отримала грошові кошти у сумі 4503грн., які до цього часу не повернула. Однак ніякого договору з банком позивачка не укладала. 26 жовтня 2005 року Ізмаїльським міськрайонним судом було винесено вирок по справі № 1-643-2005 згідно якого ОСОБА_4 було визнано винною та притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 366 ч. 2 та ст. 222 ч. 2 КК України. Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду, зокрема встановлено, що ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_4 шляхом надання підроблених документів було оформлено банківський кредит отримали в Ізмаїльському відділені Приватбанку кошти у сумі 27048грн., в тому числі 06 серпня 2003 року на імя ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 4503грн. Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи, який було зроблено у межах розгляду кримінальної справи № 1-643-2005 Ізмаїльським міськрайонним судом, рукописний текст на заявці від імені ОСОБА_2 про надання кредиту на суму 4503 гривні в банку від 21 серпня 2003 року виконано ОСОБА_4 Таким чином, позивачка стала стороною правочину без вчинення будь-яких дій та за відсутності вільного волевиявлення. Ураховуючи той факт, що відповідачем по справі здійснюється списання грошових коштів за договором про отримання споживчого кредиту, який позивачка не укладала, вона просить визнати його недійсним, а також списання з належного позивачці зарплатного рахунку грошових коштів протиправними та стягнути з банку безпідставно списані кошти. До суду із позовом про визнання договору про надання споживчого кредиту від 06 серпня 2003 року недійсним позивачка раніше не зверталася, так як їй було відомо про існування вироку суду про визнання ОСОБА_4 винною та намаганням банку звернутися до суду з позовом про стягнення коштів саме з винних осіб. Більш того, протягом всього часу з моменту винесення вироку і по день відкриття нею зарплатного рахунку з будь-якими претензіями фахівці банку до неї не зверталися, тому позивачка вважає, що строк позовної давності був пропущений з поважних причин і просить його поновити.

Відповідач у судове засідання викликвися належним чином, але не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Представник відповідача надав суду заяву (а.с.38) у якій вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Враховуючи думку позивача, у відповідності до ст.224 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши осіб, що беруть участь у справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що має бути задоволеним.

В судовому засіданні встановлено, що з листопада 2015 року позивачка працює в регіональному сервісному центрі МВС в Одеській області (а.с.10). Для отримання заробітної плати позивачці було відкрито рахунок № 26203708406610 в банку. Згідно з виписок по картці/рахунку 26203708406610 вбачається, що відповідачем по справі 27 грудня 2015 року було проведено дії щодо списання коштів з рахунку позивачки 8218,80грн. в рахунок автоматичного погашення простроченої заборгованості по карті 29096054401943. Окрім цього, 21 грудня 2015 року з вищевказаного рахунку також було списано суму у розмірі 3073,45 грн., 15 лютого 2016 року 560,68грн., 2 березня 2016 року 2189,40грн., 22 березня 2016 року 560,68грн., 29 березня 2016 року 2939,26грн., 7 квітня 2016 року 45,01грн., 20 квітня 2016 року 560,68грн., 18 травня 2016 року 560,68грн. Таким чином, банком було списано з її рахунку всього 18708грн. 64коп. (а.с.8,9,42,43,45)

Згідно до виписки про погашення по кредиту (а.с.43) 06 серпня 2003 року між позивачкою ОСОБА_1О.(станом на 06 серпня 2003 року ОСОБА_2, так як 24 вересня 2005 року між мною ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений шлюб в результаті чого прізвище позивачки змінилося з «Сімон» на «Редько» - а.с.11) та банком був укладений договір про видачу кредиту № ODI0R001452970 за яким позивачка отримала грошові кошти у сумі 4503грн., які до цього часу не повернула.

Однак дослідженими доказами встановлено, що 26 жовтня 2005 року Ізмаїльським міськрайонним судом було винесено вирок по справі № 1-643-2005 згідно якого ОСОБА_4 було визнано винною та притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 366 ч. 2 та ст. 222 ч. 2 КК України. Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду, зокрема встановлено, що ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_4 шляхом надання підроблених документів було оформлено банківський кредит отримали в Ізмаїльському відділені Приватбанку кошти у сумі 27048грн., в тому числі 06 серпня 2003 року на імя ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 4503грн. (а.с.6,7,28-31). Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи, який було зроблено у межах розгляду кримінальної справи № 1-643-2005 Ізмаїльським міськрайонним судом, рукописний текст на заявці від імені ОСОБА_2 про надання кредиту на суму 4503 гривні в ЮГРУ "Приватбанку" від 21 серпня 2003 року виконано ОСОБА_4В.(а.с.30)

Відповідно до ч.1ст.202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1ст.215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною, (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6ст. 203 ЦК України. Відповідно до ч. 3ст. 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючи вищевикладене позивачка стала стороною правочину без вчинення будь-яких дій та за відсутності вільного волевиявлення, як це передбаченост. 203 ЦК України. Тому це є підставою визнати договір про отримання кредиту недійсним.

Також, слід звернути увагу на те, що на стор. 4 вироку Ізмаїльського міськрайонного суду вказано, що позовні вимоги Ізмаїльського відділення ЗАТ КБ «Приватбанк» залишені без розгляду для звернення до суду в порядку цивільного судочинства. (а.с.31)

Відповідно дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобовязана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановленихст.61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи той факт, що договір за яким позивачкою нібито отримано кредит є недійсним, відповідно дії відповідача щодо списання з належного позивачці зарплатного рахунку грошових коштів також є протиправними.

Частиною 1 ст.1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, банк протиправно списав грошові суми з рахунку позивачки, тим самим набув майно позивачки без достатньої правової підстави. Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Тому, вимоги щодо стягнення з банку безпідставно списаних сум в розмірі 18708грн. 64 коп. підлягають задоволенню.

До суду із позовом про визнання договору про надання споживчого кредиту від 06 серпня 2003 року недійсним позивачка раніше не зверталася, так як їй було відомо про існування вироку суду про визнання ОСОБА_4 винною та намаганням банку звернутися до суду з позовом про стягнення коштів саме з винних осіб. Більш того, протягом всього часу з моменту винесення вироку і по день відкриття мною зарплатного рахунку з будь-якими претензіями банк до позивачки не звертався, тому суд вважає, що строк позовної давності був пропущений з поважних причин.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на нормах закону та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується положеннями ст.88 ЦПК України, відносить до них суму судового збору в розмірі 1102грн. 40коп., які слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.202,203,215,1066,1073,1074,1212 ЦК України, ст.ст.10,11,57-61,209,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання договору недійсним та стягнення суми задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № ODI0R001452970 від 06 серпня 2003 року.

Визнати недійсним з моменту його укладення договір про надання споживчого кредиту № ODI0R001452970 від 06 серпня 2003 року, укладений між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, що знаходиться за адресою: 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) безпідставно набуті кошти в сумі 18708 (вісімнадцять тисяч сімсот вісім) грн. 64 коп.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, що знаходиться за адресою: 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50) на користь держави судовий збір в сумі 1102грн. 40коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_7